Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №161/27063/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/27063/25

Провадження № 2/161/1825/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої- судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2025 року представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» через свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 22 серпня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір №4909248 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Кредитний договір укладено на таких умовах: суму кредиту – 15000 грн., строк кредиту - 360 днів. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 15000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку. У свою чергу, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. 31 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 31/07/2025, за яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило останньому право грошової вимоги за кредитним договором до відповідача. Оскільки, на момент укладання Договору факторингу строк Договору №4909248 про надання коштів на умовах споживчого кредитувід 22 серпня 2024 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 17 календарних днів з 01 квітня 2025 року до 17 серпня 2025 року. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена і складає 53540, 26 грн., з яких: 14996, 99 грн. - тіло кредиту; 29618, 56 грн. – проценти, нараховані первісним кредитором; 2549, 49 грн. - нараховані проценти за 17 днів; 6375, 22 грн. – штрафні санкції. Також, вказує, що згідно рішення № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суму заборгованості у розмірі 53540, 26 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлялась судом за адресою реєстрації судовими повідомленнями/повістками з рекомендованим повідомленням, які повернуті суду без вручення, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від неї на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 серпня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою було укладено електронний договір №4909248 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 15000 грн. з терміном користування 360 днів, згідно графіку платежів: періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

У свою чергу, відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі: стандартна процентна ставка становить 1 % на день; знижена процентна ставка становить 0, 01 % на день та застосовується якщо споживач до 20 вересня 2024 року сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №95-0108 від 01 серпня 2025 року та інформацією АТ «Універсал Банк», витребуваною ухвалою суду від 07 квітня 2026 року.

31 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (на цей час - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») було укладено договір факторингу № 31/07/2025, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору №4909248 від 22 серпня 2024 року.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Відповідно до реєстру боржників від 31 липня 2025 року до Договору факторингу № 31/07/2025 від 31 липня 2025 року, ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4909248 від 22 серпня 2024 року в сумі 50990, 77 грн., з яких: 14996, 99 грн. – основана сума боргу; 29618, 56 грн. - нараховані проценти; 6375, 22 грн. – штрафні санкції.

Крім того, позивачем нараховано проценти за 17 календарних днів за період з 01 квітня 2025 року по 17 серпня 2025 року в сумі 2549, 49 грн. (14996, 99 грн. х 1 % х 17 днів).

Відсотки за кредитним договором обома кредиторами нараховані в межах дії договору.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення вищезазначених правових норм та умов договору позичальник своєчасно не повертає кредит, тобто порушує свої зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4909248 від 22 серпня 2024 рокув розмірі 47165, 04 грн., з яких: 14996, 99 грн. - тіло кредиту; 29618, 56 грн. – проценти, нараховані первісним кредитором за період з 22 серпня 2024 року до 31 липня 2025 року; 2549, 49 грн. – проценти, нараховані позивачем за період з 01 квітня 2025 року до 17 серпня 2025 року (17 днів).

Щодо нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який узгоджується з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено штрафні санкції за порушення відповідачем грошового зобов?язання за кредитним договором в розмірі 6375, 22 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №4909248 від 22 серпня 2024 рокув розмірі 47165, 04 грн., з яких: 14996, 99 грн. - тіло кредиту; 29618, 56 грн. – проценти, нараховані первісним кредитором за період з 22 серпня 2024 року до 31 липня 2025 року; 2549, 49 грн. – проценти, нараховані позивачем за період з 01 квітня 2025 року до 17 серпня 2025 року (17 днів).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 10000 грн.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року; копію заявки на виконання доручення від 24 листопада 2025 року до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; копію рахунку на оплату від 22 грудня 2025 року; копію акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22 грудня 2025 року.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, що становить 2133, 96 грн. (47165, 04 х 2422, 40 / 53540, 26).

Керуючись ст. ст. 10,11, 81, 263-265, 260 , 280 ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 1046, 1049 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Кредитним договором №4909248 від 22 серпня 2024 рокув загальному розмірі 47165 (сорок сім тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 04 коп.

В задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2133 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят) грн. 96 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим.2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення у повному обсязі складено 07 травня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій