Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №308/15109/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15109/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участю секретаря судового засідання – Авдєєвої К.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Опаленик Михайло Юрійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Опаленик Михайло Юрійович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову посилається на те, що 14 червня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладено «Договір тимчасового користування». Позивач вказує, що свідком передачі автомобіля та підписання Договору є громадянин України ОСОБА_4 . Відповідно до умов Договору п. 3.1 сторонами було узгоджено, що «користувач ( ОСОБА_2 ) несе повну матеріальну відповідальність за збереження та стан автомобіля».

Вказує, що 25.07.2025 року Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/10120/25 ОСОБА_3 визнано винним та призначено основну міру покарання у вигляді адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять) грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.

З протоколу серії ЕПР 1 №387827 від 11.07.2025 року слідує, що 10.07.2025 року, о 23 год. 35 хв., водій ОСОБА_3 , в м. Ужгород, на просп. Свободи, 37, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT» д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки «DACIA» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та з транспортним засобом марки «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.3 ПДР.

Позивач вказує, що всупереч вимогам щодо обов`язковості страхування цивільно-правової відповідальності користувач наземного транспортного засобу, відповідач ОСОБА_2 свою цивільно-правову відповідальність, як користувач наземних транспортних засобів не застраховував, відповідний договір не укладав, відтак, страхові поліси на момент дорожньо-транспортної пригоди у нього та водія, відповідача ОСОБА_3 , були відсутні. Більш того, без відповідного на те дозволу позивача, власника транспортного засобу ОСОБА_1 , всупереч укладеному Договору відповідач ОСОБА_2 передав право керування таким транспортним засобом сторонній особі відповідачу ОСОБА_3 , дії якого були неправомірними, позивач вказує, що між діями відповідачів та шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина відповідача ОСОБА_3 доведена в судовому порядку, що підтверджується відповідною Постановою суду.

З метою визначення розміру майнової шкоди позивач звернулась до Закарпатського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, за результатами чого експертом було проведено судову транспортно-товарознавчу експертизу та складено висновок експерта №CE-19/107-25/9312-АВ від 30.07.2025 року. Відповідно до висновку експерта, вартість відновлення досліджуваного автомобіля позивача становить 397 173,46 гривень.

Тому матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, станом на момент скоєння ДТП, складає - 397 173,46 гривень.

Таким чином позивач просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на корсить ОСОБА_1 солідарно майнову шкоду в розмірі 397 173,46 грн, що становить 197 173,73 грн з кожного.

Також позивачка заявила вимогу про стягнення з відповідачів солідарно моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, по 5 000,00 грн з кожного, така сума обґрунтована тим, що у зв?язку із пошкодженням автомобіля позивач позбавлений засобу для пересування. Оскільки остання зазнала додаткових переживань через те, що залишившись без власного автомобіля із місцем проживання у сільській місцевості, і у випадку необхідності, вона не могла оперативно дістатися у необхідне місце (робота, магазин та ін.), що призвело до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін, швидкої втомлюваності, пасивності, зниження настрою, пригніченості, образливості, концентрації на негативних переживаннях, настороги, тривоги з приводу майбутнього, шо значно ускладнило вирішення життєвих питань позивача. На даний час, зі спливом багатьох місяців після аварії, позивач зазначає, що її продовжують переслідувати негативні переживання та спогади аварії, присутній психологічний дискомфорт та емоційна напруга, настрій знижений та нестійкий, наявні порушення сну та неприємні сновидіння винуватців ДТП.

Окрім цього просить солідарно з відповідачів стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. та документально підтверджені судові витрати.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

26.12.2025 від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача та її представника, позов підтримує, збільшення, зменшення позовних вимог не заявляється, додаткових заяв, клопотань та доказів не заявляють.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

21.01.2026 від представника позивача надійшла заява про проведення розгляду справи без участі позивача та її представника.

18.03.2026 ухвалою суду, встановивши, відповідно до ч 11 ст. 187 ЦПК України, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, залишення позовну заяву без руху.

07.04.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 18.03.2026.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від21.04.2026 продовжено розгляд справи за позовною заявою.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У судове засідання відповідачі не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки до суду не повідомили, відзив на позов не надсилали.

За загальним правилом ч.1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за відсутності заперечень позивача щодо ухвалення заочного рішення, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

14 червня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладено «Договір тимчасового користування». Відповідно до умов договору:

Згідно з п.1 Сторони договору: власник автомобіля: ОСОБА_1 , користувач автомобіля: ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце працевлаштування: Будівництво неофіційно), Ціна оплати: 4200 грн з неділі по неділю.

Відповідно до п.2. Предмет договору: Власник передає користувачеві у тимчасове користування автомобіль (марка, модель: Volkswagen Passat b6, реєстраційний номер: НОМЕР_1 VIN-код: НОМЕР_5 , рік випуску: 2005). Користувач має право використовувати автомобіль виключно у власних цілях, у разі передавання третім особам несе відповідальність за стан автомобіля. Користувач не має права вивозити автомобіль за межі України. Користувач несе повну матеріальну відповідальність за збереження та стан автомобіля. У разі ДТП або пошкодження автомобіля Користувач зобов`язується відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. У разі порушення ПДР, що призвело до штрафів, відповідальність несе користувач. У разі неповернення автомобіля у визначений строк або за вимогою власник має право звернутися до правоохоронних органів із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом. Договір набуває чинності з 14.06.2025 та діє до 14.07.2025 або до моменту повернення автомобіля власнику. Власник має право розірвати договір у разі порушення умов користувачем. Усі спори вирішуються шляхом переговорів або у судовому порядку. Користувач надає згоду що буде охайно ставитися до авто та в кінці строку повертає авто в технічно справному стані. Автомобіль здається в тимчасове користування без дозволу на викуп (п.3-5).

З протоколу серії ЕПР 1 №387827 від 11.07.2025 року слідує, що 10.07.2025 року, о 23 год. 35 хв., водій ОСОБА_3 , в м. Ужгород, на просп. Свободи, 37, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT» д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки «DACIA» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та з транспортним засобом марки «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.3 ПДР.

25.07.2025 року Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/10120/25 ОСОБА_3 визнано винним та призначено основну міру покарання у вигляді адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять) грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.

Відповідно до п.2 Договору користувач має право використовувати автомобіль виключно у власних цілях, у разі передавання третім особам несе відповідальність за стан автомобіля». Водночас судом встановлено, що згідно з постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.07.2025 року транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT» д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 11.07.2025 перебував у користуванні та під керуванням ОСОБА_3 , який отримав вказаний транспортний засіб від ОСОБА_2 , чим останній порушив умови укладеного договору, передавши автомобіль третій особі без дозволу власника. Крім того, судом враховано, що відповідач ОСОБА_2 , всупереч вимогам законодавства щодо обов`язковості страхування цивільно-правової відповідальності користувачів наземних транспортних засобів, не уклав відповідного договору страхування, у зв`язку з чим на момент ДТП як у нього, так і у водія ОСОБА_3 були відсутні страхові поліси. Таким чином, передання транспортного засобу особі, яка в подальшому вчинила ДТП, за відсутності належного страхового покриття та з порушенням умов договору, свідчить про наявність причинного зв`язку між діями відповідачів та завданою шкодою, при цьому вина ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди встановлена та підтверджена судовим рішенням.

Відповідно до висновку експерта від 30.07.2025 №CE-19/107-25/9312-АВ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» модель «PASSAT» VIN-код: НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 , на момент вчинення адміністративного правопорушення, тобто на 10 липня 2025 року становила 397 173,46 гривень.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до п. 1 ч. 2 цієї статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зі змісту ч. 4 ст. 1187 ЦК України вбачається, що якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

За змістом статей 9, 22, 31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 21.1.статті 21 Закону № 1961-IV передбачено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Відповідно до п.п. «а» п. 41.1. ст.41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум. що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Користувач транспортного засобу за договором тимчасового користування ОСОБА_2 допустив недбалість в вигляді бездіяльності, а саме не застрахував свою цивільно-правову відповідальність відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не здійснив належне збереження транспортного засобу, не надав суду доказів, що транспортний засіб вибув з його володіння поза його волею. Таким чином не довів, що ОСОБА_3 використовував належний йому транспортний засіб на відповідній правовій підставі та в законний спосіб (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом та одноособово має нести відповідальність за завдану шкоду. Враховуючи викладене, відповідно до ч. 4 ст. 1187 ЦК України ОСОБА_2 допустивши недбалість щодо збереження транспортного засобу має нести відповідальність за шкоду завдану майну потерпілого в рівних частинах з ОСОБА_3 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд, вирішуючи питання розміру майнової шкоди, яку завдано позивачці унаслідок ДТП, приймає дані висновку експерта від 30.07.2025 №CE-19/107-25/9312-АВ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, відповідно до якоговартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» модель «PASSAT» VIN-код: НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 , на момент вчинення адміністративного правопорушення, тобто на 10 липня 2025 року становила 397 173,46 гривень, визначаючи такий як належний та допустимий доказ.

Отже, відповідачі зобов`язані відшкодувати позивачці майнову шкоду у розмірі 397 173,73 гривні, що становить 197 173,73 гривні з кожного.

Крім того, позивачкою заявлена вимога про стягнення моральної шкоди, яку вона оцінила у розмірі 10 000,00 грн.

Вирішуючи спір у частині стягнення моральної шкоди суд приходить до наступних висновків.

Згідно із частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд, оцінюючи вимогу про стягнення моральної шкоди, виходить з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено майно позивача — транспортний засіб, який є джерелом підвищеної небезпеки та засобом повсякденного використання, що об`єктивно призвело до істотних змін у звичному способі життя позивача, обмеження її мобільності та необхідності докладання додаткових зусиль для вирішення побутових і соціальних питань, що за звичайних умов здійснювалися із використанням автомобіля; такі обставини відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України свідчать про наявність душевних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, які підлягають компенсації незалежно від відшкодування майнової шкоди, а встановлена судом протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між їх поведінкою та наслідками у вигляді ДТП, а також характер і тривалість негативних переживань позивача дають підстави для висновку про обґрунтованість вимоги про відшкодування моральної шкоди, розмір якої у 10 000 грн є співмірним із наслідками правопорушення, відповідає засадам розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем при зверненні до суду поставлено про стягнення з відповідачів 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Однак у матеріалах справи міститься лише копія ордера на надання правничої (правової) допомоги, доказів укладення договору про надання професійної правничої допомоги суду, акт виконаних робіт суду, а також доказів фактичного понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не надано.

Отже, щодо судових витрат на правничу допомогу, суд, оцінюючи надані позивачем докази, дійшов висновку про відмову у їх відшкодуванні.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідачів на користь позивачки необхідно стягнути понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 999,73 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Опаленик Михайло Юрійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 397 173,46 (триста дев`яносто сім тисяч сто сімдесят три гривні 46 копійок) грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору судовий збір у розмірі 3499,86 (три тисячі чотириста дев`яносто дев`ять грн 86 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору судовий збір у розмірі 3499,86 (три тисячі чотириста дев`яносто дев`ять грн 86 коп.) грн.

Відмовити у відшкодуванні витрат за надання професійної правової допомоги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: невідомий.

Повний текст рішення складено 08.05.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка