Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №560/14443/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14443/25

РІШЕННЯ

іменем України

08 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладене у листі №4611 від 08.08.2025, про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 невідкладно звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Зазначає, що 16.07.2025 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вказує, що підставою для звільнення він зазначив необхідність здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю II групи.

Стверджує, що у рапорті позивач також зазначив, що не має бажання продовжувати військову службу.

Посилається на те, що до рапорту позивач додав документи, які, на його думку, підтверджують наявність сімейних обставин для звільнення.

Позивач зазначає, що відповідач помилково вважав належним доказом потреби в постійному догляді виключно рішення МСЕК або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

На думку позивача, подані ним довідка ЛКК від 04.07.2025 та медичний висновок №240 від 04.07.2025 у сукупності з іншими документами підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за дружиною - особою з інвалідністю II групи.

Позивач також посилається на те, що законодавство не встановлює єдиної спеціальної форми висновку ЛКК про потребу особи з інвалідністю II групи в постійному догляді, а тому відмова у звільненні лише з мотивів ненадання рішення МСЕК або експертної команди є формальною та протиправною.

Відповідно до відзиву на позов, Військова частина НОМЕР_1 проти позову заперечує.

Зазначає, що позивач не надав належних документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за дружиною як особою з інвалідністю II групи.

На думку відповідача, довідка КНП «Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району» від 04.07.2025 та висновок №240 від 04.07.2025 не є документами, які підтверджують потребу в постійному догляді у розумінні законодавства, що регулює питання звільнення з військової служби.

Відповідач посилається, зокрема на постанову Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024, якою запроваджено оцінювання повсякденного функціонування особи, а також на повноваження експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Окремо відповідач зазначає, що у витягу з рішення експертної команди від 15.05.2025 №130/25/2157/В у пункті 17.1.3 щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді зазначено: «не застосовується».

З цих підстав відповідач вважає, що рішення, викладене у листі №4611 від 08.08.2025, є правомірним, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

16.07.2025 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби під час дії воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною - особою з інвалідністю II групи.

Зі змісту рапорту вбачається, що позивач зазначив про відсутність бажання продовжувати військову службу.

До рапорту позивач додав документи, які, на його думку, підтверджують наявність сімейних обставин для звільнення з військової служби, зокрема: копії документів, що посвідчують особу; свідоцтво про шлюб; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; медичний висновок №240 від 04.07.2025 за формою №080-4/о; довідку ЛКК від 04.07.2025; пенсійне посвідчення дружини.

Зі свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14.11.2015, актовий запис №117.

Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_3 .

З пенсійного посвідчення ОСОБА_4 вбачається, що їй встановлено інвалідність II групи, причина інвалідності - загальне захворювання, строк дії посвідчення - до 31.05.2027.

З витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/25/2157/В від 15.05.2025 вбачається, що ОСОБА_4 встановлено II групу інвалідності з 15.05.2025 строком на два роки.

У пункті 17.1.3 витягу, який стосується рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді, зазначено: «не застосовується».

З рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, вбачається наявність у ОСОБА_4 функціональних обмежень та потреб у реабілітаційних і соціальних заходах.

З медичного висновку №240 від 04.07.2025 за формою первинної облікової документації №080-4/о вбачається, що ОСОБА_4 рекомендовано соціальні послуги, зокрема догляд вдома / отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

З довідки лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району (далі - ЛКК КНП «Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району») від 04.07.2025 вбачається, що вона стосується стану здоров`я дружини позивача та містить висновок ЛКК про потребу у постійному сторонньому догляді.

Довідка містить підписи членів ЛКК та печатку ЛКК.

Суд враховує, що в окремих документах наявні розбіжності у зазначенні по батькові дружини позивача.

Водночас, з урахуванням сукупності документів, поданих із рапортом, зокрема свідоцтва про шлюб, документів про інвалідність, адресних даних та інших ідентифікуючих відомостей, ці документи стосуються саме дружини позивача.

Крім того, відповідач у листі №4611 від 08.08.2025 не ставив під сумнів належність цих документів дружині позивача, а тому такі розбіжності не були мотивом оскаржуваної відмови та не можуть самостійно підтверджувати правомірність рішення відповідача.

Листом №4611 від 08.08.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби.

Зі змісту листа №4611 від 08.08.2025 вбачається, що відповідач відмовив позивачу у звільненні з таких мотивів: до рапорту, на думку відповідача, не додано документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за дружиною - особою з інвалідністю II групи; довідка КНП «Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району» від 04.07.2025 та висновок №240 від 04.07.2025, на переконання відповідача, не належать до документів, що підтверджують необхідність постійного догляду; відповідач вважав, що таким документом має бути рішення МСЕК або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; у витягу з рішення експертної команди від 15.05.2025 №130/25/2157/В у пункті 17.1.3 зазначено: «не застосовується».

Отже, спір у цій справі не стосується факту подання позивачем рапорту, факту перебування позивача у шлюбі чи факту встановлення дружині позивача II групи інвалідності.

Спірним є питання, чи мав відповідач правові підстави не врахувати довідку ЛКК від 04.07.2025 та медичний висновок №240 від 04.07.2025 як документи, що підтверджують потребу дружини позивача в постійному догляді.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12.11 розділу XII Інструкції №170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Додаток 19 до Інструкції №170 визначає перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

За підпунктом 23 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладеного у листі №4611 від 08.08.2025.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень з урахуванням тих обставин, які існували на момент його прийняття, та тих мотивів, які були покладені суб`єктом владних повноважень в основу такого рішення.

Отже, суд оцінює не будь-які можливі підстави для відмови у звільненні, а саме ті підстави, які зазначені Військовою частиною НОМЕР_1 у листі №4611 від 08.08.2025.

У цій справі відповідач відмовив позивачу не через відсутність шлюбу, не через відсутність інвалідності дружини, не через висловлення позивачем бажання продовжувати службу, а через висновок про неналежність поданих медичних документів для підтвердження потреби в постійному догляді.

Тому саме ця правова позиція відповідача підлягає перевірці судом.

Щодо наявності законної підстави для звільнення позивача з військової служби, то суд зазначає про таке.

Підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII пов`язує звільнення військовослужбовця під час дії воєнного стану з наявністю сімейних обставин або інших поважних причин, перелік яких визначений частиною дванадцятою цієї статті.

Пункт 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII прямо передбачає таку підставу для звільнення під час дії воєнного стану, як необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що дружина позивача є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди та пенсійним посвідченням.

Факт перебування позивача та ОСОБА_4 у шлюбі підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Позивач у рапорті зазначив, що не має бажання продовжувати військову службу.

Отже, для вирішення спору визначальним є питання, чи підтверджена належними документами необхідність здійснення позивачем постійного догляду за дружиною.

Із приводу правового значення довідки ЛКК та медичного висновку №240, то суд вказує на таке.

Відповідач вважає, що довідка ЛКК від 04.07.2025 та медичний висновок №240 від 04.07.2025 не є належними документами, оскільки, на думку відповідача, потреба в постійному сторонньому догляді має бути визначена МСЕК або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд не погоджується з таким підходом відповідача з таких міркувань.

Підпункт 23 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170, який є спеціальним для спірної підстави звільнення, не містить вимоги про те, що потреба в постійному догляді за дружиною з інвалідністю II групи може підтверджуватися виключно рішенням МСЕК або виключно рішенням експертної команди.

Навпаки, цей підпункт передбачає альтернативні документи, серед яких окремо названо висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Отже, твердження відповідача про те, що потреба в постійному догляді могла бути підтверджена виключно рішенням МСЕК або експертної команди, суперечить підпункту 23 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2025 у справі №560/17590/24 зазначено, що довідка ЛКК, подана разом із рапортом про звільнення, не може бути відхилена формально; суди повинні з`ясувати, чи містить така довідка висновок про потребу постійного догляду, на підставі яких даних її видано, а також чи може вона підтверджувати відповідну сімейну обставину за додатком 19 до Інструкції №170.

Цей правовий висновок Верховного Суду є релевантним для цієї справи, оскільки відповідач фактично відкинув довідку ЛКК лише через те, що вона не є рішенням МСЕК або експертної команди.

У цій справі довідка ЛКК від 04.07.2025 містить висновок про потребу дружини позивача у постійному сторонньому догляді, а медичний висновок №240 від 04.07.2025 додатково підтверджує потребу у соціальній послузі догляду вдома / догляду на непрофесійній основі.

Тому відповідач мав оцінити ці документи у сукупності з іншими документами, поданими з рапортом: свідоцтвом про шлюб, витягом експертної команди, пенсійним посвідченням, рекомендаціями / індивідуальною програмою реабілітації.

Формальна відмова у врахуванні довідки ЛКК лише з мотивів того, що вона не є рішенням МСЕК або експертної команди, не відповідає критеріям обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Щодо значення пункту 17.1.3 витягу з рішення експертної команди від 15.05.2025 №130/25/2157/В, то суд виходить із такого.

Відповідач також послався на те, що у пункті 17.1.3 витягу з рішення експертної команди від 15.05.2025 №130/25/2157/В зазначено: «не застосовується».

Суд оцінює цей довід відповідача критично.

Суд зазначає про те, що запис «не застосовується» не є тотожним висновку «не потребує постійного стороннього догляду».

Такий запис сам по собі не підтверджує, що експертна команда встановила відсутність потреби у постійному сторонньому догляді.

Відповідач не довів, що експертна команда розглядала питання потреби дружини позивача у постійному сторонньому догляді по суті та прийняла рішення про відсутність такої потреби.

Водночас, після прийняття рішення експертної команди позивач подав до військової частини довідку ЛКК від 04.07.2025 та медичний висновок №240 від 04.07.2025, які існували на момент оформлення відповідачем листом №4611 від 08.08.2025 оскаржуваного рішення та які відповідач був зобов`язаний оцінити.

Отже, сам по собі запис «не застосовується» у витягу експертної команди не може бути достатньою підставою для висновку про відсутність потреби в постійному догляді.

Із приводу посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», то суд вказує на таке.

Відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою запроваджено оцінювання повсякденного функціонування особи, та на повноваження експертних команд.

Суд враховує, що зазначена постанова регулює порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та повноваження експертних команд.

Разом з тим, суд виходить із того, що сама по собі постанова Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 не змінює змісту підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII та не виключає можливості врахування документів, прямо передбачених підпунктом 23 пункту 5 додатка 19 до Інструкції №170.

Відповідач не навів норми права, чинної станом на 08.08.2025, яка прямо передбачала б, що потреба в постійному догляді за дружиною з інвалідністю II групи може підтверджуватися виключно рішенням МСЕК або виключно рішенням експертної команди.

Тому посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 не спростовує правового значення довідки ЛКК від 04.07.2025 та медичного висновку №240 від 04.07.2025.

Як зазначено вище, відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме відповідач повинен довести правомірність оскаржуваного рішення.

У цій справі відповідач не довів, що подані позивачем документи не могли бути враховані як підтвердження сімейної обставини, передбаченої пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, а саме необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Відповідач також не довів, що станом на 08.08.2025 існувала норма права, яка прямо вимагала підтвердження потреби в постійному догляді за дружиною з інвалідністю II групи виключно рішенням МСЕК або виключно рішенням експертної команди.

За таких обставин і правових підстав, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок доказування правомірності свого оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 , приймаючи рішення, викладене у листі №4611 від 08.08.2025, неправильно застосувала норми матеріального права та безпідставно не врахувала довідку ЛКК від 04.07.2025 як документ, що містить висновок про потребу дружини позивача, особи з інвалідністю II групи, у постійному сторонньому догляді.

Оскаржуване рішення прийняте без належної оцінки всіх документів, поданих із рапортом, та ґрунтується на помилковому висновку про те, що потреба в постійному догляді може підтверджуватися виключно рішенням МСЕК або експертної команди.

Тому рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладене у листі №4611 від 08.08.2025, є протиправним.

Щодо способу захисту, то суд виходить із таких міркувань.

Позивач просить не лише визнати протиправним рішення відповідача, а й зобов`язати відповідача невідкладно звільнити його з військової служби.

За змістом частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії для відновлення прав позивача.

За змістом частини четвертої статті 245 КАС України, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для цього виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2025 у справі №320/8323/21 зазначив, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень; у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У цій справі суд встановив, що позивач подав рапорт, не висловив бажання продовжувати військову службу, надав документи про шлюб, документи про інвалідність дружини II групи та довідку ЛКК про потребу у постійному сторонньому догляді.

Підстави, з яких відповідач відмовив позивачу, визнані судом протиправними.

За таких обставин, повернення питання на повторний розгляд відповідачу не забезпечить ефективного захисту порушеного права, оскільки відповідач не має правомірного розсуду повторно відмовити позивачу з тих самих мотивів.

Тому належним способом захисту є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

У той же час, вимога про зобов`язання здійснити звільнення «невідкладно» не підлягає задоволенню у запропонованому формулюванні.

Так, порядок та строки виконання судового рішення визначаються КАС України та законодавством про виконавче провадження після набрання рішенням законної сили, якщо судове рішення не допущене до негайного виконання.

Позивач не заявляв окремого клопотання про допущення рішення до негайного виконання, а суд не встановив передбачених статтею 371 КАС України підстав для такого допущення.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: рішення відповідача слід визнати протиправним, відповідача - зобов`язати звільнити позивача з військової служби, а в частині формулювання «невідкладно» - відмовити.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладене у листі №4611 від 08.08.2025, про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Є.В. Печений