Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №286/702/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/702/26 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.

Номер провадження №33/4805/864/26

Категорія ч.5 ст.126 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., за участі секретаря Кошиль О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника Лугинця В.П. на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,

встановив:

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 17 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 27 лютого 2026 року о 19 годині 52 хвилини, в с.Заріччя Коростенського району Житомирської області по вул.Центральна, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - мотоциклом марки «Loncin» державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, тобто не маючи посвідчення водія певної категорії, чим порушив вимоги п.2.1.а Правил дорожнього руху України. Правопорушення вчинене повторно протягом року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, захисник Лугинець В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення,.

Вказує, що в матеріалах справи відсутній відеозапис, з якого вбачалась би зупинка ОСОБА_1 поліцейськими.

Стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-яку які докази керування ОСОБА_1 транспортними засобами.

Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не є безперечним доказом керування транспортним засобом.

На переконання адвоката, поліцейськими не дотримано визначеної законом процедури фіксації та складання протоколу.

Крім того, зазначає, що суд позбавив права керувати транспортними засобами ОСОБА_1 , який не має посвідчення водія взагалі.

Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження адвокат Лугинець В.П. посилається на те, що копію оскаржуваної постанови отримав поштою лише 27.03.2026 року.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 на суді присутній не був, а отримав копію постанови 27.03.2026 р., апеляційна скарга захисником подана 02.04.2026 р..

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, не підтверджується доказами.

Так, частиною 2-4 ст.126 КУпАП встановлена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 602347 від 27.02.2026 року, копію постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6736868 від 27.02.2026 року, копію постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6545826 від 21.01.2026 року.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 602347 від 27.02.2026 року, копію постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6736868 від 27.02.2026 року не підписані ОСОБА_1 , а в них стоїть відмітка про його відмову.

В той же час, суд першої інстанції при винесення оскаржуваної постанови не звернув уваги на те, що працівниками поліції в порушення ч.2 ст.251 КУпАП не долучено до матеріалів справи належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин.

Між тим, обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції не було належним чином задокументовано та не доведено допустимими доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в тому числі відеозаписами.

При цьому, наявний в матеріалах справи протокол не може бути покладений в основу висновку про винуватість особи, оскільки такий не підтверджений іншими доказами, зокрема технічним засобами фіксації, поясненнями свідків або самого ОСОБА_1 .

Протокол про адміністративне правопорушення, як і постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП не можуть беззаперечно підтверджувати факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та збирати докази, оскільки це суперечить принципу справедливого судового розгляду, змагальності та об`єктивності розгляду справи.

Враховуючи зазначені обставини, приходжу до висновку про недоведеність об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а відтак - і про відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

постановив:

Клопотання адвоката Лугинця В.П. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 17 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Лугинця В.П. задовольнити.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: