Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №591/14994/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30.04.2026 Справа №591/14994/25 Провадження №2/607/2951/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (далі за текстом – ТОВ «ФК «Сіті Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі за текстом – ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір № 3451331 (далі за текстом – Договір № 3451331).

За умовами Договору № 3451331 відповідачу наданий кредит у сумі 3000 грн на строк 360 днів. Визначена процентна ставка у розмірі 2% від суми кредиту за 1 день користування кредитом.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за Договором № 3451331 у повному обсязі.

26.10.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Профіт» (далі за текстом – ТОВ «ФК Профіт») уклали договір відступлення прав вимоги № 26102023, за умовами якого до ТОВ «ФК Профіт» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 3451331.

09.09.2025 ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» уклали договір факторингу № ДО-20250909/001, за умовами якого до ТОВ «ФК «Сіті Колект» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 3451331.

Відповідач покладені Договором № 3451331 зобов`язання не виконала, унаслідок чого станом на 29.12.2025 наявна заборгованість у загальному розмірі 17340 грн, а саме: тіло кредиту – 3000 грн; проценти за користування кредитом – 14340 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

30.01.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відзив, в якому позов не визнала та просила у позові відмовити повністю. Відзив мотивований тим, що зі змісту позовної заяви неможливо встановити виникнення будь-яких зобов`язань з боку відповідача, характер правовідносин, на які посилається позивач, а також обставини, з якими позивач пов`язує виникнення заявлених вимог. Крім цього, позивачем не надані належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність будь-яких зобов`язань зі сторони ОСОБА_1 , факт укладення договору відповідачем та обґрунтований розрахунок заявленої суми. Також відповідач вважає, що позовна заява ґрунтується на припущеннях, що порушує принципи змагальності, диспозитивності та правової визначеності, які закріплені в ЦПК України.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

08.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

30.04.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача ТОВ «ФК «Сіті Колект» Варшавський К.А., належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з`явився. У позовній заяві просив позов задовольнити та розгляд справи здійснювати без його участі.

30.04.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце цього засідання, повторно не з`явилася без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

10.02.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3451331.

Також 10.02.2023 сторонами підписаний паспорт споживчого кредиту, у якому сторони узгодили основні умови кредитування, мету отримання кредиту, розмір процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту, а також порядок повернення кредиту.

Договір підписаний кредитодавцем шляхом накладення аналогу власноручного підпису та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора С719.

Підписанням Договору № 3451331 відповідач підтвердила, що перед укладенням цього Договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», та що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», розміщені на веб-сайті та затверджені наказом № 67-ОД від 14.06.2021, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.9 Договору № 3451331).

На умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 3000 гривень (п. 1.2 Договору № 3451331).

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.3 Договору № 3451331).

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 2% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 2% (п. 1.4, 1.4.1, 1.4.2 Договору № 3451331).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.8 Договору № 3451331).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту у випадку неможливості зарахування платежу на зазначену платіжну карту з будь-яких причин, які не залежать від товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки) (п. 2.1 Договору № 3451331).

Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 10.02.2023 або 11.02.2023 (п. 2.2 Договору № 3451331).

Відповідно до повідомлення ТОВ «Пейтек Україна» на виконання умов договору № 210222-1 від 21.02.2022, укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», перераховані кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 10.02.2023 о 14 год. 49 хв. на суму 3000 грн; номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА»: 80adf39a-e43a-4539-b270-0ddc1121d64f; номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 34513311676033343; призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Лінеура Україна», за період з 10.02.2023 до 26.10.2023 за Договором № 3451331 виникла заборгованість у загальному розмірі 17340 грн, а саме: тіло кредиту – 3000 грн; проценти за користування кредитом – 14340 грн.

26.10.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт» уклали договір відступлення прав вимоги № 26102023, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель Заборгованості).

Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту зарахування грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 7. 1 Договору на рахунок кредитора, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення права вимоги. Додаткового оформлення права вимоги у цих випадках не вимагається (п. 6.3 договору відступлення прав вимоги № 26102023).

09.09.2025 ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» уклали договір факторингу № ДО-20250909/001, за умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту фінансування (Ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки, визначені цим договором.

Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає кредитором щодо боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимог фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав та передбачені цим договором (п. 3.1.3 договору факторингу № ДО-20250909/001).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору № ДО-20250909/001 від 09.09.2025 від ТОВ «ФК Профіт» до ТОВ «ФК «Сіті Колект» перейшло право грошової вимоги у сумі 17340 грн за кредитним договором № 3451331, боржником у якому є відповідач.

Указаний реєстр містить печатки та підписаний підписами клієнта та фактора.

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1 від 17.09.2025 встановлено, що ТОВ «ФК «Сіті Колект» сплатило ТОВ «ФК Профіт» грошові кошти на загальну суму 1007777,66 грн з призначенням платежу «Оплата суми фінансування згідно договору факторингу № ДО- 20250909/001 від 17.09.2025 , без ПДВ».

2. Норми права, які застосував суд

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом – Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

3.Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Так, в обґрунтування позовних вимог ТОВ «Сіті Колект» посилається на те, що 10.02.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3451331. Натомість відповідач заперечує факт укладення такого договору.

Відтак першочергово суд має встановити чи спростувати факт укладення спірного кредитного договору.

Зазначені вище положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» визначають порядок укладення та підписання електронного правочину, який у разі його підписання електронним цифровим підписом вважається таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

При цьому електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Такі дані складаються з комбінації цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Суд встановив, що Договір № 3451331 підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С719, який був відправлений на абонентський номер мобільного телефону ОСОБА_1 та введений останньою в електронній системі на веб-сайті ТОВ «Лінеура Україна», про що свідчить п. 1.1, 9.7.1 Договору № 3451331.

Суд зауважує, що укладення Договору № 3451331 можливе лише шляхом вчинення указаних активних дій, а саме: проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, здійснення входу на веб-сайт та використання одноразового ідентифікатора. Докази того, що такі дії ОСОБА_1 не вчиняла, суду не надані.

При цьому ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 досягнули згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням електронного підпису.

Такі обставини дають підстави дійти висновку, що Договір № 3451331 від 10.02.2023 відповідає положенням ст. 203, 205, 207 ЦК України.

З огляду на викладене на підставі укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Поряд з цим, доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що ТОВ «Лінеура Україна» на виконання умов Договору № 3451331 перерахувало кредитні кошти на банківський рахунок відповідача.

Долучене до позовної заяви повідомлення ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування кредитних коштів 10.02.2023 на картковий рахунок № НОМЕР_1 не є належним доказом цих обставин.

При цьому, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, саме на позивача покладається обов`язок доведення факту переказу кредитних грошових коштів на рахунок відповідача. Однак позивач не скористався наданим йому правом та клопотання про витребування доказів, зокрема інформації про належність карткового рахунку № НОМЕР_1 відповідачу та виписки по цьому рахунку, не заявив.

Крім цього, позивач зазначив, що унаслідок укладення договору відступлення права вимоги та договору факторингу право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3451331 перейшло до ТОВ «Сіті Колект».

У постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, 18.10.2023 у справі № 905/306/17 викладені висновки, що належним доказом, який засвідчує факт переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Так, на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до нового кредитора ТОВ «ФК Профіт» позивач надав копію договору відступлення прав вимоги № 26102023, укладеного 26.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт», за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель Заборгованості).

Пунктом 6.3 договору відступлення прав вимоги № 26102023 визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту зарахування грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 7.1 Договору, на рахунок кредитора, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення права вимоги. Додаткового оформлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Разом з тим позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують, що ТОВ «ФК Профіт» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» кошти за передані права вимоги за Договором відступлення прав вимоги № 26102023 у цілому та за реєстром боржників зокрема. Платіжний документ банківської установи, який би засвідчував факт безготівкового перерахування грошових коштів, суду не наданий.

Так само суду не надані докази того, що до портфелю заборгованості згідно з договором відступлення прав вимоги № 26102023 входило право грошової вимоги ТОВ «Лінеура Україна» до ОСОБА_1 за Договором № 3451331. Реєстр боржників, з якого можливо встановити ці обставини, до договору не долучено.

За таких підстав суд дійшов висновку, що позивач не довів факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК Профіт», а також і наступний перехід права вимоги, який є похідним від нього.

Як наслідок, позивач не довів належними та достатніми доказами, що ТОВ «Сіті Колект» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3451331 від 10.02.2023.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частини 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1161 від 04.12.2025. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають

розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З договору про надання правової допомоги № 25 від 17.10.2025 встановлено, що адвокат Бацюк О.М. та ТОВ «ФК «Сіті Колект» дійшли згоди, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 4.1 договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору .

Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги, який готується адвокатом та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.

Згідно з витягом з акта про надання правової допомоги № 1062 та детальним описом заявки про надання правової допомоги сторони засвідчують, що адвокат надав, а клієнт отримав такі послуги: усна консультація – 2 год.; складення та подання позовної заяви – 2 год. Загальна вартість наданих послуг становить 9000 грн.

Суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, невеликий обсяг наданих суду доказів, відсутність значної кількості процесуальних документів, поданих під час розгляду даної справи, та відсутність представника позивача у судових засіданнях під час розгляду справи.

При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн, які позивач поніс у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а також відповідають критеріям співмірності, реальності та справедливості.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у цій частині також слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місцезнаходження: проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 05.05.2026.