Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №761/43332/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43332/25

Провадження № 2/761/5098/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві про відшкодування шкоди.

У позовній заяві просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) компенсацію моральної шкоди у розмірі 98000 (дев`яносто вісім тисяч) гривень; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) відшкодування судових витрат, а саме понесені фактичні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі п`ятнадцять тисяч сімсот гривень, які підлягають розподілу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 22.07.2022 у справі № 761/8685/2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ч.1 ст.126, ст.185 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Київського апеляційного суду від 25.08.2022 доводи ОСОБА_1 визнані обґрунтованими та апеляційну скаргу задоволено, постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22.07.2022 по справі №761/8587/22 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення , передбаченого ст.185 КУпАП.

Позивач вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду у розмірі 98 000, 00 грн. у зв`язку із закриттям справи через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 та ст.185 КУпАП (підстава п.1 ч.1 ст.247 КУпАП), яке відбулося через невідповідність протоколу про АП та протоколу про АЗ вимогам закону, а також внаслідок вчинення інших протиправних дій працівниками патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Дії патрульних, на думку позивача, мають ознаки свавільності унаслідок недотримання вимогам процесу при складанні процесуальних документів, свідомого внесення посадовими особами відповідача неправдивих відомостей в протокол затримання та протокол про АП для подальшого притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення, яке він не скоював, а також внаслідок дій працівників поліції щодо завдання численних (19-кратних) тілесних ушкоджень здоров`я водію, які не були виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин зупинки ТЗ та затримання водія.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

18 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Департаменту патрульної поліції зазначає, що матеріали справи не містять доказів відносно того, в чому саме полягали моральні переживання чи страждання позивача, їх обсяг, ним не було доведено якими діями Відповідача заподіяна Позивачу моральна шкода при складенні протоколу та вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності судом.

Представник відповідача також вказує, що позивач в позовній заяві посилається на висновок експертного дослідження 041-464-2022 від 03.05.2022, однак даний не підтверджує подій, які відбулись 02.05.2022 року, да не доводить, що тілесні ушкодження були нанесені позивачу саме працівниками патрульної поліції.

19 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві зазначає, що зважаючи на відсутність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, у позивача відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди за рахунок бюджетних коштів.

Представник відповідача також вказує, що Головне управління Казначейства не вчиняло стосовно позивача жодних протиправних дій, позовні вимоги є безпідставні та необґрунтовані, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення.

10 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позивач зазначає, що причинно-наслідковий зв`язок між діянням поліцейських та заподіянням позивачу шкоди полягає в тому, що заподіяна Департаментом патрульної поліції шкода є наслідком саме протиправного діяння поліцейських. Саме поведінка працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення призвела до невідповідності протоколу вимогам закону та можливістю притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення, які він не вчиняв. Відповідна свавільна поведінка працівників патрульної поліції при зупинці ТЗ та під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення без додаткових факторів стала причиною завдання шкоди позивачу.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АА 332591 від 02 травня 2022 року та протоколу про адміністративне затримання №117907 від 02 травня 2022 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2022 року у справі № 761/8685/2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ст.185 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 липня 2022 року по справі №761/8587/22 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Відповідно до висновку експертного дослідження №041-464-2022, проведеного судово-медичним експертом Бенаіссом М.В. , виявлені тілесні ушкодження ОСОБА_1 за давністю можуть відповідати терміну направлення, а саме 02 травня 2022 року. За характером та морфологічними властивостями вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

12 березня 2026 року в судовому засіданні було допитано у якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які повідомили суду, що при зустрічі з ОСОБА_1 на тілі останнього були помічені синці та садна, які, за словами останнього, утворились внаслідок побиття його працівниками патрульної поліції.

В судовому засіданні 30 квітня 2026 року ОСОБА_5 був допитаний у якості свідка та зазначив, що ввечері 03 травня 2022 року близько 02 год. 00 хв. ОСОБА_1 надіслав йому фото зі слідами побиття на тілі та численними крововиливами. Свідок вказав також, що вранці 03 травня 2022 року біля будинку АДРЕСА_2 навпроти магазину побачив чималу пляму крові на асфальті та зрозумів, що це кров від побиття ОСОБА_1 , який при зустрічі того ж дня розповів про побиття його працівниками патрульної поліції 02 травня 2022 року.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що позивач вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду у розмірі 98 000, 00 грн. у зв`язку із закриттям справи через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 та ст.185 КУпАП (підстава п.1 ч.1 ст.247 КУпАП), яке відбулося через невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення та протоколу про адміністративне затримання вимогам закону, а також внаслідок вчинення інших протиправних дій працівниками патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд зауважує, що відшкодування моральної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У постанові від 22 січня 2025 року у справі No 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду діи?шла висновку, що усталеним у доктрині цивільного права та національніи? судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за діі? (бездіяльність) посадових осіб органів державноі? влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) діі? посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковии? зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відшкодування моральноі? шкоди провадиться у разі, коли незаконні діі? органів, що здіи?снюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральноі? втрати громадянинові, призвели до порушення и?ого нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організаціі? свого життя.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відносно того, в чому полягали моральні переживання чи страждання позивача, і?х обсяг, якими діями відповідача заподіяна позивачу моральна шкода при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення и?ого до адміністративноі? відповідальності судом.

Також Позивач в позовніи? заяві посилається на висновок експертного дослідження 041-464-2022 від 03 травня 2022 року, опис обставин в якому складений зі слів позивача, а тому суд доходить до висновку, що дании? висновок не підтверджує беззаперечно подіи?, які відбулись 02 травня 2022 року, так само, як і не свідчить про те, що тілесні ушкодження були нанесені позивачу саме працівниками патрульноі? поліціі?.

Окремо суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу Украі?ни самостіи?ним учасником цивільних відносин є Держава Украі?на.

Згідно з частиною 2 статті 176 Цивільного кодексу Украі?ни юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономноі? Республіки Крим, територіальних громад.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу Украі?ни, Казначеи?ство здіи?снює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з абзацом 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу Украі?ни та пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 03.08.2011 No 845 (далі - Порядок No 845) безспірне списання коштів державного бюджету здіи?снюється Казначеи?ством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Украі?ни, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Верховнии? Суд у постанові від 07.09.2022 у справі No 641/4272/19 (застосовуючи правову позицію Великоі? Палати Верховного Суду, висловлену у справах No 242/4741/16-ц та No 641/8857/17) діи?шов висновку про те, що у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданоі? шкоди (компенсаціі?), немає необхідності визначати відповідачем Казначеи?ство або и?ого територіальнии? орган, оскільки останні зобов`язані виконати відповідне рішення суду незалежно від і?хньоі? участі у розгляді справи за позовом до держави.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральних страждань у зв`язку з діями працівників поліції. Сама по собі невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення та протоколу про адміністративне затримання вимогам закону, а також подальше закриття справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 98 000 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.

Стаття 23 ЦК Украі?ни передбачає право особи на відшкодування моральноі? шкоди, завданоі? внаслідок порушення і?і? прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неі? самоі?, членів і?і? сім`і? чи близьких родичів.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків. Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу Украі?ни шкода, завдана фізичніи? або юридичніи? особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадовоі? або службовоі? особи органу державноі? влади, органу влади Автономноі? Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здіи?сненні нею своі?х повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієі? особи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу Украі?ни самостіи?ним учасником цивільних відносин є Держава Украі?на.

Згідно з частиною 2 статті 176 Цивільного кодексу Украі?ни юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономноі? Республіки Крим, територіальних громад.

Згідно з частиною 2 статті 176 Цивільного кодексу Украі?ни юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономноі? Республіки Крим, територіальних громад.

Згідно з абзацом 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу Украі?ни та пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 03.08.2011 No 845 (далі - Порядок №845) безспірне списання коштів державного бюджету здіи?снюється Казначеи?ством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Украі?ни, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Згідно п. 35-40 Порядку № 845, безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсаціі?) шкоди, заподіяноі? фізичним та юридичним особам здіи?снюється Казначеи?ством, за рахунок бюджетноі? програми КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданоі? громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяи?ного маи?на стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданоі? фізичніи? чи юридичніи? особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державноі? влади, і?х посадових і службових осіб», а не з Головного управління Казначеи?ства.

Верховнии? Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 641/4272/19 (застосовуючи правову позицію Великоі? Палати Верховного Суду, висловлену у справах No 242/4741/16-ц та No 641/8857/17) діи?шов висновку про те, що у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданоі? шкоди (компенсаціі?), немає необхідності визначати відповідачем Казначеи?ство або и?ого територіальнии? орган.

Тому у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданоі? шкоди (компенсаціі?), відсутність Головного управління Державної Казначейської служби України або його територіального органу у якості відповідача не є перешкодою для розгляду спору про стягнення коштів з держави та не впливає на обов`язковість виконання судового рішення цими органами.

Щодо судових витрат суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві про відшкодування шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Департамент патрульної поліції, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646,

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 37993783.

Повний текст рішення виготовлений 07 травня 2026 року.

Суддя: