Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №520/7227/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 р. Справа № 520/7227/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., по справі № 520/7227/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року;

- зобов`язати військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в розмірі 3 874,05 грн. щомісяця за період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року, а також провести виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі № 520/7227/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року.

Зобов`язано військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 за період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року, а також провести виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі №520/7227/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_3 зобов`язання здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в розмірі 3 874,05 грн щомісяця за період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 по справі №520/7227/25 повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що нарахування «індексації-різниці» у конкретному розмірі належить до безпосередніх повноважень відповідача. Апелянт вказує, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, не перевірив обґрунтованість обрахованої позивачем суми індексації, не розрахував її і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретну суму, на яку він має право та яку Військова частина НОМЕР_1 зобов`язана нарахувати й виплатити.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року у справі № 520/7227/25 залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що позивачем було пропущено строки звернення до адміністративного суду з позовом, на момент виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 позивач погодився з проведеним розрахунком всіх виплат, які йому були виплачені військовою частиною НОМЕР_1 , жодних зауважень щодо проведених з ним розрахунків не зазначав. Відповідач наголошує, що вимоги позивача в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період в конкретному, визначеному позивачем розмірі, не можуть підлягати задоволенню, оскільки в даному випадку розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Відповідач вказує, що згідно з п. 5 Порядку № 1078 (в редакції після 01.12.2015 року) підстави для нарахування індексації після зміни тарифних окладів 01.03.2018 року з урахуванням індексів інфляції, оприлюднених Держстатом, виникли для позивача лише в грудні 2018 року, з огляду на що позивачу було нараховано та сплачено Військовою частиною НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 31.05.2022 року.

На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 в період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2022 року №139 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.

Під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , в період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2022 року військова частина здійснювала нарахування індексації грошового забезпечення в неналежному розмірі з застосуванням базового місяця березень 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації без врахування абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року.

У зв`язку з цим, 24.02.2025 року позивач звернувся із запитом до військової частини НОМЕР_1 з метою здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.05.2022 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації з врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та здійснення її виплати, з урахуванням виплачених сум.

Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 13 березня 2025 року №225/56/665/фс, якою фактично відмовлено у здійсненні перерахунку та виплаті індексації грошового забезпечення за спірний період.

Вважаючи протиправною відмову у виплаті індексації грошового забезпечення за спірний період, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що проведення розрахунку суми індексації є компетенцією (дискреційною функцією) відповідача як органу, який виплачував позивачу грошове забезпечення, тому в даному випадку саме на відповідача покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, здійснивши відповідні розрахунки.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон України № 2011-XII).

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі – Закон №1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 – 103 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.12.2025 № 560/12915/23, від 15.11.2024 у справі № 200/11548/21, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.

При цьому, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Згідно із п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсоток.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103".

Абзац 2 пункту 1-1 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016, застосовується з 01.01.2016.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

При цьому, відповідно до абзаців 3-5 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, до визначеної (згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка).

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Зокрема, Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21 зазначав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

У цьому контексті Верховний Суд указав, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 особа (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має право позивач на отримання суми індексації-різниці.

Згідно з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 належить з`ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Отже, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 10.10.2024 у справі № 360/1086/23.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу наведених вище норм Порядку № 1078 свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач з червня 2018 до листопада 2018 року не нараховував позивачу індексацію грошового забезпечення, а з грудня 2018 року по червень 2022 року виплачував її позивачу, проте без урахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, що підтверджується довідками про виплату індексації № 225/56/665/1фс, № 225/56/665/2фс, № 225/56/665/3фс, № 225/56/665/4фс, № 225/56/665/5фс від 13.03.2025.

З довідки про розмір грошового забезпечення позивача за період з 29.08.2016 року по 28.02.2018 року від 06.03.2025 року №182/3/248/пс встановлено, що нарахований місячний грошовий дохід позивача за лютий 2018 року становив 11802,40 грн.

З довідки про розмір грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.06.2018 року від 06.03.2025 №182/3/249/пс встановлено, що нарахований місячний грошовий дохід позивача за березень 2018 року складав 12391,50 грн.

Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 589,1 грн (12391,50 грн - 11802,40 грн).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.

В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Така позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Враховуючи те, що підвищення доходу позивача складає 589,1 грн, сума належної позивачу індексації-різниці становить 3874,05 грн (4463,15 грн - 589,1 грн).

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів зазначає, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 589,1 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року - 4463,15 грн, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що індексація грошового забезпечення позивачу за спірний період відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 виплачувалася з грудня 2018 року, оскільки підстави для нарахування індексації після зміни тарифних окладів 01.03.2018 року з урахуванням індексів інфляції, оприлюднених Держстатом, виникли для позивача лише в грудні 2018 року, колегія суддів вважає безпідставними, адже саме з грудня 2018 року у відповідача виник обов`язок нарахування поточної індексації, а виплата індексації-різниці не залежить від нарахування та виплати поточної індексації та не є спірною у даній справі.

При цьому, стосовно висновку суду першої інстанції про те, що проведення розрахунку суми індексації є компетенцією (дискреційною функцією) відповідача як органу, який виплачував позивачу грошове забезпечення, колегія суддів вказує на наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Як було зазначено раніше, сума індексації з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивачу мала виплачуватися щомісячно протягом періоду з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року у розмірі 3874,05 грн.

Враховуючи, що після набрання чинності Постановою № 704 у зазначені вище періоди відповідач був зобов`язаний виплачувати, зокрема, позивачу індексацію різниці грошового забезпечення у вказаних розмірах, існує лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, а саме виплатити індексацію-різницю у належному розмірі. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Колегія суддів зазначає, що за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 360/1086/23, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевіряти обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розраховувати їх і, відповідно, у судовому рішенні указувати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів дійшла висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що сума індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу у розмірі 3874,05 грн щомісячно за період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року.

Водночас, відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку та не нараховано позивачу належні суми індексації різниці грошового забезпечення за спірний період.

Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення в належному розмірі відповідачем до суду надано не було.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що проведення розрахунку суми індексації є компетенцією (дискреційною функцією) відповідача як органу, який виплачував позивачу грошове забезпечення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в розмірі 3874,05 грн щомісяця за період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що позивачем було пропущено строки звернення до адміністративного суду з позовом, з огляду на таке.

Приписами частин 3 і 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Колегія суддів зазначає, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, повязаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 02.08.2023 у справі № 380/17776/22.

У ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач у період з 05.06.2018 по 31.05.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2022 року №139 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.

У даній справі спірним є питання нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 05.06.2018 по 31.05.2022.

Таким чином, часовий проміжок, за який позивач просить нарахувати та виплатити індексацію-різницю, підпадає під дію частини першої статті 233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022, якою право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувалося будь-яким строком.

Таким чином, колегія суддів вказує, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Із урахуванням зазначеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстації про відмову у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 3874,05 грн щомісяця та зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в розмірі 3874,05 грн щомісяця за період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження у ході розгляду колегією суддів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Керуючись ст.ст. 139, 229, 240, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі №520/7227/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в розмірі 3874,05 грн щомісяця за період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в цій частині задовольнити.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в розмірі 3874,05 грн щомісяця за період з 05.06.2018 року по 31.05.2022 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова