Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №753/78/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02096, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/78/26

провадження № 2/753/2874/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.

за участю:

позивач не з`явився;

відповідач не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) через систему "Електронний суд" звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 грудня 2022 року між громадянином України ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_2 було укладено Договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу в якості позики - кошти в сумі 900 000 грн. (дев`ятсот тисяч гривень). На підтвердження укладання Договору та отримання позики 27 грудня 2022 року ОСОБА_2 власноруч складено письмову розписку про отримання грошових коштів у сумі 900 000 грн, яку останній завірив особистим підписом. Копія розписки наявна у матеріалах справи, оригінал перебуває у володінні позивача. Відповідно до розписки строк повернення позики встановлений через один рік, тобто до 27.12.2023 включно. Однак, строк повернення коштів сплив, проте, відповідач кошти позивачу не повернув, отже взяті на себе зобов`язання не виконав, чим порушив майнові права позивача, які підлягають захисту у судовому порядку у спосіб шляхом стягнення з відповідача суми боргу за договором позики.

Таким чином, між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 зазначену в договорі грошову суму у позику, а відповідач у свою чергу, зобов`язався повернути позивачу позичену грошову суму.

Викладені вище обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором позики від 27 грудня 2022 року у розмірі 900 000 грн. та окрім того просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 7 200 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання, яке відбулось 02.04.2026 року, сторони не з`явились, про розгялд справи повідомлялись належним чином.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі за останнім відомим суду місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Так, вказана ухвала суду повернулась на адресу суду без вручення відповідачу з вказівкою у довідці про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою». Окрім того, позивачем на виконання вимог ч. 7 ст. 43 ЦПК України направлялись відповідачу позовна заява з доданими до неї документами.

При цьому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, врахувавши неявку відповідача, а також встановлені процесуальним законом строки розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про день та час судового засідання на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27 грудня 2022 року між громадянином України ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_2 було укладено Договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу в якості позики - кошти в сумі 900 000 грн. (дев`ятсот тисяч гривень). На підтвердження укладання Договору та отримання позики 27 грудня 2022 року ОСОБА_2 власноруч складено письмову розписку про отримання грошових коштів у сумі 900 000 грн, яку останній завірив особистим підписом. Копія розписки наявна у матеріалах справи, оригінал перебуває у володінні позивача. Відповідно до розписки, строк повернення позики встановлений через один рік, тобто до 27.12.2023 включно. Однак, строк повернення коштів сплив, проте, відповідач кошти позивачу не повернув, отже взяті на себе зобов`язання не виконав, чим порушив майнові права позивача, які підлягають захисту у судовому порядку у спосіб стягнення з відповідача суми позики у розмірі.

Наявний в матеріалах справи договір позики, зокрема розписка про отримання грошових коштів, є дійсним і не оспорювався в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої та другої статті 207 ЦК України, у редакції, чинній на час укладення договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із статтею 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною третьою статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що в порушення умов договору позики від 27 грудня 2022 року, відповідач не виконав свої зобов`язання та не повернув позивачу у строк до 27 грудня 2023 року у повному обсязі кошти за договором позики, чим істотно порушив умови договору та вимоги частини першої статті 1049 ЦК України, згідно з якою позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Згідно до розписки від 27 грудня 2022 року, сторони домовились, що позика повертається у повному обсязі в термін до 27 грудня 2023 року включно.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що розмір боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем не спростований, визначений договором позики строк для повернення грошових коштів закінчився, сторонами не надано суду доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики у повному обсязі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 27 грудня 2022 року у розмірі 900 000 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 200 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 12, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 900 000 грн., а також судовий збір у розмірі 7 200 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.