Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №308/2250/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2250/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заяць А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

На обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 01.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71437451, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 9500 грн строком на 30 днів (з 01.05.2025 по 30.05.2026) із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,500%, що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1425,00 грн).

Вказує, що договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор '37881, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Зазначає, що 20.06.2025 року між позикодавцем та позичальником/відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15194495 до Договору позики №71437451, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 16910,00 грн на 120 днів та визначити графік погашення заборгованості. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису '58760, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Стверджує, що кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71437451 від 01.05.2025 виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9500,00 грн за посередництвом АТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ - 09806443) в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від 03 серпня 2020 р., так як переказ коштів з банківського рахунку кредитодавця на банківську картку/електронний платіжний засіб фізичної особи технічно неможливий (платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему). Ця обставина підтверджується довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» про успішне проведення платіжної операції № 4AC7D368-2409-4872-B115-4377AC1437C7 про переказ коштів в розмірі 9500,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з листом №23/12/25-23608 від 23.12.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №f1f47f88-d3ef-4860-bffb-34e1fe558c7a (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов договору кредиту №71437451.

Зауважує, що враховуючи умови договору кредиту №71437451 від 01.05.2025 та додаткової угоди, здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 6764 грн, заборгованість останнього за договором кредиту складає 10255,44 грн, зокрема: 2736,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1425,00 грн - сума заборгованості за процентами; 1425,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4669,44 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав ні перед кредитодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором, що набуло право вимоги за договором кредиту №71437451 на підставі договору факторингу.

Зазначає, що у подальшому кредитодавцем/первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище договором кредиту, зокрема ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №71437451 від 01.05.2025.

Відповідно до реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025, в тому числі до відповідача в сумі 10255,44 грн, з яких: 2736,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1425,00 грн - сума заборгованості за процентами; 1425,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4669,44 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» суму заборгованості за договором кредиту №71437451 в розмірі 10255,44 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі, при цьому додатки до позовної заяви зберігати лише в електронній формі. Також постановлено витребувати у акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» певну інформацію щодо карткового рахунку відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у поданому клопотанні просить суд проводити розгляд справи без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Позивачем надано докази про надсилання відповідачу позовної заяви разом з додатками до неї.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі на адресу його місця реєстрації рекомендованим поштовим відправленням,

Копія ухвали про відкриття провадження у справі скеровувалася на адресу місця реєстрації відповідача рекомендованим поштовим відправленням, однак таке повернулося до суду без вручення адресату з відміткою об`єкта поштового зв`язку «адресат відсутній» (штрихкодовий ідентифікатор R067115521893); повторно скеровані судові повістки про виклик до суду на наступні судові засідання (штрихкодовий ідентифікатор R067125293945 та R067153210605) також не вручені відповідачеві з причин його відсутності за вказаною адресою.

Відзив на позов не подано, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини першої, другої, восьмої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пунктів 3, 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71437451, за яким кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «кредит»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору (п. 2.1).

За умовами п. 2.1.1. договору метою отримання кредиту погоджено придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов договору - надання коштів у кредит (п. 2.1.2).

Пунктом 2.2 договору «Параметри та умови Кредиту» обумовлено:

2.2.1. сума кредиту 9500 грн.

2.2.2. строк кредитування/строк договору 30 днів.

2.2.3. процентна ставка/день 0,500% (фіксована).

2.2.4. комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1425,00 грн.).

Дата надання Кредиту 01.05.2025

Дата повернення Кредиту (останній день) 30.05.2025

Денна процентна ставка/день - 1,000%

Проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) - 4,00%

Відповідно до п. 2.5. договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором

Відповідно до п. 6.1. договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 Договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування відповідно до п. 2.2. договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту, визначений пп. 2.2.4 п. 2.2 договору (п. 6.2. договору).

Договір підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України - 37881, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71437451 від 01.05.2025 виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9500 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи АТ «Таскомбанк», що підтверджується електронною платіжною інструкцією №f1f47f884ac7d368-2409-4872-b115-4377ac1437c7 від 01.05.2025, яка, своєю чергою, є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Вказана обставина також підтверджена відповіддю на запит суду АТ КБ «Приватбанк» від 25.02.2026 та випискою за договором б/н щодо власника картки ОСОБА_1 , за даними якої зафіксовано надходження коштів 1.05.2026 у сумі 9500,00 грн.

У подальшому, 20.06.2025 кредитодавцем та позичальником було укладено додаткову угоду №15194495 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71437451 від 01.05.2025, умовами якої передбачено реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї додаткової угоди в сумі 16910 грн 00 коп на 120 (сто двадцять) днів. 2. Загальна сума заборгованості є фіксованою. Як обумовлено сторонами додаткової угоди позичальник сплачує кредитодавцю суму заборгованості, вказану у п. 1 Додаткової угоди, частинами за наступним графіком: 1) 20.06.2025 - 3382,00 грн, 2) 20.07.2025 - 3382,00 грн, 3) 19.08.2025 - 3382,00 грн, 4) 18.09.2025 - 3382,00 грн, 5) 18.10.2025 - 3382,00 грн. За п. 3.1. додаткової угоди сторони погодили, що Графік реструктуризації включає в себе чергові платежі, які складаються з нарахованих та несплачених позичальником процентів за понадстрокове користування кредитом або пені (застосовується в залежності від суми кредиту, отриманого позичальником за договором), які сплачуються позичальником відповідно до Графіка, визначеного у п. 3 Додаткової угоди, з урахуванням черговості погашення, визначеної у договорі. У п. 4. Додаткової угоди сторони домовились, що починаючи з дати підписання цієї Додаткової угоди нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом або пені (застосовується в залежності від суми кредиту, отриманого позичальником за договором), визначених п. 2.2. договору (у разі їх нарахування на дату укладення Додаткової угоди), призупиняється та може бути відновлено у порядку, визначеному п. 8 Додаткової угоди. Зокрема, сторони у п. 8 додаткової угоди узгодили, що позичальник розуміє та погоджується, що у разі якщо станом на дату, що слідує за датою погашення кожного чергового платежу згідно з графіком, визначеним п. 3 Додаткової угоди, наявна заборгованість зі сплати такого чергового платежу, умови реструктуризації втрачають чинність, а кредитодавець відновлює нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом (його частиною) або пені, з дати, що слідує за датою несплаченого/сплаченого не в повному обсязі чергового платежу згідно з графіком, на залишок суми кредиту, відповідно до умов договору, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Як вбачається з розрахунку первісного кредитодавця кредит у сумі 9500,00 грн надано 01.05.2026, за період з 01.05.2025 по 30.01.2025 щоденно нараховано проценти у сумі 47,50 грн в день (разом 1425,00 грн), за період з 31.05.2025 по 11.06.2025 щоденно нараховано проценти за понадстрокове користування кредитом у сумі 380,00 грн в день, зараховано у погашення боргу 20.06.2025 та 21.07.2025 по 3382,00 грн відповідно, а також нараховано 21.08.2025 проценти за понадстрокове користування кредитом у сумі 109,44 грн.

Як встановлено судом 16.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу №16/09/25, згідно з яким ТОВ «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором кредиту №71437451 від 01.05.2025.

Згідно з реєстром прав вимог № 23/12/25-02 від 23.12.2025 кредитодавець відступив фактору право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025, в тому числі до відповідача (порядковий номер 407) у розмірі 10255,44 грн, з яких: 2736,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1425,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 1425,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4669,44 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Таким чином, суд вважає, що договір факторингу та реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за договором кредиту №8322255 від 07.06.2025 за період з 15.10.2025 р. по 24.10.2025, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за даним договором у відповідача наявна заборгованість у розмірі 10255,44 грн, з яких: 2736 грн - заборгованість тілом кредиту; 1425 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 4669,44 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування; 1425 грн - заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін)його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частини перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо сум заборгованості за простроченими платежами по тілу кредиту у сумі 2736,00 грн і по процентах за користуванням кредитом, нарахованих за період з 01.05.2025 до 30.05.2025 у сумі 1425,00 грн, а також щодо нарахованих процентів за понадстрокове користування кредитом за час дії додаткової угоди у сумі 109,44 грн, враховуючи, що відповідачем не надано відомостей, які свідчать про погашення ним заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором кредиту та додатковою угодою у добровільному порядку.

Водночас, строк кредитування/строк договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71437451 погоджений сторонами на 30 днів, а додаткова угода про реструктуризацію боргу укладена сторонами 20.06.2025, отже, нарахування кредитодавцем процентів за межами строку кредитування безпідставне.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 1425 грн суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Так, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умова укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору щодо сплати комісії є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості по комісії необхідно відмовити.

З урахуванням викладеного, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4270,44 грн, з яких: 2736 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1534,44 грн - сума заборгованості за відсотками.

У порядку статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1118,21 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Пунктом 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 зауважено, що судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як встановлено судом, Між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов Договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що клієнт сплачує на користь адвоката винагороду, зокрема у розмірі 4500 грн. за вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів по малозначній справі для формування позовної заяви (500 грн.) та підготовку/складання позовної заяви до боржника за договором кредиту у малозначній справі (4000 грн), що разом складає 4500 грн.

Відповідно до витягу з акту №4-ДІЛ від 30.12.2025 про приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 адвокатом надано позивачу професійну правничу допомогу, зокрема за вивчення/збір документації та складання позовної зави до відповідача - вартість зазначених послуг складає 4500 грн, яка була сплачена ТОВ «Деал Фінанс Груп» в повному обсязі та підтверджується платіжним документом.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову у порядку спрощеного позовного провадження та незначної складності спірних правовідносин, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі 1890 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 509, 526, 610-612, 625, 627, 629, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 10, 13, 76, 78, 81, 137, 141, 223, 229, 263, 264, 265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором кредиту №8322255 від 07.06.2025 у розмірі 4270 (чотири тисячі двісті сімдесят) гривень 44 копійок, з яких: 2736 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1534,44 грн - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» сплачений судовий збір в розмірі 1118 (одна тисяча сто вісімнадцять) гривень 21 копійку та витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1890 (одна тисяча вісімсот дев`яносто) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Київська область, 08205.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення - 07 травня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик