Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №440/15643/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 р. Справа № 440/15643/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 12.01.26 по справі № 440/15643/25

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач, Відділ ДРАЦС у Полтавській області), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.08.2025 про відмову у внесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до відповідного актового запису № 779 від 25.07.2011 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частині відомостей про батька, зазначивши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком та видати нове свідоцтво про народження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі №440/15643/25 серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/15643/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.12.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній, серед іншого, просив суд першої інстанції у порядку статті 238 КАС України закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог клопотання про закриття провадження у справі зазначив, що предметом розгляду даної справи є не питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису і оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами.

А відтак, спір у даній справі не є публічно-правовим, а предмет перевірки виходить за межі суду адміністративної юрисдикції, що також узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.11.2018 по справі № 425/2737/17, від 23.01.2019 у справі № 807/45/17, від 11.09.2019 у справі № 810/2732/18, а також у постановах Верховного Суду від 26.03.2019 по справі № 820/5198/16, від 13.05.2021 по справі № 640/11556/20, від 29.11.2022 по справі № 280/956/22.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 440/15643/25 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії закрито.

Роз`яснено позивачам, що даний спір підлягає вирішенню у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз`яснено позивачам, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про те, що позивач звернулася до суду з метою захисту особистого немайнового права, а не з вимогою про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим безпідставно відніс спір до цивільної юрисдикції, адже батьківство ОСОБА_3 щодо дитини на момент розгляду справи ніким не оспорюється, а тому предметом розгляду даної справи є саме рішення, дії або бездіяльність відповідного органу, а не встановлення або оспорювання особистого немайнового права чи юридичного факту.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Наполягав, що зі змісту позовних вимог вбачається, що останні спрямовані на захист порушеного приватного права шляхом зобов`язання відповідача внести зміни до актового запису. Тобто, вирішуючи даний спір, суд повинен буде встановлювати факт визнання батьківства, що відноситься до цивільної юрисдикції. Таким чином, на переконання відповідача, очевидним є те, що спір у даній справі виник поза межами публічно правових відносин, а тому віднесений до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.

Позивач надала відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вкотре зазначила, що не заявляє вимог про визнання батьківства та не просить суд встановити юридичний факт батьківства, а даний спір виник щодо законності рішення суб`єкта владних повноважень, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Посилання відповідача на те, що позивач не позбавлена права звернутися до суду із заявою про визнання батьківства, не спростовує факту наявності публічно правового спору у цій справі та не є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом у справі № 440/15643/25, просить суд внести зміни до відповідного актового запису № 779 від 25.07.2011 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частині відомостей про батька, зазначивши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком та видати нове свідоцтво про народження.

Застосовуючи до позовної заяви ОСОБА_4 правові наслідки, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту її прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, адже об`єктом перевірки судом у цій справі є встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт батьківства ОСОБА_5 відносно ОСОБА_2 , і, залежно від встановлених обставин, вирішення питання про неправильність актового запису про народження дитини та зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису, вказавши правильні ім`я, по батькові та прізвище батька дитини, а не дотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису та оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа (постанова Верховного Суду від 25.04.2025 по справі № 380/10236/24).

У цій справі спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про народження дитини позивачки - ОСОБА_2 , зокрема, через виникнення сумнівів відносно того, що громадянин ОСОБА_3 , який з питання визнання батьківства при первинній реєстрації народження дитини позивачки - ОСОБА_2 до органу державної реєстрації актів цивільного стану не звертався, є біологічним батьком дитини - ОСОБА_2 , спорідненість якого з дитиною може бути визначено за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI (далі - № 2398-VI) цей Закон регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням та припиненням їхньої дії, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2398-VI, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною першою статті 6 Закону № 2398-VI закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, їх поновлюють та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до статті 9 Закону № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акту цивільного стану.

Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії затверджуються Міністерством юстиції України.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 указаного Закону).

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (зі змінами) (далі - Правила №96/5).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил № 96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Підпунктами 2.13.4, 2.13.5 пункту 2.13 розділу ІІ Правил № 96/5 визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, заява про визнання батьківства та заява матері, яка не перебуває у шлюбі, опікуна, піклувальника або самої повнолітньої особи щодо внесення відомостей про батька дитини, якщо вони не зазначені в актовому записі про народження відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з нормами підпункту 1.1 розділу І Правил № 96/5 у разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його в адміністративному та/або судовому порядку.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 425/2737/17 та від 23.01.2019 у справі № 807/45/17 містяться правові позиції, згідно з якими у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

У позовній заяві позивачка просить визнати протиправним рішення відповідача про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану про народження її сина та зобов`язати відповідача внести зміни до цього запису.

При цьому, позивач, звертаючись до суду, не просила встановити факт спорідненості своєї дитини з ОСОБА_3 на підставі рішення суду про визнання батьківства або будь-який інший юридичний факт, що має значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Підпунктом 2.16.16 пункту 2.16 Правил № 96/5 встановлено, що за наявності заяви матері та батька дитини про визнання батьківства в актовий запис про народження, який складено відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, уносяться відомості про батька, змінюється по батькові дитини і, на бажання батьків, змінюється її прізвище.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно із частиною 1 статті 126 Сімейного кодексу України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , у графі «батько» зазначено « ОСОБА_5 ».

За змістом Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, відомості про батька дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_5 внесено до актового запису у відповідності до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (зі слів матері).

Згідно із заявою про визнання батьківства, ОСОБА_3 визнав себе батьком ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 .

У свою чергу, ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 підтвердила, що ОСОБА_3 є його батьком.

З огляду на вказане, у заяві про визнання батьківства, ОСОБА_3 спільно зі ОСОБА_1 на підставі статті 126 Сімейного кодексу України просили внести відомості про батька до актового запису про народження дитини та вказати по батькові дитини за іменем батька « ОСОБА_6 », а також залишити прізвище - ОСОБА_7 .

Колегія суддів зауважує, що у розумінні положень пункту 2.13 Правил № 96/5 рішення суду про визнання батьківства (материнства) та заява про визнання батьківства є окремими самостійними підставами для внесення змін до актових записів цивільного стану, які жодним чином не пов`язані із собою.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що у спірних правовідносинах відсутній спір про батьківство ОСОБА_3 відносно дитини позивача - ОСОБА_2 та необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, про що свідчить спільна заява позивача із ОСОБА_3 про визнання батьківства, а має місце оскарження прийнятого відповідачем індивідуального акту, у зв`язку з реалізацією владних управлінських функцій, що можливо призвело до порушення особистих немайнових прав ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту Висновку Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.08.2025, відмовляючи у внесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач, вибірково посилавшись на пункт 2.13 розділу ІІ Правил № 96/5, за яким підставою для внесення змін до актового запису цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), заява про визнання батьківства, в якості причини для відмови вказує виникнення сумнівів відносно того, що громадянин ОСОБА_3 , є біологічним батьком дитини - ОСОБА_2 , та зазначає, що спорідненість між ними може бути визначено за рішенням суду.

Так, сумніви в достовірності даних зазначаються Правилами № 96/5 лише у 2 випадках - відповідно до останнього абзацу пункту 1.5 розділу І - Документи, які мають необумовлені виправлення, підчистки або викликають сумніви щодо їх достовірності, перевіряються особливо ретельно та у разі потреби направляються для проведення їх експертизи до судово-експертної установи Міністерства юстиції України (за рахунок заявника), що незастосовно до спірних правовідносин; та відповідно до пункту 2.11 - Факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів. Однак, з висновку відповідача не вбачається вчинення ним дій, зазначених у пункті 2.11 Правил № 96/5, що в свою чергу зобов`язувало суд першої інстанції перевірити процедуру розгляду відповідачем заяви про визнання батьківства, чи було дотримано при розгляді такої заяви вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, та надати правову оцінку такому висновку за наслідками перевірки застосованої відповідачем процедури.

Крім того, заява про визнання батьківства та заява матері, яка не перебуває у шлюбі, опікуна, піклувальника або самої повнолітньої особи щодо внесення відомостей про батька дитини, якщо вони не зазначені в актовому записі про народження відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, є самостійною підставою відповідно до підпункту 2.13.5 пункту 2.13 розділу ІІ Правил № 96/5 для внесення змін до актового запису про народження дитини.

При цьому надати заяву про визнання батьківства, чи звернутися до суду для подальшого надання рішення суду про встановлення батьківства, є правом вибору заявників. Вони скористалися правом надання заяви як самостійною підставою для внесення змін до актового запису про народження дитини.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 2.1 розділу II та підпункту 2.13.4 пункту 2.13 Правил № 96/5, заява про визнання батьківства є підставою для внесення змін до актового запису про народження дитини та не потребує надання особою для внесення таких змін додатково ще рішення суду про визначення спорідненості або рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння).

Наявності такої заяви у розумінні вищенаведеного пункту Правил № 96/5 достатньо для того, що у процедурі розгляду такої заяви відповідач має діяти як такий, що має законну підставу для внесення змін.

А відтак, суд у спірних правовідносинах не повинен встановлювати будь-який інший юридичний факт, що має значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, оскільки обставини визнання батьківства ОСОБА_3 відносно дитини позивача - ОСОБА_2 сторонами не спростовуються та не заперечуються.

Враховуючи, що ані норми закону, ані положень нормативно-правового акту, яким саме керувався відповідач, посилаючись на виниклі у нього сумніви, у висновку не наведено, наявні підстави для перевірки судом першої інстанції дотримання відповідачем норм законодавства під час застосованої процедури розгляду заяви, а саме - на відповідність частині 2 статті 2 КАС України, зокрема, чи виданий він на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність приватноправового спору та необхідність його розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки предметом судового контролю у цій справі є дотримання відповідачем процедури розгляду заяви про визнання батьківства вищезазначеним нормам Правил № 96/5 та надання правової оцінки наслідкам застосованої процедури, тобто перевірка законності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, що зумовлює публічно-правовий характер спірних правовідносин і, відповідно, їх належність до юрисдикції адміністративних судів.

А відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи, що має наслідком прийняття рішення про задоволення вимог апеляційної скарги, та, як наслідок, скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 440/15643/25 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 440/15643/25 - скасувати.

Прийняти постанову, якою справу № 440/15643/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко