Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №440/8447/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 07 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8447/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_2 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) суму в розмірі 156 397,85 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що у ході аудиту в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України встановлено факт безпідставного отримання грошового забезпечення військовослужбовцем ОСОБА_1 . Згідно з ухвалою слідчого судді від 07.10.2022 № 202/7228/22 відповідача було взято під варту, а вироком суду від 07.11.2023 його визнано винним за ч. 4 ст. 404 КК України. У період з 07.10.2022 по 31.10.2022 він не виконував обов`язків військової служби, однак безпідставно отримував грошове забезпечення. Загальна сума надміру виплачених коштів становить 156 397,85 грн, які відповідно до законодавства підлягають відшкодуванню. Позивач звертався з вимогою про добровільне відшкодування шкоди, однак відповідач її не виконав, у зв`язку з чим виникла необхідність судового захисту.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 продовжено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 заяву Військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку - задоволено. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 поновлено строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, копія ухвали суду направлялась відповідачу за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрованою у встановленому законом порядку згідно із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, проте поштове відправлення було повернуте до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (відбиток календарного штемпеля 04.10.2025).

Розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 № 120 відповідно до пункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 440/8447/25 за результатами якого головуючим суддею у справі визначено суддю Чеснокову А.О.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.3.2026 адміністративну справу прийнято до провадження. Розгляд справи розпочато спочатку та вирішено здійснювати його за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 16.03.2022 № 109-ОС старшого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначено механіком-водієм медичного пункту (на 15 ліжок).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в ході роботи аудиторської групи ІНФОРМАЦІЯ_1 в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) було виявлено незаконне отримання коштів солдатом ОСОБА_1 , який вчинив правопорушення відповідно до частини 4 статті 404 Кримінального кодексу України.

З метою реагування на вищезазначене, комісією НОМЕР_3 прикордонного загону було проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 11.10.2024 та встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 07.10.2022 по справі № 202/7228/22, ОСОБА_1 , як підозрюваному у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти військової служби правопорядку строком до 03.12.2022 включно.

Відповідно до вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 07.11.2023 по справі № 202/9867/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 404 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Як вбачається з висновку службового розслідування №09/411/24-ВН від 11.10.2024 за фактом перевірки інформації, зазначеної в Аудиторському звіті від 20 серпня 2024 року №3, затвердженого начальником НОМЕР_3 прикордонного загону, копія якого додана до позову, стало відомо, що перевіркою питань виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, стосовно яких у кримінальному провадженні застосовано запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту чи триманням під вартою встановлено, в порушення р. V п 5.4 наказу АДПСУ від 25.06.2018 № 558 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України”, факт виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” військовослужбовцям стосовно яких застосовано запобіжний захід тримання під вартою, а саме:

"старший солдат ОСОБА_1 (управління ПРИКЗ) згідно ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 07.10.2022 по справі № 202/7228/22 знаходився на гауптвахті з 07.10.2022, наказ 11 ПРИКЗ від 04.11.2022 №457-ОС, отримав неналежне грошове забезпечення з 07 по 31.10.2022 в сумі 11521,61 грн. (14426,80 : 31 х 25) та винагороду в розмірі 100 000,00 грн. Разом до утримання 111521,61 грн., порушення з урахуванням компенсованого податку 18% та нарахованого ЄСВ 22% становить 156397,85 грн.

Відносно старшого солдата ОСОБА_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 07.10.2022 по справі № 202/7228/22, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.404 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти військової служби правопорядку з 07.10.2022 та, відповідно до вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 07.11.2023 по справі № 202/9867/22, визнано винним за ч. 4 ст.404 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 04.11.2022 № 457-ОС “Про особовий склад” на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 07.10.2022 по справі № 202/7228/22 листа начальника відділу внутрішньої та власної безпеки підполковника ОСОБА_2 від 03.11.2022 № 2013-22-вих старшого солдата ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону та припинено виплату грошового забезпечення з 07.10.2022.

Згідно архівної відомості старшому солдату ОСОБА_1 здійснено виплату грошового забезпечення за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 14286,80 грн (ЄСВ 22% - 3143,07 грн, компенсація ПДФО 18% - 2571,62 грн), що, в свою чергу, порушує вимоги підпункту 4 пункту 5 Глави V наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306 (далі - Інструкція 558) “Військовослужбовцям, стосовно яких у кримінальному провадженні застосовано запобіжні заходи у вигляді цілодобового домашнього арешту чи тримання під вартою, виплата грошового забезпечення припиняється з дня фактичного направлення під цілодобовий домашній арешт або взяття під варту”.

Відповідно, зайво виплачене грошове забезпечення за період з 07.10.2022 по 31.10.2022 складає 11521,61 грн, ЄСВ 22% - 2534,75 грн, компенсація ПДФО - 2073,89 грн, разом з податками - 16130,25 грн.

Пунктом 4 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.09.2018 року за № 1543/40599 (далі - Наказ 726) визначено, що додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Так, відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 02.10.2022 № 397-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 08.10.2022 № 407-ОС «Про виплату додаткової винагороди» старшому солдату ОСОБА_1 здійснено виплату додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди: з 01.09.2022 по 30.09.2022 в сумі 30 000 грн, ЄСВ 22% - 6 600,00 грн, компенсація ПДФО 18% - 5 400,00 грн (Разом з податками - 42 000,00 грн) та з 01.09.2022 по 30.09.2022 в сумі 70 000,00 грн, ЄСВ 22% - 15 400,00 грн, компенсація ПДФО 18% - 12 600,00 грн (Разом з податками - 98 000,00 грн) відповідно, що, в свою чергу, порушує вимоги підпункту 4 пункту 5 Глави V наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306 (далі - Інструкція 558) «Військовослужбовцям, стосовно яких у кримінальному провадженні застосовано запобіжні заходи у вигляді цілодобового домашнього арешту чи тримання під вартою, виплата грошового забезпечення припиняється з дня фактичного направлення під цілодобовий домашній арешт або взяття під варту».

Таким чином, підлягає поверненню з старшого солдата ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди за час перебування на гауптвахті складає 156397,85 грн., яка включає:

грошове забезпечення за період 07.10.2022 по 31.10.2022 - 11 521,61 грн;

компенсація ПДФО18% від суми грошового забезпечення 11 521,61 грн за період з 24.04.2024 по 30.04.2024 - 2 073,89 грн;

ЄСВ 22% суми грошового забезпечення 11 521,61 грн за період з 24.04.2024 по 30.04.2024 - 2 534,75 грн;

додаткова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особами рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за вересень -100 000,00 грн;

компенсація ПДФО 18% від суми додаткової винагороди 100 000,00 грн за квітень -18 000,00 грн;

ЄСВ 22% від суми додаткової винагороди 100000,00 грн за квітень - 22 000,00 грн."

Старшого солдата ОСОБА_1 наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 22.02.2025 № 203-ОС звільнено з військової служби за підпунктом «в» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону, у запас.

Старшого солдата ОСОБА_1 наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 26.02.2025 № 216-ОС виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Оскільки відповідач самостійно не сплатив вказану заборгованість, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з ч.1, 2 ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст.65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст.1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частинами 2 - 4 ст.2 Закону №2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року №558 (далі – Інструкція №558).

Відповідно до положень пунктом 2 розділу І Інструкції № 558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

За змістом пункту 3 розділу І Інструкція №558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Пунктами 6, 7 Розділу І Інструкція №558 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених законодавством, які діяли з дати виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене. Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Пунктом 8 Глави 5 Розділу 5 Інструкція №558 передбачено, що військовослужбовцям, засудженим до арешту з відбуванням покарання на гауптвахті, за час відбування арешту виплачуються оклади за військовими званнями. Інші види грошового забезпечення за цей період не виплачуються.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Суд зауважує, що позивач посилаючись на положення п. 4 глави 5 розділу 5 Інструкція №558, яким передбачено випадки за яких не виплачується грошове забезпечення позивачем, трактує його як повернення безпідставно набутих коштів, які в добровільному порядку нараховані самим позивачем.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно п. 4 ст.1 Закону №160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (п. 5 ст.1 Закону №160-IX).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону №160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Як визначено ч.2, 3, 4 ст.8 Закону №160-IX, у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач є винною особою та на нього поширюються норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» під час отримання нарахованих позивачем основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Зокрема, не надано до суду доказів того, що протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб, відповідним наказом призначено розслідування для встановлення причин завдання відповідачем шкоди, її розміру та винних осіб.

Суд зазначає, що надані позивачем рекомендації за результатами внутрішнього аудиту НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) за період з 01.02.2022 року по 29.02.2024 року не містять встановлення вини відповідача у заподіянні матеріальної шкоди та не є належним доказом наявності в його діях складу правопорушення, необхідного для покладення матеріальної відповідальності.

Зі змісту зазначених рекомендацій убачається, що аудитом рекомендовано начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону надати правову оцінку діям посадових осіб та розглянути питання про притягнення до матеріальної відповідальності командирів підрозділів, які подали рапорти на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям із порушенням вимог пункту 4 статті 15 наказу МВС України від 01.09.2023 №726, а також своєчасно не доповіли про відсутність військовослужбовця у підрозділі, що призвело до здійснення відповідних виплат та, як наслідок, до матеріальної шкоди.

При цьому суд враховує, що перебування військовослужбовця під арештом передбачає наявність відповідного судового рішення, а тому посадові особи, на яких покладено обов`язки щодо ведення обліку особового складу, подання рапортів та інформування фінансових органів, були зобов`язані своєчасно повідомити про відсутність військовослужбовця та вжити заходів щодо припинення нарахування і виплати грошового забезпечення.

Судом також встановлено, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 04.11.2022 №457-ОС «Про особовий склад», виданого на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.10.2022 у справі №202/7228/22 та листа начальника відділу внутрішньої та власної безпеки від 03.11.2022 №2013-22-вх, старшого солдата ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону та припинено виплату грошового забезпечення з 07.10.2022.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що інформація про застосування до відповідача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була відома посадовим особам військової частини, а тому саме на відповідних посадових осіб покладався обов`язок своєчасного оформлення документів щодо припинення виплат та належного інформування фінансового органу.

Наведене додатково свідчить про відсутність належних доказів того, що саме дії відповідача перебували у прямому причинному зв`язку із здійсненням спірних виплат.

Отже, самі матеріали внутрішнього аудиту свідчать про необхідність надання правової оцінки діям відповідних службових осіб військової частини, тоді як належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях відповідача протиправної поведінки, вини та прямого причинного зв`язку між його діями і заподіяною шкодою, позивачем суду не надано.

Суд також враховує, що позивачем не надано жодного доказу щодо підписання відповідачем письмового зобов`язання про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого, керуючись ч.1 ст.6 Закону №160-IX, відповідач несе матеріальну відповідальність у повному розмірі у випадку встановлення факту завданої з його вини шкоди.

Окрім того, суд додатково звертає увагу щодо порядку стягнення сум завданої шкоди, що врегульовано ст.10-12 Закону №160-IX.

Так, ч.2 ст.10 Закону №160-IX передбачено, що особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування (ч.4 ст.10 Закону №160-IX).

У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом (ч.5 ст.10 Закону №160-IX).

У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (ч.1 ст.12 Закону №160-IX).

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис (ч.7 ст.8 Закону №160-IX).

Суд також враховує, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів притягнення відповідача до матеріальної відповідальності у встановленому законом порядку. Зокрема, у матеріалах справи відсутній наказ про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, а також докази ознайомлення відповідача із таким наказом.

Крім того, позивачем не надано доказів вручення або належного повідомлення відповідача про лист щодо добровільного відшкодування завданої шкоди №10/12188-24-Вих від 23.12.2024, як і доказів відмови відповідача від добровільного відшкодування шкоди.

Отже, зважаючи на наведене вище, а також те, що позивачем не було дотримано вимоги Закону №160-IX в частині проведення службового розслідування та притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, та, відповідно, порядку стягнення завданої шкоди, а також не доведено факту належного повідомлення відповідача про наявність претензій щодо відшкодування шкоди та його відмови від її добровільного відшкодування позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє покликання позивача на матеріали службового розслідування як на належний та достатній доказ вини відповідача у заподіянні матеріальної шкоди, оскільки зміст зазначеного висновку свідчить про те, що службове розслідування фактично було призначене та проведене не з метою встановлення причин завдання шкоди, її дійсного розміру, наявності причинно-наслідкового зв`язку та конкретних винних осіб, а у зв`язку з отриманням аудиторського звіту та необхідністю реагування на виявлені аудитом порушення.

Суд звертає увагу, що самим висновком службового розслідування встановлено, що зазначений стан справ став можливим внаслідок несвоєчасних доповідей командирів підрозділів щодо відсутності військовослужбовця, несвоєчасного зняття з видів забезпечення та недотримання посадовими особами вимог нормативних актів щодо припинення виплати винагороди.

Крім того, у рекомендаціях за результатами внутрішнього аудиту прямо визначено необхідність надання правової оцінки саме діям посадових осіб (командирів підрозділів), які подали рапорти на виплату винагороди та своєчасно не повідомили про відсутність військовослужбовця у підрозділі.

Таким чином, матеріали службового розслідування не містять належного встановлення особистої вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоди державі, а навпаки свідчать про необхідність перевірки дій посадових осіб військової частини, відповідальних за ведення обліку особового складу, подання рапортів та оформлення документів на виплату грошового забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені позивачем матеріали службового розслідування не є достатніми та належними доказами на підтвердження наявності у діях відповідача складу матеріального правопорушення, необхідного для покладення на нього матеріальної відповідальності.

Суд зауважує, що кошти були нараховані та виплачені позивачем самостійно в сумі 156397,85 грн на підставі чинного та діючого на час виплати коштів наказу командира військової частини.

Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у ст.1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 у справі №180/1735/16-ц виклав висновок, що під час застосування правил ст.1215 ЦК України як винятку із ст.1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Отже, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд наголошує, що позивачем, як суб`єктом владних повноважень, не дотримано вимог ст. 77 КАС України та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.

Позивач під час судового розгляду справи не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Оскільки виплата грошового забезпечення позивачем відповідачу проведена військовою частиною добровільно і відсутні підстави вважати нарахування цих сум внаслідок рахункової помилки військової частини, а також відсутня недобросовісність з боку набувача у нарахуванні коштів позивачем, тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_5 ) про стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова