Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №465/8926/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/8926/25

Провадження 2/465/1144/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.05.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участі секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ),

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.12.2025),

предмет позову: стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року (Вх.№31515/25) позивач звернулась до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою, у якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх доходів (заробітку), розпочинаючи з дня подачі позовної заяви до суду та до досягнення нею 23-річного віку, за умови продовження навчання.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що батьками позивача є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач є студенткою денної форми навчання Інституту гуманітарних та соціальних наук, за спеціальністю «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії», Національного університету «Львівська Політехніка», навчається на контрактній основі, стипендії не отримує. Батько, відповідач у справі, добровільно матеріальної допомоги на утримання позивача не надає, контактів із нею не підтримує. Матір повністю утримує позивача. Працевлаштуватися позивач не має змоги, оскільки навчається на денній формі і зобов`язана відвідувати навчання.

У ході встановлення місця проживання відповідача судом вжито цілу низку заходів та встановлено такі дані.

За даними Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період 07.08.2023 - 10.11.2023 був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8). Указана інформація підтверджена даними Державної міграційної служби України, встановлено (а.с. 15-16).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації щодо відповідача не знайдено (відповідь №1869787 від 08.10.2025) (а.с. 10).

Із відповіді №1869779 від 08.10.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відповідача не знайдено (а.с. 9).

Для встановлення даних про його заняття (роботу) отримано відповідь №1869804 від 08.10.2025 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи. Із отриманої інформації встановлено, що відповідач по грудень 2023 року отримував дохід як військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) (а.с. 11).

Із відповіді Військової частини НОМЕР_4 , наданої на запит суду, вбачається що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 №11 від 04.01.2025 військова служба ОСОБА_2 призупинена. ОСОБА_2 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_4 з 04.09.2024, знятий з усіх видів забезпечення з 11.06.2024, вважається тимчасово відсутнім та обліковується в книзі тимчасово відсутнього та тимчасово прибулого особового складу, як такий, що не входить до чисельності військової частини. Підстава видачі наказу: наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 04.01.2025 №1-РС, витяг з ЄРДР від 04.09.2024 №62024170020007025 (а.с. 24).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18.12.2025, у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі. Виклик відповідача здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Крім цього, тією ж ухвалою, з урахуванням ухвали від 18.12.2025 про виправлення описки:

Зобов`язано військову частину НОМЕР_4 повідомити суд про зміну обставин щодо військовослужбовця ОСОБА_2 упродовж 10 днів, з часу їх настання (попередньо на адресу електронної пошти inbox@fk.lv.court.gov.ua).

Витребувано у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (за наявності).

Витребувано у Славгородської селищної ради (sinslavgsel@ukr.net), Дніпровської міської ради (office@dmr.dp.ua) дані щодо реєстрації / підстав зняття з реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у територіальній громаді (а.с. 42-43).

30 січня 2026 року на адресу суду надійшов лист Славгородської селищної ради, із змісту якого встановлено, що відповідач знятий із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Дата зняття з реєстрації 13.02.2018 (а.с. 53-54).

Указана адреса частково збігається із зазначеною позивачем, із похибкою у номері будинку.

24 квітня 2026 року на адресу суду надійшов лист Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі, відповідно до якого даних щодо актового запису про його смерть не виявлено (а.с. 62-63).

Отримавши усі витребувані дані, того ж дня, тобто 24.04.2026 призначено чергове судове засідання з розгляду справи по суті на 08.05.2026.

Для належного повідомлення відповідача про час і місце судових засідань суд також вжив заходів для направлення йому SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber», які доставлено йому (а.с. 57, 64, 91).

У судове засідання, призначене на 08.05.2026 сторони не з`явились.

Від позивача, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, надійшла заява про розгляд справи без її участі та підтримку позовних вимог(а.с. 69).

Позивач волевиявлення щодо ухвалення заочного рішення позивач не висловила.

Правових підстав для ухвалення заочного рішення, за відсутності відповідного волевиявлення сторони позивача, не встановлено.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Повторно здобутими 08.05.2026 судом даними із доступних йому реєстрів, змін щодо відповідача не встановлено, а тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з`явились, за наявними матеріалами, без фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Із наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_6 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , громадянин України та ОСОБА_3 , громадянка України є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 04.07.2006 зроблено відповідний актовий запис № 230 (а.с. 3).

Як вбачається з витягу з реєстру Львівської територіальної громади № 2025/010527624, від 30.07.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , вказані відомості також підтверджуються інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру (№1869751 від 08.10.2025) (а.с. 5, 7).

Згідно із довідки № 239 від 16.09.2025 ОСОБА_1 є студентом ІІ курсу, денної форми навчання, Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка», закінчує навчання у червні 2028 року (а.с.1а).

Інформація про місце роботи відповідача у справі відсутня, як і розмір його інших доходів.

Клопотань про витребування доказів ніким із учасників не надано.

Оцінка суду

Положеннями ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

В абз. 2 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання, передбачають обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Стаття 200 СК України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При цьому СК України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

Обставини за яких тягар утримання повнолітніх дітей у зв`язку з їх навчанням лежить виключно на одному із батьків є порушенням закону.

У відповідності до вимог ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом беззаперечно встановлено, що донька відповідача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнула повноліття, вона є студентом ІІ курсу денної форм навчання Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка», який закінчує у червні 2028 року, що підтверджується оригіналом наявної у матеріалах справи довідки, та потребує матеріальної допомоги на навчання, беручи до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості і той факт, що утримання дитини є законодавчим обов`язком батьків, а також беручи до уваги той факт, що відповідачем не подано суду жодних доказів для спростування позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При цьому, таке рішення відповідає найкращим інтересам дитини та необхідності створення умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом враховано вимоги ч. 1 ст.191 СК України згідно якої аліменти на дітей за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову, яким у даній справі є 07.10.2025 (згідно відтиску вхідного штампу канцелярії суду) (а.с. 1).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд зобов`язаний допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

При цьому, суд роз`яснює, що ч. 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Щодо сплати судового збору, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то суд враховує приписи ч. 6 ст. 141 ЦПК, відповідно до якої, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій міститься вимога щодо стягнення аліментів, тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн в дохід держави.

Керуючись ст. 180, 181, 182, 183, 185, 193, 198, 199 СК України, 12, 13, 89, 221, 259, 264, 265, 268, 430 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання на час її навчання (в Інституті гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка»), в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07.10.2025 та до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше, як до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.05.2026.

Суддя: Баран О.І.