Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №440/9433/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 р. Справа № 440/9433/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, по справі № 440/9433/25

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі-відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління державної міграційної служби України в Полтавській області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 про скасування рішення УДМС України в Полтавській області від 30.10.2017 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України "Про громадянство України";

- зобов?язати Управління державної міграційної служби України в Полтавській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про скасування рішення УДМС України в Полтавській області від 30.10.2017 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України "Про громадянство України", та скасувати рішення УДМС України в Полтавській області від 30.10.2017 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України "Про громадянство України".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року по справі №440/9433/25 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (пров. Шкільний, 6,м. Полтава , Полтавська область, 36003, код ЄДРПОУ 37829297) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року по справі №440/9433/25 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, в апеляційній скарзі позивачем не зазначено які нові докази він просить витребувати або дослідити, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням УДМС у Полтавській області від 30.10.2017 було оформлено набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України».

22.05.2025 позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача УДМС у Полтавській області із заявою про скасування вищевказаного рішення про набуття громадянства. В обґрунтування своє заяви вказував, що з боку держави мала місце істотна дискримінація за національною ознакою, за місцем народження, за місцем проживання (Донецька область), був переміщеною особою. Так як, не дивлячись на неповноліття, відсутність свого заробітку та на відміну від інших громадян України, позивача змусили платити кошти у розмірі 137.75 грн за довідку про набуття громадянства. Також зазначає, що поза увагою залишився факт належності позивача до громадянства Російської Федерації.

Однак відповіді на заяву від 22.05.2025 станом на даний час не отримав.

Вважаючи зазначену бездіяльність відповідача, яка виразилась у нерозгляді по суті заяви позивача про скасування рішення про оформлення набуття громадянства протиправною, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було належним чином та у строк встановлений законодавством України розглянуто заяву ОСОБА_1 від 16.05.2025 про скасування рішення УДМС в Полтавській області від 30.10.2017 про оформлення набуття громадянства України. Крім того, підстави для скасування рішення УДМС у Полтавській області від 30.10.2017 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР)).

Згідно з статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (стаття 7 Закону України "Про звернення громадян").

Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має, зокрема, право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Зі змісту вказаних норм слідує, що громадяни України наділені правом звернення з відповідними заявами, скаргами, запитами тощо до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації, їх посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, а на останніх, відповідно, покладений обов`язок щодо об`єктивного і вчасного розгляду таких скарг та письмового повідомлення громадян про наслідки розгляду.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було подано заяву від 16.05.2024 року про скасування рішення УДМС у Полтавській області від 30.10.2017 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України "Про громадянство України" до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, яку отримано відповідачем рекомендованим повідомленням - 22.05.2024 року. (а.с.7)

Вказана заява була зареєстрована 22.05.2024 року під вхідним №А-86/5301-25. (а.с.49)

27.05.2024 року відповідачем було надано відповідь, яка оформлена листом №А-0/6/5301-25/5301.14/19-25 від 27.05.2024.

Зі змісту вказаного листа слідує, що підстав для скасування відповідно до ст. 21 Закону №2235-ІІІ набутого ОСОБА_1 за народженням громадянства України не встановлено.

Відповідачем лист- відповідь №А-0/6/5301-25/5301.14/19-25 від 27.05.2024 була направлена поштовим відправленням, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку АТ "УКРПОШТА" №33 від 28.05.2025 - трек-номер 3600300065153. (зворотній а.с.54)

Однак, лист відповідача №А-0/6/5301-25/5301.14/19-25 від 27.05.2024, направлений за адресою: АДРЕСА_2 (трек-номер 3600300065153), було повернуто АТ "УКРПОШТА" відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання, про що АТ "УКРПОШТА" була зроблена відповідна відмітка на конверті. (а.с.56)

Так, відповідно до п.8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Згідно з п. 11 Правил №270, поштові відправлення, залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення, поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до п.2 Правил №270, розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Частиною 3 статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" передбачено, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Відтак, належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на заяви є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкт поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

У відповідності до пункту 102 Правил №270 після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати».

З урахуванням вищевказаного, матеріали справи містять належні докази надіслання відповідачем листа №А-0/6/5301-25/5301.14/19-25 від 27.05.2024, який був направлений на звернення позивача від 16.05.2024 року на вказану позивачем адресу: АДРЕСА_2 .

Отже, відповідачем надано відповідь на заяву позивача від 16.05.2024 року у строк, визначений ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР, що спростовує твердження позивача про допущення відповідачем бездіяльності у спірних відносинах.

Колегія суддів зазначає, що не отримання позивачем відповіді та повернення поштового відправлення за зворотною адресою «за закінченням встановленого терміну зберігання» не може свідчити про наявність протиправної бездіяльності щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 про скасування рішення УДМС України в Полтавській області від 30.10.2017 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України "Про громадянство України".

Щодо вимог про Управління державної міграційної служби України в Полтавській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про скасування рішення УДМС України в Полтавській області від 30.10.2017 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України "Про громадянство України", та скасувати рішення УДМС України в Полтавській області від 30.10.2017 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України "Про громадянство України", колегія суддів зазначає наступне.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України від 18.01.2001 №2235-ІІІ "Про громадянство України" (надалі - Закон № 2235-ІІІ).

Частиною першою статті 1 Закону №2235-ІІІ визначено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Відповідно до статті 6 Закону №2235-ІІІ, громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров`я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

За приписами частин першої, восьмої статті 7 Закону №2235-ІІІ, особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

З метою організації виконання Закону України "Про громадянство України" Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок №215).

Цей Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до пункту 17 Порядку №215, для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, батьки (один із них) якої на момент її народження були громадянами України (частина перша статті 7 Закону), один з її батьків подає такі документи:

а) заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;

б) копію свідоцтва про народження особи;

в) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження.

Відповідно до пункту 92 Порядку №215, територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, зокрема, за народженням.

Пунктом 93 Порядку №215 передбачено, що територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

Також, п.96 Порядку №215 передбачено, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.

Відповідно до ст. 21 Закону 2235-IIІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Відповідно до матеріалів справи № 413872 встановлено, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася із заявою від 05.10.2024 про оформлення набуття її дитиною громадянства України за народженням на підставі частини першої статті 7 Закону України «Про громадянство України».

Рішенням УДМС у Полтавській області від 30.10.2017 було оформлено набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України».

13.11.2017 року УДМС у Полтавській області видано довідку №889/2017 про реєстрацію особи громадянином України згідно до якої ОСОБА_3 є громадянином України з 04 червня 2001 року.

28.11.2017 року позивачем подано заяву-анкету №1289906 від 28.11.2017 року для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформенням паспорта громадянина України.

22.12.2017 року ОСОБА_3 отримав паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , оформлений Київським відділом у місті Полтаві УДМС у Полтавській області з терміном дії до 22.12.2021 та 19.09.2018 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , оформлений органом 5301 з терміном дії до 19.09.2029.

З вказаного слідує, що у відповідності до положень Порядку №215, рішенням УДМС у Полтавській області від 30.10.2017 було оформлено набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України», як особа, один з батьків якої на момент її народження був громадянином України і перебуває у громадянстві України з 04.06.2001 (з моменту народження).

При цьому, доводи апелянта, що у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа визнається громадянином України за народженням, якщо на момент її народження один з батьків був громадянином України, а у випадку позивача батько мав громадянство Російської Федерації, що підтверджується документально, а тому працівники міграціної служби мали б вимагати надння довідки про неперебування позивача у іноземному громадянстві за заявою одного з батьків - батька ОСОБА_4 , що мало ключове значення для визначення підстав набуття громадянства позивачем, оскільки мали застосовуватись положення статей 7, 8 і 9 Закону, з урахуванням обставин, які існували на момент мого народження, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що при подачі заяви ОСОБА_2 від 05.10.2024 про оформлення набуття її дитиною громадянства України за народженням на підставі частини першої статті 7 Закону України «Про громадянство України» в заяві було вказано, що громадянство матері на момент народження дитини - Україна, а громадянство батька на момент народження дитини - Росія.

За приписами ч. 1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України набувається, зокрема, у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини, тобто для набуття громадянства України за народженням достатньо наявності громадянства України хоча б в одного з батьків, зокрема матері.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні ознаки подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів, а також не встановлено фактів приховування істотних обставин, за наявності яких особа не могла б набути громадянство України.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі, що на момент набуття громадянства України (2017 рік) позивач був неповнолітнім і не мав власних доходів, а вимога з позивача сплати 137,75 грн. за довідку суперечить ст. 48 Конституції України (право на достатній життєвий рівень) та принципу добросовісності з боку органів влади, а Постанова КМУ Nє 795 від 04.06.2007 передбачає оплату адміністративних послуг повнолітніми заявниками, однак застосування цієї норми до неповнолітньої особи, яка перебувала у вразливому становищі (переміщена особа), є свавільним і дискримінаційним, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 15 та абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Кабінет Міністрів України постановою №302 від 25.03.2015 затвердив Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Таким чином, оформлення та видача паспорта громадянина України здійснюється відповідно до вимог «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №745) (далі - Порядок №302).

Пункт 35 Порядку №302 визначає, що заявник для оформлення паспорта подає такі документи:

1)свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);

2)оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України.

Пунктом 26 Постанови КМУ від 04.06.2007 року №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» встановлено, що видача довідки про реєстрацію особи громадянином України коштує 137 гривень 75 копійок.

Враховуючи вказане, законодавством передбачено, що за послугу видачу довідки про реєстрацію особи громадянином України встановлений фіксований розмір плати за надання послуги.

При цьому, предметом позову є бездіяльність Управління державної міграційної служби України в Полтавській області щодо нерозгляду по суті заяви та зобов?язання розглянути по суті заяву позивача про скасування рішення УДМС України в Полтавській області від 30.10.2017 року про оформлення набуття громадянства України та скасування вказаного рішення, однак, оплата довідки не може свідчити про бездіяльність щодо нерозгляду заяви та не є підставою для скасування рішення.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для скасування рішення УДМС у Полтавській області від 30.10.2017 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Посилання апелянта, що відповідачем не було направлено на адресу позивача копію відзиву на позовну заяву у зв`язку з чим було порушено право позивача на подання відповіді на відзив, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в матеріалах справи міститься копія фіскального чеку АТ "УКРПОШТА" №67 від 22.07.2025 - трек-номер 3600300068640. (а.с.45)

Також, відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу були надані письмові докази щодо відправлення Управлінням Державної міграційної служби України в Полтавській області на адресу позивача відзиву на позовну заяву, а саме: копію конверта згідно до якого встановлено, що направлений рекомендований лист за адресою: АДРЕСА_2 (трек-номер 3600300068640), було повернуто АТ "УКРПОШТА" відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання, про що АТ "УКРПОШТА" була зроблена відповідна відмітка на конверті.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 по справі № 440/9433/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій