Вирок від 07 травня 2026 р. у справі №760/5859/20 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5859/20 1-кп/760/831/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року Солом`янський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві кримінальне провадження №12020100090001395 від 25.02.2020 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

Так, 25.02.2020 року, о 03:00 годині, за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, буд. 14, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна шляхом пошкодження автомобіля марки «Ford Transit» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме розбиття лівого заднього скла автомобіля, поєднане з проникненням у салон даного автомобіля, з метою таємного викрадення чужого майна, а саме інструментів, які належать ОСОБА_11 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в салон автомобіля марки Ford Transit, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , діючи умисно, переслідуючи мету незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та не завадить йому у вчиненні крадіжки, розбив скло автомобіля марки Ford Transit, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , викрав з автомобіля дві сумки з інструментами, однак не зміг завершити злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками Солом`янського управління поліції ГУ НП у м. Києві. Своїми діями ОСОБА_7 намагався заподіяти ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 5 200 грн.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в сховище.

Також встановлено, що потерпілий ОСОБА_11 повідомлений про дати, час і місце судових засідань у даному кримінальному провадженні в порядку, визначеному КПК України, проте в судові засідання не з`являвся, причини своєї неявки суду не повідомляв.

Відповідно до положень ст.325 КПК України суд, заслухавши думку учасників судового провадження, встановив можливість за відсутності потерпілого з`ясувати всі обставини під час судового розгляду та вирішив проводити судовий розгляд без потерпілого.

У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки під час судового розгляду судом було встановлено, що встановлені у даному кримінальному провадженні обставини ніким не оспорюються та проти цього не заперечують учасники судового провадження, то було визнано недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин.

При цьому, судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі вищенаведеного суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив вищенаведені обставини вчинення ним закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням в сховище, зазначивши, що свою вину у вчиненні цього кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому, злочин вчинив внаслідок скрутного матеріального становища.

Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).

Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом доходить висновку про визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України (тяжкий злочин), його стадію (закінчений змах), особу винного, який під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває.

Виходячи з ч.2 ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, судом визнано вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 внаслідок скрутного матеріального становища; оскільки ОСОБА_7 переховувався від суду, у зв`язку з чим оголошувався у розшук, судом не встановлено його щирого каяття.

Обставин, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Як передбачено ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, встановленої ч.3 ст.185 КК України, визначені вироком вид та міра покарання є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Водночас при призначенні покарання суд вважає необхідним урахувати, що ОСОБА_7 є раніше несудимим, а також його вік на час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, відсутність завданої потерпілому матеріальної шкоди у даному кримінальному провадженні.

За вищевказаних обставин суд також вважає, що вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища, відсутність обставин, які обтяжують покарання, не свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та, враховуючи, що ОСОБА_7 є обвинуваченим за ч.1 ст.259 КК України в кримінальному провадженні №12026100090000438 від 23.02.2026 року та обвинуваченим за ч.5 ст.407 КК України в кримінальному провадженні №62026170040000546 від 15.01.2026 року, оголошувався судом у розшук, доходить висновку, що підстави для застосування ст.75 КК України відсутні.

На переконання суду, лише фактичне відбування ОСОБА_7 покарання в умовах ізоляції здатне досягти мети покарання як кари, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Суд також доходить висновку про наявність підстав залишити в силі обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України суд також ухвалює рішення зарахувати в строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення 29.11.2023 року (один день) та з 23.02.2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі вищенаведеного та керуючись стст.2, 15, 50, 63, 65-67, 185 КК України, стст.2, 4, 5, 325, 349, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки та 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання рахувати з 23.02.2026 року.

Обраний відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк попереднього ув`язнення 29.11.2023 року (один день) та з 23.02.2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом`янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1