Вирок від 07 травня 2026 р. у справі №752/9663/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9663/26

Провадження №: 1-кп/752/1952/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши в залі суду у м. Києві кримінальне провадження № 12025105120000174, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Стасі Диканського району Полтавської області, українець, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , освіта загальна середня, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей/непрацездатних осіб, офіційно непрацевлаштований, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 09.07.2025 ОСОБА_4 , який перебував у Голосіївському районі міста Києва поблизу станції метро "Теремки" Комунального підприємства "Київський метрополітен" близько 16-ї год помітив на землі та підібрав шість поліетиленових пакетів, що були обмотані ізоляційною липкою стрічкою, всередині яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору. Усвідомлюючи, що вміст цих згортків з пакетами становить собою психотропну речовину, будучи переконаним, що він знайшов саме психотропну речовину, обіг якої заборонено, діючи з прямим умислом, ОСОБА_4 помістив їх до центрального відділення наплічної сумки чорного кольору, яка була при ньому, тим самим незаконно придбав та почав зберігати при собі психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 1,025 г та 4-ММС (4-метилметкатинон), масою 1,595 г для власного вживання без мети збуту.

Після цього, ОСОБА_4 09.07.2025 о 17-й год, зберігаючи при собі психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP та 4-ММС, попрямував до станції метро "Теремки" Комунального підприємства "Київський метрополітен" у місті Києві, маючи намір скористатися послугами метрополітену, де у вестибюлі вказаної станції був зупинений працівниками поліції та на запитання щодо наявності у нього предметів та речей, обіг яких обмежений або заборонений законом, повідомив, що у його наплічній сумці знаходиться психотропна речовина, яку він придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

У подальшому ОСОБА_4 був затриманий та в ході особистого обшуку в присутності двох понятих, у нього було виявлено та вилучено поліетиленові пакети, всередині яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 1,025 г та 4-ММС (4-метилметкатинон), масою 1,595 г для власного вживання без мети збуту.

Факт того, що вилучена у ОСОБА_4 кристалоподібна речовина становить собою психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP та 4-ММС, а їх маса становить 1,025 г та 1,595 г відповідно, доводиться висновком судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/111-25/42968-НЗПРАП від 17.07.2025.

PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) та 4-ММС (4-метилметкатинон) згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2020 віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг якої заборонено. Відповідно до Таблиці № 2 "Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2020 маса PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) 1,025 г кваліфікуються як розмір психотропної речовини, достатній для притягнення особи до кримінальної відповідальності, тоді як маса 4-ММС (4-метилметкатинон) - 1,595 га, кваліфікуються як великий розмір психотропної речовини.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України та визнається винуватим у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту, що за нормами ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин.

Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті та повністю визнав свою вину, отримавши згоду сторін,суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу і стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, а також інших, які дозволяють встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

У ході допиту свою вину ОСОБА_4 визнав повністю, надав показання, у яких підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в установчій частині вироку, зокрема у частині способу, дати, часу і місця вчинення злочину. Зокрема обвинувачений повідомив, що точний день не пам`ятає, проте у літку 2025 року близько 16-ї год неподалік станції метро "Теремки", знайшов згорток, в якому було шість пакетиків, обмотаних ізоляційною стрічкою. Так як на той час вживав амфетамін, PVP, зрозумів, що це психотропні засоби і вирішив їх забрати собі. Далі поїхав на за місцем тогочасного мешкання, зайшов на станцію метро "Теремки", де його зупинив співробітник поліції. Одразу зрозумів, що брехати немає сенсу та сказав йому, що сумці знаходяться наркотики. Далі викликали слідчо-оперативну групу, вилучити речовини. Після документування події усвідомив, що став на хибний шлях, самостійно, нікому не повідомивши, поїхав до спеціалізованого реабілітаційного центру для проходження курсу лікування від наркозалежності, що було восени 2025 року. Після лікування пішов до воєнкомату, проте на військову службу його не взяли, адже перебував у розшуку у цьому кримінальному провадженні. Як тільки дізнався про розшук, подзвонив мамі, яка не знала ні про лікуванні, ні про воєнкомат. Мама також розповіла про розшук та дала дані слідчого. Після цього зв`язався зі слідчим та був затриманий. Наразі має підробітки у м. Києві, працює на будівництві, проживає на будівельному майданчику по вул. Смілянській, 3 у м. Києві. Роботу знайшов сам, щоб не обтяжувати собою близьких.

Під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачений свідомо і добровільно підтвердив, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, до свого вчинку ставиться негативно, засуджує власну поведінку, розуміє, що вчинив неправильно і його дії є злочинними.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції в частині обвинувачення, що викладене в обвинувальному акті.

Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд враховує позицію сторони обвинувачення, кваліфікацію кримінального правопорушення іступінь його тяжкості, особу винного, який є особою молодого віку, на обліку лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, з власної ініціативи пройшов лікування від наркозалежності, має загальну середню освіту, зареєстроване місце проживання, підробітки, сталі соціальні зв`язки (крім часу виїзду на заробітки, проживає з батьками, з якими підтримує близькі стосунки), характеризується добре.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття у вчиненому, яке полягає в осуді своєї поведінки, визнанні обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення, у тому числі, їх часу, місця, способу учинення.

Обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі. При цьому суд знаходить можливість звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов`язків за ч. 1, 2 ст. 76 КК України. На думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства з огляду на щире каяття, наведені вище дані про його особу, наявність особистих стимулів до законослухняної поведінки.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України та враховує при цьому, що метою покарання має стати перевиховання та виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання запобіжного заходу підлягає вирішенню у спосіб скасування застави, застосованої на виконання ухвали слідчого судді Подільського районного суду від 12.03.2026 у справі № 758/15868/25 з урахуванням того, що обвинувачений не порушував процесуальні обов`язки, кримінальне провадження розглянуте і ризики, передбачені ч. 2 ст. 177 КПК України наразі є неактуальними. Відповідно до позиції прокурора, потреба у продовжуваному застосуванні запобіжного заходу відпала.

За приписами розділу ІІ КПК України у кримінальному провадженні, з метою його дієвості, можуть бути застосовані заходи забезпечення, до яких, серед іншого, належать запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою та застава.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Отже, як вбачається з матеріалів кримінальної справи до суду не надходило клопотань про звернення застави в дохід Держави, громадянин ОСОБА_4 визнається винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння, а тому заставу слід повернути застоводавцю.

Відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази підлягають знищенню.

У порядку ст. 124 КПК України на обвинуваченого покладаються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного дослідження.

Керуючись ст. 177, 182, 349, 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

2.Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 1 (один) рік.

3.Згідно з приписами ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4.Речові докази: особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,025 г, 4-ММС (4-метилметкатинон), масою 1,595 га, що зберігається в камері зберігання речових доказів Управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 007627), знищити.

5.Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного експертного дослідження за висновком експерта від 17.07.2025 № СЕ-19/111-25/42968-НЗПРАП в сумі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

6.Повернути заставодавцю ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн, що були внесені на рахунок № UA128201720355259002001012089 в якості застави за ОСОБА_4 згідно з ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 12.03.2026 у справі № 758/15868/25.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційноїскарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1