Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №754/14468/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1279/26

Справа №754/14468/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленка І.І. за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 17 442,11 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи таке рішення

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", як новий кредитор за кредитним договором № 881642255 від 14.09.2021, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 17 442,11 грн, яка складається з 9 562,03 грн заборгованості за тілом кредиту та 7 880,08 грн відсотків.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Представник Позивача просив розглядати справу без його участі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в судове засідання не з`явився. Судова повістка надсилалась за адресою місця проживання Відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України). Отже, Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Вирішення питання щодо проведення заочного розгляду справи належить до дискреційних повноважень суду. Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування певних умов. Зокрема, відповідач має бути належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явитися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подати відзив. Також необхідною умовою є відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (частини перша та друга статті 280 ЦПК України). Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), про що згідно зі статтею 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи без оформлення окремого документа.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

14.09.2021 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір № 881642255 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Укладенню договору передувала реєстрація Відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора. Відповідач подав заявку на отримання кредиту 14.09.2021 о 14:48, вказавши свої персональні дані, номер телефону ( НОМЕР_1 ) та адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Під час оформлення заявки Відповідач підтвердив ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у кредит та надав згоду на обробку персональних даних.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" підписання електронного договору відбулося з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На номер мобільного телефону Відповідача 14.09.2021 о 14:50:20 було надіслано повідомлення з одноразовим ідентифікатором MNV376HJ, який Відповідач ввів у відповідне поле в системі о 14:51:10. Введення вказаного ідентифікатора є прийняттям (акцептом) пропозиції (оферти) Первісного кредитора щодо укладання договору. Одночасно з підписанням договору його примірник у формі, що унеможливлює зміну змісту, було направлено на електронну адресу Відповідача.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 11 000,00 грн. Як визначено умовами Договору та Додатком № 1 до нього (Графіком платежів), строк кредитування становить 84 дні.

Отже, кінцевим терміном повернення кредиту є 07.12.2021.

14.09.2021 Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № ace7abe1-4681-433c-81f8-b0e576f1d69b.

Згідно з вказаним платіжним дорученням, ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" перерахувало 11 000,00 грн Відповідачу, ОСОБА_1 , на платіжну картку № НОМЕР_2 . Саме цей номер банківської картки Відповідач вказав у поданій ним заявці під час оформлення та укладення Кредитного договору. Призначенням платежу вказано переказ коштів згідно з договором № 881642255 від 14.09.2021.

Факт належного перерахування коштів додатково підтверджується довідкою Первісного кредитора. Відповідно до цих документів, платіжну операцію на суму 11 000,00 грн було ініційовано через надавача платіжних послуг платника (АТ КБ "ПРИВАТБАНК"). Завершення платіжної операції та успішне зарахування кредитних коштів на рахунок Відповідача відбулося 14.09.2021 о 14:51:23.

Відповідач порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості, Відповідач здійснив оплати на часткове погашення боргу. Заборгованість за основим боргом (тілом кредиту) становить 9 562,03 грн, а заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом -7 880,08 грн, що нараховані за період з 14.09.2021 по 07.12.2021 включно.

Відповідно до висновку Верховного Суду припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)).

Пункт 1.5 Договору передбачає, що до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним. Відповідно до пункту 1.6 Договору, у разі прострочення повернення будь-якого з платежів умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою.

Відповідач не повернув кошти в строк, встановлений договором, тому до розрахунку підлягає застосуванню Базова відсоткова ставка за весь строк кредитування.

Суд виходить з того, що строк кредитування за договором становив 84 дні та сплив 07.12.2021. Згідно з наданим розрахунком, сума відсотків за користування кредитом, заявлена до стягнення, становить 7 880,08 грн. Ця сума нарахована в межах погодженого сторонами строку кредитування (до 07.12.2021 включно)

З цих підстав позов підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 9 562,03 грн заборгованості за тілом кредиту та 7 880,08 грн заборгованості за відсотками.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок низки послідовних відступлень цього права. Спочатку ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило право вимоги ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстр прав вимоги № 165 від 21.12.2021). Згодом ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" відступило це право ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" (Договір факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 та Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024). Врешті, ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" відступило право вимоги Позивачу, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (Договір факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 та Реєстр боржників б/н від 08.07.2025).

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору відступлення права вимоги.

До Позивача, нового кредитора, перейшли права Первісного кредитора щодо права вимоги.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Визначаючи розмір заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості та інфляційних втрат), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду і від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24)).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 641/8415/23).

У справі, що переглядається, Позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, не надав Суду жодних доказів повного або часткового погашення заборгованості за кредитним договором, а також не надав доказів на спростування розрахунку, поданого Позивачем.

Суд, керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а також ураховуючи висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, визнав, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Суд задовольнив позовні вимоги повністю. Відповідно з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Також Позивач просить відшкодувати 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025, укладений між Позивачем та Адвокатським бюро "ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ". Згідно з Додатковою угодою № 25770718283 від 09.07.2025 до вказаного Договору, Позивач доручив бюро надавати юридичну допомогу по справі про стягнення заборгованості з Відповідача за кредитним договором № 881642255 від 14.09.2021.

Фактичний обсяг наданих послуг та їхня вартість підтверджуються Актом прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025. Згідно з цим Актом, адвокат витратив загалом 6 годин робочого часу, а загальна вартість наданих послуг становить 7 000,00 грн без ПДВ, що складається з: Складання позовної заяви до Відповідача про стягнення заборгованості (2 години) вартістю 5 000,00 грн; Вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з Відповідача (2 години) вартістю 1 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок Відповідача (1 година) вартістю 500,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок Відповідача (1 година) вартістю 500,00 грн.

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач не доводив неспівмірності витрат, не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 145 зазначеної вище постанови).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Зокрема, частина третя статті 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У цій справі Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи. Розмір витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами, без участі представника Позивача у судовому засіданні. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства, надання усної консультації клієнту. Судова практика в цій категорії спорів є усталеною.

Отже, беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідач - фізична особа, суму позову, Суд визнав, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у визначеному розмірі є надмірними та такими, що можуть створити необґрунтований тягар для Відповідача.

З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 3 000,00 грн. Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних, але об`єктивно необхідних витрат Позивача, відповідає принципам пропорційності та розумності.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" 9 562,03 грн (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні 03 копійки) заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 881642255 від 14.09.2021, 7 880,08 грн (сім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 08 копійок) заборгованості за відсотками, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору та 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

У відшкодуванні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02090, Україна, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8, офіс 310а, ЄДРПОУ: 42986956).

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяву про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи не з`явилися в судове засідання. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України), 08.05.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО