Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №160/1960/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1960/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/1960/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и В:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду із позовом, в якому просило:

- стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 433 973,12 гривень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року позов задоволено

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про стягнення судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом цієї справи у розмірі 10000,00грн.

Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, в якій зазначено те, що у спорах вказаної категорії податкові органи звільненні від сплати судового збору, а сам факт відмови в задоволенні позову податкового органу не є підставою для стягнення судових витрат на користь іншої сторони. Крім цього, ГУ ДПС у Дніпропетровській області вказує на те, що відповідачем не дотримано строків подання суду доказів, які стосуються понесених витрат на правничу допомогу та вважає заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу необгрунтованими та неспівмірними із складністю справи.

Вивчивши подану позивачем заяву про компенсацію судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Встановлено, що у зв`язку з поданням апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 4724,54грн.

Отже, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області. При цьому, сам

факт того, що податковий орган звільнений від сплати судового збору за подання позову не означає того, що податковий органі звільнений від обов`язку відшкодувати судовий збір у випадку задоволення апеляційної скарги сторони, за подання якої був сплачений такий судовий збір.

З цих підстав суд апеляційної приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача сплачений судовий збір за подання апеляційної скраги.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У спірному випадку на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надано: договір про надання правничої допомоги та представництво інтересів від 23.07.2025 №134/1-07/25; протокол узгодження вартості та обсягу правової (правничої) допомоги від 29.08.2025; акт наданих послуг (з детальним розрахунком наданих послуг) від 13.04.2026.

Так, відповідно до п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів від 23.07.2025 №134/1-07/25 (далі - Договір) Клієнт зобов`язується за надання правничої допомоги сплачувати Адвокатському об`єднанню плату, обумовлену даним Договором та Додатком 1 до нього.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що гонорар визначається у фіксованому розмірі та не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Згідно з п. 2, п. 3 Протоколу узгодження вартості та обсягу правової (правничої) допомоги від 29.08.2025 Сторони домовилися, що розмір оплати послуг у визначеній справі є фіксованим та становить 10 000 грн/послуга.

Сплата узгодженої сторонами суми послуг, що вказана у п. 2 даного Протоколу може здійснюватися одним платежем або частинами у максимальний строк до 30 днів з дня набрання законної сили рішенням у справі.

Детальний розрахунок послуг та витрачений на них адвокатом час наведено в Акті наданих послуг №3 від 13.04.2026. Суть наданих послуг полягала у: правовому аналізу рішення суду першої інстанції; підготовка та подання апеляційної скарги; подання клопотання про зупинення провадження у справі; подання клопотання про поновлення провадження у справі.

Визначаючи наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України).

Таким чином, проаналізувавши надані позивачем документи, можливо дійти висновку про те, що під час апеляційного провадження позивачу були надані послуги з правничої допомоги, розмір яких оцінено сторонами укладеного договору у 10000,0грн.

Позивач вказує на те, що визначений розмір гонорару адвоката є співмірним по відношенню до складності цієї справи, а його розмір встановлено укладеним між сторонами Договором у фіксованому розмірі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд не може надавати оцінки волевиявленню сторін в межах укладеного договору про надання правової допомоги. Суд визнає і те, що своїм волевиявленням сторони договору можуть встановлювати будь-які їх права та обов`язки в межах укладеного договору, які не суперечать закону, в тому числі встановлювати будь-який, на їх розсуд, гонорар, що сплачується адвокату.

В той же час, суд має обов`язок оцінити заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу на предмет їх співмірності та обгрунтованості.

В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Вказана позиція висловлена і Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Отже, той факт, що у спірному випадку сторонами договору про надання правової допомоги встановлено гонорар адвоката у розмірі 10000,0грн., жодним чином не свідчить про те, що саме такий розмір витрат має бути відшкодований на користь позивача.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обгрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції приймає до уваги таке.

Так, суд апеляційної інстанції вважає, що цю справу не можливо віднести до категорії складних справ, в контексті потреби значного часу для формування та викладення правової позиції, вивчення значної кількості нормативної бази. Справа розглядалася в письмовому провадженні без виклику сторін.

В той же час, суд враховує, що у зв`язку з виниклим спором позивач був змушений звертатися до суду з апеляційною скаргою, у зв`язку з чим поніс (понесе) витрати на правничу допомогу, а отже враховуючи принцип співмірності, складність цієї справи, а також надані позивачу послуги з правничої допомоги в співвідношенні до результатів розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу є явно неспівмірними із цією справою та наданими адвокатом послугами.

З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обгрунтованим та співмірним із складністю цією справи є заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 3000,0грн.

Щодо аргументів позивача про несвоєчасність подання відповідачем доказів понесених витрат на правничу допомогу слід зазначити те, що про факт понесення таких витрат відповідач повідомляв в апеляційній скарзі, акт виконаних робіт складено після розгляду цієї справи, у зв`язку з чим і був поданий після ухвалення рішення суду у цій справі.

Таким чином на користь відповідача у цій справі підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4724,54грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00грн., а всього 7724,54грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132, 139, 252 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Ухвалити у справі №160/1960/25 додаткову постанову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4724,54грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00грн., а всього 7724,54грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 08.05.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров