Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 06 травня 2026 р.
Справа: №460/2655/26
Суддя: О.Р. Гресько
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
07 травня 2026 року м. Рівне№460/2655/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "АНХОЛІ"
доРівненської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В:
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АНХОЛІ" (далі по тексту – ТОВ "АНХОЛІ", позивач) до Рівненської митниці (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2025 №UA204000/2025/000070/2.
Позовна заява обґрунтована тим, що декларантом разом з митною декларацією подані до митного органу усі належні документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах розбіжностей та неточностей. Позивач вказує, що жодних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. У подальшому митним органом сформовані Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості, відповідно до яких скориговано митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Позивач доводить, що рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки до митного оформлення декларант надав усі без винятку належні документи щодо заявленої ціни товарів. Просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою суду від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. Зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митними деклараціями, встановлено, що у документах, наданих декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та виявлені окремі розбіжності або неточності. Таким чином, відповідач вважає, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті ним в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 26.02.2026 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
04.11.2025 між німецькою фірмою «OS Autohaus Inh.Oscars Stangs» (як Продавцем) та TOB «АНХОЛІ» як Покупцем, було укладено зовнішньоекономічний контракт №AN-362 (далі Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причепи, напівпричепи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку техніку нову та бувшу у використанні (далі Товар). Загальна вартість цього контракту становить 500 000,00 (п`ятсот тисяч) євро. Ціни на товар будуть зазначені в інвойсі (та/або проформі-інвойсі) для відповідної поставки та встановлюється в фунтах стерлінгів. Умови поставки товару EXW-Dulmen згідно з міжнародними правилами тлумачення товарних термінів «Інкотермс-2020».
Розділом 3 Контракту визначено, що Покупець оплачує вартість Товару протягом 90 календарних днів з моменту поставки. В разі досягнення домовленості між сторонами можлива попередня оплата вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту формування відповідного інвойсу (та/або проформи-інвойсу).
На виконання вищевказаного Контракту Продавцем було поставлено Покупцеві товар, а саме: легковий автомобіль марки «BENTLEY», модель «FLYING SPUR», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна бензиновий, рік виготовлення 2023, бувший у використанні» із заявленою митною вартістю за ціною договору в сумі 199999,00 Євро.
З метою митного оформлення товару, поставленого на виконання Контракту, декларант подав до митного органу МД №25UA204130023378U0 від 24.12.2025 з визначенням вартості товару за основним методом – ціною Контракту 199999,00Євро (графа 43 Код МВВ – 1).
Разом з митною декларацією декларантом митному органу подано документи: зовнішньо економічний контракт №AN-362 від 04.11.2025, експортну митну декларацію країни відправлення №25PL301010003GFHB0 від 20.12.2025, рахунок-фактуру (інвойс) №RE202511-434 від 18.11.2025 на оплату, платіжну інструкцію в іноземній валюті №840 від 26.11.2025, платіжну інструкцію в іноземній валюті №851 від 28.11.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18.12.2025, експертну довідку №2512-940SA від 19.12.2025, документи на підтвердження транспортних витрат тощо.
З метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, митницею направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) банківські платіжні документи або інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) договір між замовником послуг ТОВ «Анхолі» та перевізником ФОП ОСОБА_1 ; 6) копію митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення.
Також, надано консультацію стосовно рівня вартості товарів, яким володіє митниця, та який можливо застосувати до імпортованих товарів.
Декларант листом від 26.12.2025 повідомив, що імпортером надані всі документи, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України, на момент митного оформлення.
Митним органом прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2025 №UA204000/2025/000070/2 (далі – Рішення №UA204000/2025/000070/2), яким митну вартість товарів скориговано за другорядним резервним методом.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що підставою для коригування стали:
“I. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) рахунок-фактура від 18.11.2025 №RE202511-434 не містить реквізитів контракту від 04.11.2025 №AN-362;
2) подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2025 № НОМЕР_3 містить відомості про фірму на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом;
3) платіжні інструкції від 26.11.2025 №840 та від 28.11.2025 №851 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять підпису(ів) платника, як передбачено Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачами платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, та відміток виконавця надавача платіжних послуг про виконання операції за такою платіжною інструкцією;
4) відповідно до рахунку про оплату транспортних послуг від 22.12.2025 №17/12/2025-01, перевезення товару ТОВ «Анхолі» здійснюється ФОП ОСОБА_1 . Разом з тим до митного оформлення не було надано договір між замовником послуг ТОВ «Анхолі» та перевізником ФОП ОСОБА_1 ;
5) до митного оформлення не надано зазначену в гр. 31 МД №25UA204130023378U0 автотранспорту накладну (CMR) від 18.12.2025 б/н;
6) копія митної декларації країни відправлення від 20.12.2025 №25PL301010003GFHB0 не містить жодних відміток митниці відправлення.
Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних та неточних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості
II. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про рівень вартості транспортного засобу, з урахуванням марки, моделі, календарного року виготовлення згідно відкритого Інтервент ресурсу www.mobile.de - за рівнем вартості 215999 Євро за одиницю без врахування фактично понесених транспортних витрат.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого товару; 2) банківські платіжні документи та інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) автотранспорту накладну (CMR) від 18.12.2025 б/н; 4) копію митної декларації заявлено країни відправлення з відмітками митниці відправлення.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статей 59 – 61 МКУ, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на віднімання вартості відповідно до положень статті 62 МКУ, інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості відповідно до положень статті 63 МКУ, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 – 63 МКУ, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ.
Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару з урахуванням марки, моделі, календарного року виготовлення згідно відкритого Інтервент ресурсу www.mobile.de - за рівнем вартості 215999 Євро за одиницю та вартості транспортування згідно з рахунком на оплату від 22.12.2025 №17/12/2025-01 у розмірі 14640 грн.”.
Митним органом сформована Картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204130/2025/000387 (далі – Картка відмови), якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Причини відмови: Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., а подані до митного оформлення документи містять неточності. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2025 №UA204000/2025/000070/2 відповідно до вимог Розділу III (статті 49-66) Митного кодексу України.
Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 26.12.2025 №25UA204130023536U8, у відповідності до положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).
Відповідно до частин 8 - 11 статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 МК України).
Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:
1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).
Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.
Суд констатує, що доказів наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та неточностей відповідач не надав.
Щодо розбіжностей та неточностей, на думку відповідача, які зазначені у рішенні про корегування митної вартості товарів, суд зазначає таке.
На обґрунтування рішення про коригування митної вартості товару митний орган зазначає, що рахунок-фактура від 18.11.2025 №RE202511-434 не містить реквізитів контракту від 04.11.2025 №AN-362.
Надаючи оцінку вказаному зауваженню суд зазначає, що за приписами пункту 3 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).
Інвойс у міжнародній комерційній практиці – це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), відомості про відправника та одержувача.
Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).
Затвердженої форми інвойсу (рахунку-фактури) та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено.
Інвойс (рахунок-фактура) має містити обов`язкові реквізити для визнання його первинним документом, а саме: назву, дату, реквізити сторін (назва, адреса), опис товарів/послуг (кількість, ціна, сума).
Суд зазначає, що наданий до митного оформлення інвойс (рахунок-фактура) від 18.11.2025 №RE202511-434 містить всі вищезазначені реквізити, а також унікальний номер кузова автомобіля SCBBX53S9PC009791, що дозволяє однозначно ідентифікувати його із даною поставкою.
Жодних неточностей або розбіжностей вказаний інвойс не містить.
Також митний орган у спірно рішенні вказує, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2025 № НОМЕР_3 містить відомості про фірму на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом.
Судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2025 № НОМЕР_3 містить належні відомості про товар легковий автомобіль марки «BENTLEY», модель «FLYING SPUR», номер кузова НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу, що у вказаному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказано, що власник свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є власником транспортного засобу.
Тому, твердження митного органу про те, що у даному документі мали бути вказані дані продавця або покупця, не відповідає змісту та формі такого документу.
Крім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу може бути переоформлене покупцем у країні імпорту, що є постійною практикою та не суперечить нормам а ні українського, а ні британського законодавства та не впливає на рівень вартості такого транспортного засобу.
Отже, такі доводи Рівненської митниці є необґрунтованим та безпідставними.
Митний орган вказує, що платіжні інструкції від 26.11.2025 №840 та від 28.11.2025 №851 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять підпису(ів) платника, як передбачено Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачами платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, та відміток виконавця надавача платіжних послуг про виконання операції за такою платіжною інструкцією.
З даним твердженням митного органу суд не погоджується, оскільки з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій від 26.11.2025 №840 та від 28.11.2025 №851 встановлено, що вони містять всі необхідні реквізити, і підтверджують оплату за поставлений товар.
Стосовно покликання відповідача, що відповідно до рахунку про оплату транспортних послуг від 22.12.2025 №17/12/2025-01, перевезення товару ТОВ «Анхолі» здійснюється ФОП ОСОБА_1 . Разом з тим до митного оформлення не було надано договір між замовником послуг ТОВ «Анхолі» та перевізником ФОП ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Згідно з вимог Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України №984/21296 від 18.06.2012, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Відповідно до підпункту 6 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Суд зазначає, що МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного Суду у від 31.05.2019 у справі №804/16553/14; від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, від 21.11.2019 у справі №804/9754/15, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020, яка відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом.
З матеріалів справи встановлено, що до митного оформлення було надано рахунок про оплату транспортних послуг від 22.12.2025 №17/12/2025-01 та довідку про транспортні №17 від 22.12.2025, що підтверджують вартість понесених позивачем витрат на транспортування.
Суд зазначає, що надання договору ніж замовником послуг ТОВ «Анхолі» та перевізником ФОП ОСОБА_1 » не передбачено нормами чинним законодавством України.
У спірному рішенні митний орган також вказує, що до митного оформлення не надано зазначену в гр. 31 МД №25UA204130023378U0 автотранспорту накладну (CMR) від 18.12.2025 б/н.
Разом з тим, з дослідженої судом Картки відмови встановлено, що до митного оформлення разом з МД №25UA204130023378U0 було подано автотранспорту накладну (CMR) від 18.12.2025 б/н.
Також у спірному рішенні відповідач зазначає, що копія митної декларації країни відправлення від 20.12.2025 №25PL301010003GFHB0 не містить жодних відміток митниці відправлення, то суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення відповідно до статті 53 МК України не є обов`язковим документом, який подається при митному оформленні товару.
Такий документ не може бути оцінений як такий, що дає достатні підстави для сумнівів у обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару.
Крім того такий документ є документом продавця та складений відповідно до вимог країни відправлення і покупець жодним чином не може впливати на зміст чи форму вказаного документа.
Таким чином, суд вважає підтвердженим матеріалами справи, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Щодо визначення митної вартості товару на підставі інформації щодо митної вартості товару з урахуванням марки, моделі, календарного року виготовлення згідно відкритого Інтервент ресурсу www.mobile.de - за рівнем вартості 215999 Євро за одиницю, суд наголошує, що саме по собі прирівняння митним органом цін схожих товарів, без врахування особливостей товарів, їх обсягів та умов постачання, які можуть бути різними, у зв`язку із чим це може впливати й на вартість (ціну) товару, не може вважатися обґрунтованим, адже формування ціни на товар здійснюється з урахуванням різних чинників, таких як ринкові ціни, обсяг партії, вартість і якість сировини, використаної на виготовлення товару, тощо.
Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, як не є підставою для коригування митної вартості також і відсутність у митних органів інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
На підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Окрім того, що в оскаржуваному рішенні про коригування митний орган обмежився лише тим, що прирівняв ціни одного товару до інших, відповідач жодним чином не обґрунтував своє рішення (з огляду на дати поставки, кількість, асортимент та умови поставок).
Такі міркування узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.08.2018 у справі №804/1755/17, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.
Суд зазначає, що неможливо встановити, чи мали автомобілі виставлені на сайті mobile.de, такий самий пробіг та технічний стан, як транспортний засіб позивача. Застосування цінової інформації з інтернет-сайтів (які містять лише комерційні пропозиції продавців, а не фактично сплачені ціни угод) для визначення митної вартості за резервним методом є прямим порушенням вимог частини 2 статті 64 МК України, яка забороняє визначати митну вартість на підставі довільних чи фіктивних вартостей.
За наведеного спірні рішення відповідача не відповідають ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості.
Суд звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.
Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.
Вказане вище свідчить про те, що митний орган не мав жодних правових підстав для зобов`язання декларанта надавати додаткові документи.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).
Як встановлено судом, оскаржуване рішення №UA204000/2025/000070/2 не містить жодного опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4цього Кодексу або до суду.
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товару позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів.
Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 та у постанові від 17.11.2022 у справі №807/221/18, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень. Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд враховує таке.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 3795,65 грн, згідно з платіжною інструкцією від 13.02.2026 №7853.
Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем.
Щодо розподілу витрат на переклад документів, викладених іноземною мовою, суд зазначає таке.
Стаття 137 КАС України передбачає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п`ята).
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (частина шоста).
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних із перекладом документів з іноземної українською мовою, які підлягають дослідженню під час судового розгляду справи, входить до предмета доказування.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі № 160/7049/19 від 31.03.2020.
При пред`явленні позову до позовної заяви позивачем було долучено докази з офіційним перекладом з англійської та китайської мови на українську.
На підтвердження понесення позивачем витрат з перекладу надано суду:
- рахунок на оплату від 12.02.2026 №07-26 на суму 1650,00 грн за надання послуг письмового перекладу з польської/німецької мови на українську мову. Призначення платежу: переклад документів для оскарження Рішення митниці про коригування митної вартості від 26.12.2025 №UA204000/2025/000070/2;
- платіжну інструкцію від 13.02.2026 №7854 про оплату за послуги письмового перекладу згідно рахунку №07-26 від 12.02.2026 на суму 1650,00 грн.
Загальна сума витрат на переклад складає 1650,00 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних із залученням перекладача для перекладу документів з іноземних мов на українську мову, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат позивача є обґрунтованим, підтвердженим належними й допустимими доказами, а тому понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача у складі судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АНХОЛІ" до Рівненської митниці задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2025 №UA204000/2025/000070/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНХОЛІ" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3795,65 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНХОЛІ" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці витрати, пов`язані з перекладом документів, в сумі 1650,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АНХОЛІ" (вул. Горохівська, 2А/41,с. Гірка Полонка,Луцький р-н, Волинська обл.,45607. ЄДРПОУ/РНОКПП 45374193)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Повний текст рішення складений 07.05.2026.
Суддя Олег ГРЕСЬКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua