Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №752/2828/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2828/26

Провадження №: 2/752/7319/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.05.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 квітня 2025 року, приблизно 15 год

07 хв, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «BMW X3», номерний знак НОМЕР_1 , поблизу будинку № 1 по вулиці Кільцева дорога у місті Києві, порушила вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме - під час зміни напрямку руху, не виконала вимогу дорожньої розмітки 1.13, де водій повинен у разі потреби зупинитись і дати дорогу транспортним засобом, які рухаються по перехрещувальній дорозі, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням, позивача що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів та завдано майнову шкоду.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2025 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (справа № 752/9371/25).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 02 травня 2025 року № 86/19.,5.25, підготовленого фізичною особою-підприємцем « ОСОБА_3 » (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 443/2024 від 24 вересня 2024 року), вартість майнового збитку, завданого його автомобілю «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , становить

473 161,98 грн

Позивач зазначає, що за власні кошті здійснив відновлювальний ремонт автомобіля «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , який складав у загальному розмірі 254 682 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «BMW X3», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Вусо». Він звернувся до вказаної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та надав ряд інших документів, на підставі яких останнім виплачено страхове відшкодування на суму 158 500 грн (ліміт відповідальності страховика за вирахуванням франшизи).

Проте різниця між страховим відшкодуванням та фактичним розміром понесеним ним майнової шкоди становить 96 182 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 96 182 грн, витрати за послуги оцінювача у розмірі 5 000 грн, та судові витрати у справі.

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Відповідач у справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулись з відмітками «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення (див; постанови Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18,

від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22).

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 03 квітня 2025 року, приблизно 15 год

07 хв, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «BMW X3», номерний знак НОМЕР_1 , поблизу будинку № 1 по вулиці Кільцева дорога у місті Києві, порушила вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме - під час зміни напрямку руху, не виконала вимогу дорожньої розмітки 1.13, де водій повинен у разі потреби зупинитись і дати дорогу транспортним засобом, які рухаються по перехрещувальній дорозі, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням

ОСОБА_1 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів та завдано майнову шкоду.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2025 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (справа № 752/9371/25).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 02 травня 2025 року № 86/19.,5.25, підготовленого фізичною особою-підприємцем « ОСОБА_3 » (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності

№ 443/2024 від 24 вересня 2024 року), вартість майнового збитку, завданого автомобілю «Toyota», власником якого є ОСОБА_1 , номерний знак НОМЕР_2 , становить 473 161,98 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Вусо» згідно з полісом № ЕР 224956111. Страховий ліміт за шкоду заподіяну майну складає 160 000 грн, франшиза 1 500 грн.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 02 травня 2025 року № 86/19.,5.25, підготовленого фізичною особою-підприємцем « ОСОБА_3 » (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності

№ 443/2024 від 24 вересня 2024 року), вартість майнового збитку, завданого його автомобілю «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , становить

473 161,98 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 86/19.05.25

від 02 травня 2025 року ОСОБА_1 оплатив послуги експерта за складання звіту № 86/19.05.25 про оцінку транспортного засобу «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до рахунків фактури від 25 серпня 2025 року № А823, № А1559 та актів виконаних робіт від 31 липня 2025 року № А 823, від 25 серпня 2025 року загальна вартість відновлювального ремонту автомобілю «Toyota», номерний знак НОМЕР_2 , становить 254 682 грн.

15 травня 2025 року ПрАТ «СК «Вусо» було відшкодовано ОСОБА_1 частину понесеним ним майнової шкоди у вигляді страхового відшкодування у розмірі 158 500 грн.

У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 (провадження №61-26508св18) вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом установлено, що вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 158 500 грн (розмір ліміту відповідальності страховика) не оспорюється.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі

№ 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року № 686/17155/15-ц визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а решта - безпосередній винуватець.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, застрахована у ПрАТ «СК «Вусо» за полісом ЕР 224956111, на суму 160 000 гривень, франшиза 1 500 грн, а страхове відшкодування позивачу виплачено у розмірі 158 500 грн то ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 96 182 грн, виходячи із розрахунку 254 682 грн - 158 500 грн.

Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов висновку про те, що відповідач повинен відшкодувати позивача завдану майнову шкоду, а саме різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 96 182 грн, а також витрати по оплаті послуг експерта за складання звіту № 86/19.05.25 про оцінку транспортного засобу у розмірі 5 000 грн.

Щодо стягнення судових витрат

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі

20 000 грн відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (стаття 58 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження факту надання і отримання професійної правової допомоги,

а також факту її оплати, представником заявника подано до суду: договір про надання правової допомоги від 17 червня 2025 року № 17062025-1, укладеним між адвокатом Сакун А. О. та ОСОБА_1 ; додаткова угода № 1 від 30 грудня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 17 червня 2025 року, відповідно до якої сторони узгодили гонорар адвоката у розмірі 20 000 грн; детальний опис виконаних робіт від 30 грудня 2025 року, вартість яких складає 20 000 грн.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 20 000 грн.

Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Відповідач не подав заперечень щодо витрат на правничу допомогу та не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі сплаченого судового збору у розмірі 1 331, 20 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 20 000 грн.

Керуючись статтями 1187, 1188, 1194 ЦК України, статями 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, статтями 9, 22, 28, 30, 38 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоди, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 96 185 (дев`яносто шість тисяч сто вісімдесят п`ять) грн та 5 000 (п`ять тисяч) грн на відшкодування витрат по оплаті послуг експерта, що разом становить 101 185 (сто одна тисяча сто вісімдесят п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. та 20 000 (двадцять тисяч) грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 08 травня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук