Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №280/6367/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2026 року м.Дніпросправа № 280/6367/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 280/6367/25 (суддя Лазаренко М.С., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-1) щодо незастосування при розрахунку ОСОБА_2 пенсії за вислугою років показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017 - 2019 роки у розмірі 7763,17 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_2 з 02.11.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017 - 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні для обчислення пенсії за вислугу років у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоди роботи ОСОБА_3 з 01.01.2004 до 31.07.2007 у реанімаційному відділенні КУ “Медсанчастина комбінату Запоріжсталь та заводу Дніпроспецсталь” та з 01.08.2007 до 21.11.2019 у закладі з надання психіатричної допомоги – Комунальній установі “Обласний клінічний наркологічний диспансер” Запорізької обласної ради;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_2 для обчислення пенсії за вислугу років у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоди її роботи з 01.01.2004 до 31.07.2007 у реанімаційному відділенні КУ “Медсанчастина комбінату Запоріжсталь та заводу Дніпроспецсталь” та з 01.08.2007 до 21.11.2019 у закладі з надання психіатричної допомоги – Комунальній установі “Обласний клінічний наркологічний диспансер” Запорізької обласної ради з 01.10.2020 та здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на підставах, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на підставах, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Так, суд:

- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнта збільшення 1,11, 1,14, 1,197 1,0796 та 1,115 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України здійснити в Запорізькій області з 23.01.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, коефіцієнту індексації у розмірі: "1,11" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127; "1,14" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118; "1,197" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168; "1,0796" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 11.01.2025;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.03.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, коефіцієнту індексації у розмірі "1,115" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796), у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025;

-визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2007, з 01.08.2007 до 21.11.2019 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.07.2007, з 01.08.2007 до 21.11.2019 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у зв`язку із чим перерахувати розмір пенсії з моменту її призначення;

- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №083950007733 від 10.07.2025;

-зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу за списком №2 ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.2007 до 21.11.2019 в Комунальній установі “Обласний клінічний наркологічний диспансер” Запорізької обласної ради та повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 від 04.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду не погодився відповідач-1 ( ГУ ПФУ в Запорізькій області), ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення судом процесуальних норм, відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що згідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 об`єктом індексації є саме попередньо призначенні пенсії. Це кореспондуються з нормами ст.2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-XII, в якій визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й пенсії. Згідно до ч. 2 ст.42 Закону № 1058 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні це шлях, яким проводиться індексація раніше призначених пенсій. Отже, чинним законодавством не передбачено самостійної індексації показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який ще не є складовою пенсії та лише буде застосовано для обчислення пенсії. Індексується пенсія, яка вже була призначена раніше, шляхом збільшення однієї з її складових, а саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Пенсія позивачу розрахована та виплачується згідно норм чинного законодавства України, отже підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Стосовно зарахування періоду роботи з 01.01.2004 року по 31.07.2007 року та з 01.08.2007 по 21.11.2019 року до страхового стажу у подвійному розмірі. Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 02.11.2020 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі – Закон № 1058). Страховий стаж з 01.01.2004 враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Суд не надав належної оцінки тим обставинам, що з 01.01.2004 року в подвійному розмірі зараховується лише стаж роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Для зарахування стажу роботи позивачу в подвійному розмірі з 01.01.2004 року по 31.07.2007 року та з 01.08.2007 по 21.11.2019 року правових підстав немає, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому періоди роботи позивача після 01.01.2004 року зараховані на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі.

Також на думку відповідача, суд не звернув уваги, що пільговий стаж позивача за Списком №2 відсутній, оскільки не надано довідку про підтвердження пільгового стажу, що відповідає Додатку 5 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів затверджених Постановою №636 КМУ від 12.08.1993 року та відсутні атестації робочих місць.

Дії відповідача у спірному випадку не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Позивач подала письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дав належну юридичну оцінку спірним правовідносинам. На думку позивача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції.

За позицією позивача, з матеріалів електронної пенсійної справи позивача чітко видно, що у пенсійному розрахунку станом на 02.11.2020 дійсно зазначена середня заробітна плата по Україні за період з 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн. Але, вже з 2024 року цифра 7763,17 грн змінена на 3764,4, хоча середня заробітна плата по Україні за період 2017-2019 не змінювалась, а так і складала 7763,17 грн (у 2017 році – 6273,45 грн, а у 2018 році – 7810,88 грн у 2019 році – 9205,19 грн). Таке само зазначено і у розрахунку станом на 01.03.2025 рік. Отже, у наданих відповідачем розрахунках та в апеляційній скарзі зазначено, що у 2020 відповідачем застосовано середню заробітну плату 7763,17 грн., а з 2024 року до теперішнього часу показник середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 року, що застосований відповідачем у розрахунку пенсії, понижений до 3764,4 грн. що є протиправним.

Під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку №124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Таким чином, індексація пенсій у 2021-2025 роках повинна проводитись відповідно до постанови КМУ №127, постанови КМУ №118, постанови КМУ №168, постанови КМУ №185, постанови КМУ №209, Порядку КМУ №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховується для обчислення пенсії (за 2017-2019 роки) із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17; 1,11; 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 відповідно.

Що стосується зарахування спірних періодів роботи у подвійному розмірі до стажу. З 08.07.2002 до 31.07.2007 року позивачка безперервно працювала медсестрою-анестезісткою відділення реанімації КУ «Медико-санітарна частина «Запоріжсталь» та «Днепроспецсталь», що підтверджується записами наданої трудової книжки №11 та 12. Крім того, у період з 01.08.2007 до 21.11.2019 позивачка безперервно працювала на посаді палатної медичної сестри КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер», у подальшому перейменована у Комунальну установу «Обласний клінічний наркологічний диспансер» Запорізької обласної ради. Це підтверджується записами наданої трудової книжки за №№13-22, а також довідкою, виданою КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради від 22.10.2020 №166. Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції на теперішній час та на час виходу на пенсію), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. В Законі України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу.

Зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року. Отже, позивач має право на пільгове обчисленні стажу при призначенні та обрахунку пенсії із зарахуванням спірного періоду трудової діяльності до стажу роботи у подвійному розмірі і після 01.01.2004 року.

Відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача в реанімаційному відділенні з 01.01.2004 до 31.07.2007 та у закладі з надання психіатричної допомоги (наркологічному диспансері) з 01.08.2007 до 21.11.2019 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач діяв протиправно.

Позивач рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржує.

Відповідач- 2 письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача-1 не подавав, рішення суду ним не оскаржується.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 02.11.2020 як медичному працівнику із застосуванням показника середнього заробітку за 2017 – 2019 роки.

Відповідач листом №10657-9591/Б-02/8-0800/25 від 24.06.2025 повідомив позивача про те, що підстави для зарахування стажу роботи в подвійному розмірі з 01.01.2004 з відсутні, оскільки Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачає зарахування до страхового стажу періодів роботи лише в одинарному розмірі. Стаж позивача з 01.01.2004 по 20.11.2019 зараховано в одинарному розмірі, а періоди роботи з 08.07.2002 по 31.12.2003 у подвійному розмірі.

На звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом №11033-11621/Б-02/8-0800/25 від 30.06.2025 повідомлено про те, що їй проведено індексацію пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії на коефіцієнт збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115. Після проведення індексації виплачено надбавку 100 грн на індексацію 01 липня 2021 року, у 2022 році позивачу виплачено надбавку 135 грн. на індексацію 01 березня 2022 року, в 2023 році – 100 грн. на індексацію 01 березня 2023 року, в 2024 році – 100 грн. на індексацію 01 березня 2024 року, в 2025 році – 100 грн. на індексацію 01 березня 2025 року.

Також, позивач 04.07.2025 зверталась до органів Пенсійного фонду України через вебпортал із заявою про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення №083950007733 від 10.07.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю підтвердженого пільгового стажу.

Не погодившись з діями відповідача, з вимогою вчинити певні дії, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким частково задоволені позовні вимоги позивача, та в межах доводів відповідача-1 не вбачає підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Так, призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами ч. 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 1 Закону України “Про психіатричну допомогу” визначено, що заклад з надання психіатричної допомоги це психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Таке право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-ХІІ, не пов`язано із набранням чинності Законом № 1058-IV. При цьому, для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати саме специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.

Записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 12.04.1988 підтверджується, що позивач працювала повний робочий день у періоди:

з 08.07.2002 до 31.07.2007 на посаді медсестри анестезістки відділення реанімації КУ “Медико-санітарна частина “Запоріжсталь” та “Днепроспецсталь” (записи №11-12);

з 01.08.2007 до 21.11.2019 на посаді палатної медичної сестри КУ “Обласний клінічний наркологічний диспансер” (перейменовано на КУ “Обласний клінічний наркологічний диспансер” Запорізької обласної ради).

Відповідачем не заперечується, що протягом зазначених періодів позивач працювала у медичних закладах в реанімаційному відділі та в наркологічному закладі охорони здоров`я.

Таким чином, за правилами ст.60 Закону №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV вищезазначені періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17 та від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.

Стаття 60 Закону №1788-XII на час звернення позивача до органу пенсійного фонду є чинною. Стаття 24 Закону України № 1058-IV не скасовує положення статті 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.

У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом №1788-XII вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-XII був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV. Також за висновками Суду, якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до стажу позивача в подвійному розмірі періоду її роботи в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я та в наркологічному закладі охорони здоров`я після 01.01.2004 (набрання чинності Закону № 1058-IV) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача в частині не зарахування періодів її роботи з 01.01.2004 по 31.07.2007, з 01.08.2007 до 21.11.2019 у подвійному розмірі при призначенні їй пенсії.

Щодо здійсненої відповідачем індексації пенсії.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ).

За визначенням, наведеним в частини 1 статті 1 Закону № 1282-ХІІ, для цілей цього Закону індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об`єкти індексації грошових доходів населення визначені статтею 2 Закону № 1282-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.

Частиною 5 статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини 2 статті 42 Закону № 1058-ІV.

Так, відповідно до частини другої статті 42 Закону 1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Отже, одним із показників, який враховується для визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, є середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передуються року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” враховується для обчислення пенсії, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 01 лютого 2008 року № 4-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2008 року за № 146/14837, (далі - Порядок № 4-4).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 4-4 цей Порядок розроблено з метою визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, для обчислення пенсії (далі заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії) відповідно до Закону № 1058.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 4-4 Порядок визначає механізм розрахунку показників заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за місяць та за рік.

Порядком визначено:

показник заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за місяць використовується для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

показник заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за рік використовується для визначення заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії, скоригованої згідно з частиною 2 статті 40 Закону.

В пункту 2.2 Порядку № 4-4 наведена формула, за якою розраховується показник заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за рік.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Постанова № 124) встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове пенсійне страхування”, затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Згідно з частиною п`ятою Постанови № 124 Пенсійному фонду України необхідно забезпечити перерахунок пенсій, зазначених у пункті 2 цієї постанови, з 01 березня 2019 року.

У той же час, вказаною постановою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Порядок) згідно з пунктами 1, 2 якого цим Порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку, перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону України №1058-IV.

Пунктом 3 Порядку установлено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли: по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом 3 частини 3 статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок).

Відповідно до пункту 4. Порядку коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К=(ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% + 1 / 100%,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: ЗСЗ = Псзп (1): Псзп (2) х 100 % - 100 %,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Тобто, для перерахунку пенсії з метою індексації не застосований вказаний вище множник Зс. Натомість у формулі перерахунку пенсії із зазначеною метою вказано показники зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні та споживчих цін за попередній рік (у відсотках).

Згідно з пунктом 5 Порядку у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт 1,17.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, пункту 4 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 03 жовтня 2017 р. № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст. 785), щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Таким чином, відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку показник середньої заробітної плати визначається станом на 01 жовтня 2017 року і становить 3764,40 грн.

Відповідно до пункту 6 Порядку під час перерахунку пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначених відповідно до Закону, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону на дату проведення перерахунку.

Під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, механізм індексації пенсій, визначений частиною 2 статті 42 Закону № 1058-ІV та Порядком, зводиться до збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за правилами, визначеними абзацом 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058-ІV, на відповідний коефіцієнт.

Починаючи з 2021 року показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначатиметься як співвідношення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118, № 168, № 185, №209 проводиться згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти. При цьому, до пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, які не підвищуються згідно з Порядком № 124, передбачено встановлення щомісячної доплати до пенсії в розмірі 135 грн з 01.03.2022, 100 грн з 01.03.2023, 100 грн з 01.03.2024, 100 грн з 01.03.2025.

Положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.

Отже, при проведенні перерахунку пенсії, яка була призначена позивачу в 2020 році згідно з Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185, №209, а Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсії, починаючи з 2021 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.

Із врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, тобто, під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

За встановлених обставин у цій справі, суд дійшов правильного висновку, що абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.

Отже, застосування відповідачем при проведенні індексації пенсії позивача, починаючи з 2021 року відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн у 2021 році, 135 грн у 2022 році, 100,00 грн у 2023 році, 100,00 грн у 2024 році та 100,00 грн у 2025 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, 1,115 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак, судом обгрунтовано зобов`язано відповідача-1 (ГУ ПФУ в Запорізькій області) здійснити індексацію пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2017-2019 роки, в розмірі 7763,17 грн, починаючи з 23.01.2025 на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році”, на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році”, та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з відсутністю підтвердженого пільгового стажу роботи уточнюючими довідками та проведенням атестації робочого місця.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Трудова книжка позивача не містить відомостей щодо проведення атестації робочого місця.

Згідно з п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.92 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Судом встановлено, що на звернення позивача КНП "Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб" Запорізької обласної ради листом від 28.01.2025 №1377 повідомлено, що діяльність КУ "Обласний клінічний наркологічний диспансер" Запорізької обласної ради було припинено та приєднано. Згідно переданих архівних документів відсутня інформація щодо проведення атестації робочих місць, що дає право на працівнику на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.

Водночас, як вірно вказав суд першої інстанції, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Такий висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки № 1 і № 2, чинні на період роботи позивача, відповідно до яких професія позивача, на яких він працював у спірні періоди, відносяться до Списку № 2.

Постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та від 24.06.2016 № 461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджувались Списки №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких (на яких) повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Розділом XXIV "Охорона здоров`я та соціальна допомога" передбачено посади працівників, які безпосередньо обслуговують хворих:

- у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині;

- у лепрозоріях - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині;

-у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині;

- у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.

Позивач в період з 01.08.2007 до 21.11.2019 працювала на посаді молодшого спеціаліста з медичною освітою (сестра медична), де безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях).

Отже, професії (посади) позивача, за якими вона працювала у спірні періоди, відносяться до відповідного Списку, чинного на період її роботи.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці позивачу достатньо було подати лише трудову книжку.

Суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, та її ведення. Вказані відповідачем обставини, не можуть бути підставою для неврахування записів у трудовій книжці та виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Судом було встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на викладене вище, судом обгрунтовано задоволено в цій частині позовні вимоги та визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №083950007733 від 10.07.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Суд правильно обрав спосіб захист порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи позивача з 01.08.2007 до 21.11.2019 в Комунальній установі “Обласний клінічний наркологічний диспансер” Запорізької обласної ради та повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву позивача від 04.07.2025 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача-1 не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст. 315, ч.1 ст.316, ст. ст. 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 280/6367/25 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак