Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №761/7742/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7742/26

Провадження №1-кп/761/3383/2026

В И Р О К

іменем України

07 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №62026100130001406 від 18.02.2026 року щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , обвинувачується у тому, що він умисно, за попередньою змовою із Особою1, усвідомлюючи настання негативних наслідків, з метою реалізації злочинного умислу Особи1, направленого на безпідставне заволодіння грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 шахрайським шляхом, діючи з особистих мотивів, які полягали в бажанні уникнути мобілізації та проходження військової служби, у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 01.07.2023, відкрив банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ОЩАДБАНК», після чого, за невстановлених досудовим розслідуванням та судом обставин, але не пізніше 01.07.2023 надав Особі1, номер та серію паспорту, ідентифікаційний код та банківську картку для перерахунку на неї грошового забезпечення, як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 .

Після чого, Особа1, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на безпідставне заволодіння грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 шахрайським шляхом, забезпечив внесення наданої ОСОБА_3 , інформації щодо нього до нарахувальних відомостей військової частини НОМЕР_1 , а саме: номер та серію паспорту, ідентифікаційний код та реквізити банківської картки для перерахунку грошових коштів, у зв`язку з чим, у період з 01.07.2023 по 31.07.2024 військовою частиною НОМЕР_1 нараховано грошове забезпечення ОСОБА_3 як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 1 518 236,03 грн. (один мільйон п`ятсот вісімнадцять тисяч двісті тридцять шість) грн., 03 коп., та перераховано на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ОЩАДБАНК» на ім`я ОСОБА_3 , грошове забезпечення на загальну суму 1 511 066,24 грн. (один мільйон п`ятсот одинадцять тисяч шістдесят шість) грн., 24 коп., а саме:

- за серпень 2023 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 112-119 нараховано 120557,80 грн., та перераховано грошові кошти на суму 118749,43 грн.;

- за вересень 2023 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 120-125 нараховано 120557,80 грн., та перераховано грошові кошти на суму 118749,43 грн.;

- за жовтень 2023 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 126-131 нараховано 120557,80 грн., та перераховано грошові кошти на суму 118749,43 грн.;

- за листопад 2023 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 132-140 нараховано 120557,80 грн., та перераховано грошові кошти на суму 120249,43 грн.;

- за грудень 2023 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 141-149 нараховано 120557,80 грн., та перераховано грошові кошти на суму 120249,43 грн.;

- за січень 2024 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 150-156 нараховано 120557,80 грн., та перераховано грошові кошти на суму 120249,43 грн.;

- за лютий 2024 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 157-162 нараховано 126908,02 грн., та перераховано грошові кошти на суму 126908,02 грн.;

- за березень 2024 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 163-169 нараховано 120557,80 грн., та перераховано грошові кошти на суму 120557,80 грн.;

- за квітень 2024 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 170-177 нараховано 141115,60 грн., та перераховано грошові кошти на суму 140807,23 грн.;

- за травень 2024 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 178-183 нараховано 120557,80 грн., та перераховано грошові кошти на суму 120557,80 грн.;

- за червень 2024 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 184 нараховано 111525,54 грн., та перераховано грошові кошти на суму 111427,70 грн.;

- за липень 2024 року, згідно розрахунково-платіжної відомості № 185 нараховано 174224,47 грн., та перераховано грошові кошти на суму 173811,10 грн.

У зв`язку з викладеним, Особа1, заволодів грошовими коштами вказаної військової частини, на загальну суму 1 511 066,24 грн. (один мільйон п`ятсот одинадцять тисяч шістдесят шість) грн., 24 коп., які були перераховані на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ОЩАДБАНК» ім`я ОСОБА_3 , як грошове забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 .

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України.

24 лютого 2026 року між начальником першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , на підставі ст.ст. 468, 469, 470 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно зі змістом угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно та у повному обсязі визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України, в обсязі і за обставин, викладених у повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 13 лютого 2026 року.

Крім того, в угоді зазначено, що ОСОБА_3 безумовно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, зобов`язується активно сприяти розкриттю кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1, ч. 5 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні № 62024100130001048 від 09.05.2024, а також виділених з нього провадженнях, вчиненого іншою особою, раніше не судимий, враховуючи його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також викриття злочинних дій іншої особи, характер і тяжкість підозри, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, сторони узгодили, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначене покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, в силу ч. 1 ст. 77 КК України.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся. Затвердивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_5 також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому обвинуваченим ОСОБА_3 вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз. Крім того, просила врахувати визнання вини обвинуваченим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину.

Представник потерпілого ОСОБА_7 підтримав укладену угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані прокурором матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, досліджених документів, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 24 лютого 2026 року між начальником першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України.

Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, очевидної неможливості виконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань не вбачається.

Узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, з урахуванням поведінки обвинуваченого, який в судовому засіданні визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, зазначив про готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою вину, зробивши належні висновки, а також наявності обставин, що пом`якшує покарання, а саме - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутності обставин, які обтяжують покарання, та особи ОСОБА_3 , який згідно довідки КНП Київської обласної ради «Обласне психіатрично - наркологічне медичне об`єднання» під наглядом лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, не є особою з інвалідністю, раніше не судимий, враховуючи, що вищенаведені дані про особу обвинуваченого дають підстави вважати, що виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів можливо досягти, призначивши йому основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна, в силу ч. 1 ст. 77 КК України.

Положеннями ст. 77 КК України визначено, що у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Тобто, положення зазначеної статті не передбачають призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у тому випадку, якщо особу звільнено від відбування основаного покарання на підставі ст. 75 КК.

В частині звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового кримінального правопорушення.

Також суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки у відповідності з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Суд також переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення.

Суд також переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу не встановлено.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст.314, ч. 2 ст.373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 24 лютого 2026 року, укладену між начальником першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , що здійснює повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_3 - затвердити.

На підставі угоди про визнання винуватості від 24 лютого 2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України, від призначеного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 звільнити з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_3 запобіжний захід не обирати.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя Шевченківського

районного суду м. Києва ОСОБА_8