Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №539/4823/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/4823/25 Номер провадження 22-ц/814/1886/26Головуючий у 1-й інстанції Просіна Я. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатки Сікорської Ірини Станіславівни, представниці ОСОБА_1 , на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначено) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №986477809 від 14.10.2019 у сумі 14 727,30 грн, з яких: 5 249,50 грн – заборгованість по тілу кредиту, 9 477,80 грн – заборгованість по відсоткам; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідач свої зобов`язання за укладеним кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, права вимоги якої відступлені на користь ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів» на підставі укладеного договору факторингу.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №986477809 у розмірі 14 727, 30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

В апеляційній скарзі адвокатка Сікорська І.А., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд залишив поза увагою той факт, що позивачем не надано доказів укладення договору між сторонами та отримання відповідачем коштів. Сума процентів є завищеною.

Матеріали справи не містять доказів оплати за договором факторингу, не надано договорів факторингу у повному обсязі, наявні лише перші три сторінки, отже відсутні доказі переходу прав вимоги.

Також позивачем не надано суду первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо.

Не є також належним доказом видачі кредитних коштів і виписка банку оскільки з неї не вбачається що гроші було перераховано саме первісним кредитором та на виконання відповідного кредитного договору. При цьому, договір про надання фінансового кредиту у тому числі інформація щодо умов кредитування, паспорт споживчого кредиту не містять реквізитів платіжної банківської картки відповідача, на яку, у відповідності до умов кредитного договору мали бути перераховані кредитні кошти.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. З наданих позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість.

Проценти нараховані поза строком дії договору.

Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у не є співрозмірною сумі кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому розмір процентів підлягає зменшенню.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №986477809 на суму 5 250 грн у формі електронного документу (а.с.6-7).

Згідно копії платіжного доручення № 96bfd615-6d9b-4c79-820c-561a9df5fd42 від 14.10.2019 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 згідно договору №986477809 зараховано грошові кошти в сумі 5 250 грн (а.с.10).

05.11.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №986477809 від 14.10.2019, якою визначено, що, починаючи з 06.11.2019, позичальник сплачує за користування кредитом 1,70 % в день від суми кредиту. (а.с.8)

28.12.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №986477809 від 14.10.2019( а.с.9)

28.11.2018 між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с.108-109) , а в подальшому -додаткова угода №26 від 31.12.2020 (а.с.14-17)

Відповідно до п.2.1 договору факторингу TOB «Манівео швидка фінансова допомога» зобов?язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.( а.с.108)

Згідно п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги (а.с.19-20).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2025 до договору факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025 ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14727,30 грн, з яких: 5249,50 грн заборгованість за основною сумою боргу; 9477,80 грн - заборгованість за відсотками (а.с.22).

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного TOB «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №986477809, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 13656,42 грн, що складається з: заборгованість за основною сумою боргу – 5249,50 грн та заборгованість за відсотками 8 406,92 грн (а.с.11).

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №986477809, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 1 874,36 грн (а.с.13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач у підтвердження заявлених вимог.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та, перевіряючи доводи апеляційної скарги, керується такими міркуваннями.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підтвердження факту укладення первісним кредитором кредитного договору із відповідачем позивач подав до суду копію договору №986477809 від 14.10.2019 (а.с.6-7) і додаткові угоди (а.с.8,9), які не містять підписів (електронного, цифрового чи власноручного) сторін.

Отже, відсутні підстави вважати доведеною належними і допустимими доказами ту обставину, що 14 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 і TOB «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір №986477809.

Окрім того, у підтвердження виконання первісним кредитором обов?язку із надання позичальнику кредитних коштів новий кредитор надав суду копію платіжного доручення від 14.10.2019 (а.с.10).

За змістом ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з положеннями ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Оцінюючи наданий доказ – копія платіжного доручення від 14 жовтня 2019 року, апеляційний суд визнає його (доказ) неналежним (ст.77 ЦПК України) і недостатнім (ст.80 ЦПК України) на підтвердження виконання обов?язку первинного кредитора з огляду на те, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача, і відповідно до додатку №2 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 (у редакції за станом на 14 жовтня 2019 року), цей розрахунковий документ має містити (у нижньому правому кутку) обов?язковий реквізит – відмтіка «Проведено банком/дата/ підпис банку». Долучена до позову копія платіжного доручення від 14.10.2019 містить вказані відмітки, проте без будь-яких підписів (штампів, печаток, тощо), тому не може бути підтвердженням перерахування коштів на користь відповідача за укладеним кредитним договором.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивачем не підтверджений факт отримання відповідачем коштів у розмірі 5 250 грн за укладеним кредит ним договором, на який посилається позхивач.

Наявна у справі довідка і виписка АТ КБ «Приватбанк» (а.с.96,97) не містять відомостей про отримання відповідачем коштів на підставі укладеного кредитного договору.

З огляду на наведені мотиви рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно ст. 141 ЦПК України з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

Матеріали справи не містять заперечень ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо правильності нарахування та стягнення з товариства витрат понесених відповідачем на послуги правничої допомоги, а отже відповідно постанови ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи та за відсутності обгрунтованих заперечень.

Таким чином з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 необхідно також стягнути судові витрати в суді першої інстанції на правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвокатки Сікорської Ірини Станіславівни, представниці ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 грудня 2025 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн та витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 500 грн, а всього 9 133,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням вимог ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 06 травня 2026 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов