Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №145/1812/25 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1812/25

Провадження №2/145/234/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"08" травня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Селище Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2

про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2025 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2024 року відповідач був зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій сумі у розмірі по 2000 грн. на кожну дитину.

Постановою державного виконавця Тиврівського ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 29.01.2025 року відкрито виконавче провадження № 77021264 з примусового виконання вищевказаного рішення.

Відповідач ухиляється від сплати аліментів, ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, а тому станом на 24.11.2025 року, згідно з розрахунком державного виконавця, утворилась заборгованість за період з травня 2024 року по листопад 2025 року в сумі 56 794,00 грн.

Відповідно до розрахунку пені за прострочення сплати аліментів розмір пені за прострочення сплати аліментів з травня 2024 року по листопад 2025 року становить 81556,00 грн, але в силу приписів ч. 1 ст. 196 СК України максимальний розмір пені обмежується 100% заборгованості, тому сума пені, яка підлягає до стягнення становить 56794,00 грн.

Враховуючи викладене, позивачка просить стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , 59794,00 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири тисячі) неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_4 , 05.02.2013 року за період з травня 2024 року по листопад 2025 року включно

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 12.12.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі. Встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 04.05.2026, не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку. 04.05.2026 надіслала до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності. Зазначила, що позовну заяву підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судові засідання (14.01., 05.02., 10.03., 07.04. та 04.05.2026) відповідач ОСОБА_2 не з`явився, причин неприбуття суду не повідомив, про розгляд справи був належно повідомлений в силу приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відзиву до суду не подав. Так, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2120756 від 11.12.2025 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.23). На зазначену адресу 16.12.2025 рекомендованим листом скеровано копію ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області про відкриття провадження у справі та призначення судового розгляду в судовому засіданні на 14.01.2026 разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів,однак поштовий конверт повернуто до суду з відміткою про причини повернення "Адресат відсутній", що стверджується повернутим відправлення. Також, судові повістки направлялись за місцем реєстрації 20.01.2026 на 05.02.2026, 11.02.2026 на 10.03.2026, 24.03.2026 на 07.04.2026 та 13.04.2026 на 04.05.2026,однак поштові конверти повернуто до суду з відмітками про причини повернення "Адресат відсутній", що стверджується повернутими відправлення.

Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Частиною 10 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши заяву позивачки по суті справи та докази, яка містяться в матеріалах справи, встановив такі фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Вінниця Вінницької області народилась ОСОБА_3 , батьками якої, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Вінниця Вінницької області народилась ОСОБА_4 , батьками якої, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.5).

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.10.2024 у справі № 128/1955/24 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей. Ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти в сумі 2000 гривень 00 копійок щомісячно, та на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 травня 2024 року, і до досягнення дітьми повноліття (а..с. 16-18).

Виконавчий лист щодо виконання рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.10.2024 у справі № 128/1955/24 видано 03.12.2024 (а.с. 15).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеному головним державним виконавцем Тиврівського відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олійник Н.А., заборгованість ОСОБА_2 станом на 24.11.2025 складає 56794,00 грн (а.с. 7-8).

Згідно з розрахунком пені станом на листопад 2025, поданим позивачкою ОСОБА_1 , загальна сума пені за період з травня 2024 року по листопад 2025 року становить 81556 грн. (а.с. 9-13)

Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ч.1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Судом установлено, що відповідно до рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.10.2024 у справі № 128/1955/24 ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в сумі 2000 гривень 00 копійок на кожну дитину щомісячно, починаючи з 16 травня 2024 року, і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до розрахунку державного виконавця заборгованість відповідача із сплати аліментів за період з травня 2024 року по жовтень 2025 року склала 56794,00 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався.

Таким чином позовна вимога про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів є обґрунтованою.

Водночас, суд частково не погоджується із розрахунком пені за прострочення сплати аліментів, здійснених позивачкою, виходячи з такого.

Так, суд вважає вірним розрахунок пені за період з травня 2024 року по лютий 2025 року на суму 39196 грн.

Однак, як вбачається із розрахунку пені за період з березня 2025 року по листопад 2025 року, відповідачкою як базову величину для розрахунку пені застосовано суму заборгованості в розмірі 4000 грн за березень, квітень, травень, червень, серпень, жовтень, а за вересень - 40000 грн.

Водночас, відповідно до наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів заборгованість відповідача за березень 2025 року склала 3598 грн, за період з квітня по жлвтень - 2000 грн щомісячно.

Зменшення суми необхідного платежу по аліментам та виникнення відповідної суми заборгованості обумовлено тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Таким чином, пеня за вказані періоди станом на 25.11.2025, розрахована відповідно до наведеної вище формули з урахування встановленого ст. 196 СК України обмеження максимальної суми пені, складає: за березень 2025 року - 3598 грн, за квітень - червень 2025 року - 6000 грн, за липень 2025 року - 2340 грн, за серпень 2025 року - 1720 грн, за вересень 2025 року - 1120 грн, за жовтень 2025 року - 500 грн. Всього за вказані періоди 15278 грн.

Отже, загальний розмір пені, нарахованої на заборгованість, що виникла з травня 2024 року по жовтень 2025 року, станом на 25.11.2025 складає 54474 грн.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у розмірі 54474 грн. Підстав для зменшення розміру неустойки судом не встановлено, відповідач таке клопотання не заявляв, доказів щодо свого матеріального становища та сімейного стану до суду не подавав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі суд зауважує, що позивачку звільнено від сплати судового збору, у зв`язку з чим, оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (91,1%) в розмірі 1103,40 грн. Доказів на підтвердження інших судових витрат сторони не подавали.

Керуючись ст. 2, 3, 5- 13, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) неустойку (пеню) за невчасну сплату аліментів за період з 01 червня 2024 року по 25 листопада 2025 року в сумі 54474 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1103 (одна тисяча сто три) гривні 40 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, № рахунку: UA908999980313111256000026001, код та найменування класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 08 травня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Селище Тиврівського району Вінницької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя Патраманський І. І.