Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №560/6293/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6293/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить

визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Хустського відділу державної виконавчої служби в Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту, який накладений постановою відділом державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції від 20.09.2012 по виконавчому провадженні №31839999 (реєстраційний номер обтяження №13439899 від 26.12.2012, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно) та

зобов`язати посадових осіб Хустського відділу державної виконавчої служби в Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, який накладений постановою відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції від 20.09.2012 по виконавчому провадженні №31839999 (реєстраційний номер обтяження №13439899 від 26.12.2012, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно).

В обґрунтування позову зазначає, що в межах виконавчого провадження №31839999, на невизначене майно, все майно позивача накладене обтяження №13439899. У вказаному виконавчому провадженні на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки в боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення. У відповідь на запит адвоката щодо зняття арешту з майна позивача, відповідач повідомив, про відсутність підстав для зняття арешту. Вважає протиправною бездіяльність посадових осіб Хустського відділу державної виконавчої служби в Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту, оскільки на сьогоднішній день відпала необхідність обтяження майна боржника. Просить задовольнити позовні вимоги.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, то відповідно до вимог частини 6 статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази у їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 30.09.2011 вироком Рахівського районного суду Закарпатської області по справі №1-119/11 визнаний винним у скоєнні злочинів передбачених частиною 4 статті 187 КК України і призначене покарання до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.

05.02.2016 позивач звільнений по закінченню терміну відбування покарання, що підтверджується довідкою про звільнення серії ЛЬВ №12981.

Листом від 03.04.2026 відповідач повідомив, що на виконанні перебувало виконавче провадження ВП №31839999 з примусового виконання виконавчого листа №1-119/11 виданого 30.01.2012 Рахівським районним судом щодо конфіскації у засудженого всього належне на праві індивідуальної власності майна. 25.12.2012 відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 25.12.2012), винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення. В межах виконавчого провадження накладено арешт на нерухоме майно боржника (реєстраційний номер обтяження 13439899). Вказав, що відсутні підстави для зняття арешту.

За змістом інформаційної довідки №469581194 вказаний арешт до теперішнього часу наявний в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час накладення арештів на нерухоме майно позивача (обтяження вчинене у 2012 рокці) регламентувалось Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV.

Статтею 11 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина перша, пункт 5 частини третьої).

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону №606-XIV. Частинами першою та другою вказаної статті було передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №606-XIV підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 50 Закону №606-XIV обумовлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.

Судом встановив, що виконавчий документ, на підставі якого відкрите виконавче провадження №31839999, у межах якого накладений арешт на все належне на праві індивідуальної власності майно позивача, повернутий стягувачу 25.12.2012 на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV), яким установлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною п`ятою статті 47 Закону №606-XIV передбачалося, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За приписами частини першої стаття 22, частини третьої статті 23 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Не є спірною та обставина, що повторно виконавчі листи про стягнення для примусового виконання не пред`являлися та у зв`язку із закінченням строку пред`явлений вже не може бути. Тож відсутність виконавчих проваджень свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII.

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За приписами частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укробення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Натомість порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону №1404-VIII).

Позивач не оскаржує протиправність постанови про накладення арешту на майно боржника. У той же час матеріали справи не містять доказів існування на час звернення позивача у 2026 році підстав для самостійного зняття виконавцем арешту нерухомого майна боржника, перелік яких наведений у частині 4 статті 59 Закону №1404-VIII.

Поряд з тим, в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення боргу, у яких позивач є боржником, що підтверджується листом від 15.12.2025.

Відсутність належних та допустимих доказів про наявність невиконаних зобов`язань позивача та обґрунтованість існування арешту протягом тривалого часу безумовно порушує його майнові права як власника та є несправедливим.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17 Верховний Суд вказав, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

З огляду на те, що починаючи з 2012 року виконавчі документи на виконання повторно до органів державної виконавчої служби не пред`являвся та на виконанні не перебувають, а матеріали справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту на нерухоме майно позивача, то арешт на майно позивача, накладений у межах виконавчого провадження №31839999, втратив свою актуальність як засіб забезпечення реального виконання виконавчих документів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність скасування обтяження №13439899 від 26.12.2012, накладеного в рамках виконавчого провадження №31839999 у вигляді арешту на невизначене майно, все майно позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною, оскільки, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV у відповідача не було правових підстав, визначених статтею 50 цього Закону, для зняття арешту з майна боржника; відсутні такі підстави для самостійного зняття арешту державним виконавцем за заявою позивача згідно з частиною четвертою статті 59 Закону №1404.

Таким чином, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до частини задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Зобов`язати Хустський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати обтяження №13439899 від 26.12.2012 року у вигляді арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , що зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятої у виконавчому провадженні № 31839999.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 665,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 )

Відповідач:Хустський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Івана Франка, 6,м. Хуст,Хустський р-н, Закарпатська обл.,90400 34460960)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук