Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №440/3284/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3284/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ — 13967927, юридична адреса: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34) від 03.02.2026 за № 172350007547 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП — НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ — 13967927, юридична адреса: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП — НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ з 16 листопада 2025 року.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25 січня 2026 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додавши до заяви необхідні документи, зокрема посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_2 , довідку про період проживання на території зони гарантованого добровільного відселення та інші документи, що підтверджують наявність необхідного страхового стажу та підстав для призначення пенсії.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 03.02.2026 №172350007547 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки наданими документами підтверджується її проживання у с. Олександрове Рівненської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, протягом періоду, достатнього для застосування пільг, передбачених статтею 55 Закону №796-ХІІ. Крім того, статус позивача як потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 уже підтверджений посвідченням встановленого зразка, яке є належним та достатнім документом для підтвердження права на відповідні пільги та гарантії, у тому числі права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Позивач зазначає, що її страховий стаж становить 29 років 07 місяців 26 днів, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.

16 квітня 2026 року до суду надійшов відзив. У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю. Відповідач зазначив, що рішення від 03.02.2026 №172350007547 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку прийняте правомірно та в межах наданих законом повноважень. Вказував, що за результатами розгляду поданих позивачем документів встановлено відсутність необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, оскільки підтверджений період проживання позивача у відповідній зоні становить лише 01 рік 05 місяців 06 днів при необхідних трьох роках.

Також відповідач зазначав, що право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-ХІІ пов`язується не лише з наявністю посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а й із підтвердженням фактичного проживання або роботи на території радіоактивного забруднення протягом визначеного законом строку. На думку відповідача, саме посвідчення не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Крім того, представник відповідача звертав увагу на те, що Пенсійний фонд України наділений дискреційними повноваженнями щодо оцінки поданих документів та визначення наявності підстав для призначення пенсії.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 25.01.2026 ОСОБА_1 звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До заяви позивачем були додані копії паспорта, трудової книжки, посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а також документи на підтвердження проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

За принципом екстериторіальності заяву позивача та подані документи розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким прийнято рішення №172350007547 від 03.02.2026 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання станом на 01.01.1993.

Із змісту спірного рішення та відзиву відповідача вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області дійшло висновку про недостатність підтвердженого періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки такий період, за розрахунком відповідача, становить 01 рік 05 місяців 06 днів при необхідних трьох роках. Також відповідачем не враховано окремі періоди трудової діяльності позивача у зв`язку із наявністю виправлень у трудовій книжці.

Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено у статті 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, передбачено, що право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років, за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Статтею 49 цього Закону встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років передбачено зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Висновки щодо правозастосування

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що обов`язковою умовою для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-ХІІ є підтвердження факту постійного проживання та/або роботи особи на території зони гарантованого добровільного відселення протягом не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. При цьому право на зниження пенсійного віку пов`язується законодавцем саме з фактом постійного проживання або роботи особи на території радіоактивного забруднення, а тривалість такого проживання чи роботи впливає на обсяг пільги у вигляді зменшення пенсійного віку.

25.01.2026 позивач звернулась через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надавши, зокрема, паспорт, трудову книжку, посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_2 , довідку про період проживання №1239 від 18.11.2025 та довідку навчального закладу від 30.10.2025 №224/11-7.

За результатами розгляду поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 03.02.2026 №172350007547 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. При цьому відповідачем встановлено, що період проживання позивача у зазначеній зоні становить 01 рік 05 місяців 06 днів при необхідних 3 роках, тоді як страховий стаж позивача становить 29 років 07 місяців 26 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Також судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 26.01.2023.

Згідно з довідкою Зарічненської селищної ради Рівненської області №1239 від 18.11.2025 позивач з 26.04.1986 по 01.09.1987, а також з 01.12.1992 була зареєстрована та проживала у с.Олександрове Вараського району Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що у період навчання у Костопільському медичному училищі позивач перебувала на канікулах за місцем проживання у с. Олександрове, що підтверджується довідкою навчального закладу від 30.10.2025 №224/11-7.м.

В ході розгляду справи підтверджено, що разом зі заявою про призначення пенсії позивач подала, зокрема, паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, довідки про роботу, трудову книжку, посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 26.01.2023, довідку Зарічненської селищної ради Рівненської області №1239 від 18.11.2025 про період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, а також довідку навчального закладу від 30.10.2025 №224/11-7.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”» с. Олександрове Вараського району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Отже, період проживання позивача у с. Олександрове Вараського району Рівненської області з 26.04.1986, що підтверджується довідкою Зарічненської селищної ради Рівненської області №1239 від 18.11.2025, згідно з пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ, а також з урахуванням того, що позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення у період з моменту аварії на ЧАЕС по 31 липня 1986 року - надає їй право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за наявності необхідного страхового стажу.

При цьому, подавши до органу Пенсійного фонду посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 , довідку про період проживання №1239 від 18.11.2025, а також інші документи, необхідні для призначення пенсії, позивач дотрималась вимог Порядку №22-1 щодо документального підтвердження підстав для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Суд враховує, що згідно зі статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначені окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 65 Закону №796-ХІІ Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Системний аналіз положень статей 9, 14 Закону №796-ХІІ у поєднанні із нормою частини 3 статті 65 цього Закону дають підстави для висновку, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Судом враховано, що на час звернення позивача до суду належність позивача до осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, ніким не оспорювалась, посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 від 26.01.2023 не скасовано та не визнано недійсним у встановленому законом порядку, а тому є чинним документом, який підтверджує статус позивача та підлягає застосуванню для надання пільг, встановлених Законом №796-ХІІ. Однією із таких пільг є право на зменшення пенсійного віку для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону №796-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.

Таким чином, навіть сама наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 26.01.2023 є належним та достатнім підтвердженням факту проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993.

Отже, наявні у матеріалах справи докази, зокрема посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи та довідка Зарічненської селищної ради Рівненської області №1239 від 18.11.2025, підтверджують факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення протягом періоду, необхідного для підтвердження права на зменшення пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення лише 01 рік 05 місяців 06 днів.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.02.2026 №172350007547 про відмову у призначенні пенсії прийняте без урахування усіх істотних обставин, які мали значення для його прийняття, є необґрунтованим та таким, що підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку з підстав недостатності періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, з огляду на встановлений судом факт проживання ОСОБА_1 у такій зоні у період з 26.04.1986 по 17.11.1995, враховуючи те, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії не містить інших підстав для відмови, а також приймаючи до уваги наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії та необхідного страхового стажу, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 16 листопада 2025 року.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Натомість судовий збір мав бути сплачений за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, і, разом з тим, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Керуючись правилами розподілу судових витрат, встановленими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує 1064,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Полтавській області.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

А тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу про право на повернення надміру сплаченого судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 263 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.02.2026 №172350007547 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 16 листопада 2025 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков