Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №420/10361/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10361/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому просить:

- Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 30000,00 грн. - за жовтень 2023 року, 30000,00 грн. - за листопад 2023 року, 30000,00 грн. - за грудень 2023 року, 24193,55 грн. - за січень 2024 року.

- Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 30000,00 грн. - за жовтень 2023 року, 30000,00 грн. - за листопад 2023 року, 30000,00 грн. - за грудень 2023 року, 24193,55 грн. - за січень 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час військової служби ОСОБА_1 їй невірно нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода на період воєнного стану. Як вбачається з архівних відомостей, та з урахуванням встановленого порядку нарахування такої додаткової винагороди, у жовтні 2023 року ОСОБА_1 , була нарахована додаткова винагорода за вересень 2023 року у розмірі 24000,00 грн. У той же час, додаткова винагорода за жовтень 2023 року, листопад 2023 року та грудень 2023 року взагалі не нараховувалася, а за січень 2024 року – нарахована лише у розмірі 5806,45 грн. за жовтень 2023 року позивачу підлягала виплаті додаткова винагорода за повний місяць у розмірі 30000,00 грн., за листопад 2023 року позивачу підлягала виплаті додаткова винагорода за повний місяць у розмірі 30000,00 грн. та за грудень 2023 року позивачу підлягала виплаті додаткова винагорода за повний місяць у розмірі 30000,00 грн., чого протиправно зроблено не було. При цьому, безпідставне нескладання керівництвом позивача відповідних рапортів та невидання відповідних наказів відповідачем про виплату такої додаткової винагороди вищевикладеного не спростовує. Крім того, за січень 2024 року позивачу додаткова винагорода нарахована лише у розмірі 5806,45 грн. (тобто лише за декілька днів). При цьому, наголошуємо, що протягом усього іншого часу виконання обов`язків військової служби у січні 2024 року позивач також виконував бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди. Отже, за січень 2024 року позивачу також підлягала виплаті додаткова винагорода за повний місяць у розмірі 30000,00 грн., чого протиправно зроблено не було. Відповідно, за січень 2024 року відповідачем недоплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі 24193,55 грн. (30000,00 грн. 5806,45 грн. = 24193,55 грн.). При цьому, безпідставне нескладання керівництвом позивача відповідних рапортів та невидання відповідних наказів відповідачем про виплату додаткової винагороди за інші дні військової служби позивача вищевикладеного не спростовує. Таким чином, ОСОБА_1 фактично штучно недоплачувалася відповідна додаткова нагорода за жовтень, листопад, грудень 2023 року та січень 2024 року без жодних правових підстав, що вимусило її звернутися до суду із цим позовом.

Ухвалою від 14.04.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

28.04.2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що з 01.09.2023 року Наказом МВС № 726 було визначено за виконання яких виключних бойових (спеціальних) завдань (відповідно до п. 4 Особливостей 726) виплачується додаткова грошова винагорода до 30 тис. грн., у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. У жовтні 2023 року Позивач не здійснювала бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів У листопаді 2023 року Позивач не здійснювала бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів. Крім цього Позивач перебувала у щорічній основній відпустці з 20.11.2023 по 25.11.2023 (накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07 листопада 2023 року №264-ВВ та від 26 листопада 2023 № 281-ВВ (Додаток 1, 2). У грудні 2023 року Позивач не здійснювала бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів. У січні 2024 року Позивач здійснювала бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, а саме: з 25.01.2024 року по 27.01.2024 року; з 29.01.2024 року по 31.01.2024 року. Виплата Позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень із розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань за період дії Особливостей №726, підтверджується Архівною відомістю з січня 2024 р. по грудень 2024 р. Ні від безпосереднього начальника, ні від Позивача, Відповідач не отримував підтверджуючих документів, передбачених пунктом 8 Особливостей №726 , про виконання бойових (спеціальних) завдань визначених в пункті 4 Особливостей №726, за які передбачена виплата додаткової грошової винагороди до 30 тис. грн., у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Крім цього Позивачем ні до матеріалів адміністративного позову, ні Відповідачу не надано жодних документів (копії бойових наказів (бойових розпорядженнь, копії журнал бойових дій, рапортів чи інших документів ), які би підтвержували виконання бойових (спеціальних) завдань передбачених саме пунтом 4 Особливостей 726. Тобто Відповідачем виконано вимоги законодавства щодо нарахування додаткової грошової винагороди збільшеної до 30 тис. на місяць пропорційно часу виконання таких завдань Позивачем передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

30.04.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) передано в оперативне підпорядкування та включено до складу сил та засобів визначених угруповань (сил) Сил оборони держави. У Відзиві відповідач у дійсності не навів жодних підстав та обґрунтувань причин невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у належному розмірі за жовтень, листопад, грудень 2023 року та січень 2024 року, обмежившись загальними посиланнями на те, що нібито позивачем не надано доказів того, що він має право на відповідну додаткову винагороду за вищевказаний період, у той час як згідно із вимогами процесуального закону саме відповідач зобов`язаний доводити правомірність своєї бездіяльності з невиплати позивачу такої винагороди. Як вбачається з матеріалів справи, додаткова винагорода за жовтень 2023 року, листопад 2023 року та грудень 2023 року дійсно взагалі не нараховувалася, хоча протягом усього часу виконання обов`язків військової служби у жовтні, листопаді та грудні 2023 року позивач виконував бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди. Так, службові обов`язки ОСОБА_1 залишалися незмінними протягом усього часу спірного періоду , та вони відповідають умовам, які висуваються Особливостями й Постановою № 168 для отримання такої додаткової винагороди. Те, що відповідні посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) не складали відповідні рапорти щодо позивача за інші дні, у які відповідні завдання також виконувалися, не може позбавляти права позивача на отримання належної йому додаткової винагороди, адже позивач не може впливати на ухилення відповідних посадових осіб від складання рапортів щодо нього, але одночасно з цим ОСОБА_1 і не може зазнавати негативні наслідкі від такої протиправної бездіяльності.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військовій частині НОМЕР_1 ), зокрема, у період з 01.12.2015 року по 12.01.2025 року.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.01.2025 року № 10-ОС “Про особовий склад”, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення по Південному регіональному управлінню.

ОСОБА_1 через представника звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) із запитом, в якому просила, зокрема, надати інформацію про причини ненарахування та невиплати у період з 01.10.2023 по 05.02.2024 додаткової винагороди у розмірі 30 тис. грн.. відповідно до постанови КМУ № 168.

Листом від 01.05.2024 року було надано відповідь на адвокатський запит від 29.04.2024 року, в якому зазначається, що у зазначений період, нарахування додаткової винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) здійснювалось відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Особливостей виплати додаткової винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом МВС України від 01 вересня 2023 року № 726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» та у відповідності до інформації, викладеної в рапортах начальників структурних підрозділів регіонального управління. У зазначений період з 01.10.2023 по 05.02.2024 ОСОБА_1 не виконувала бойові (спеціальні) завдання, проходячи військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 . В період з 20.11.2023 по 24.11.2023 ОСОБА_1 не виконувала обов`язки військової служби у зв`язку з перебуванням у щорічній основній відпустці.

Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування надано право запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024 та іншими строк дії режиму воєнного стану продовжувався і тримає на цей час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Відтак, виплата додаткової винагороди на період дії воєнного часу, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

У редакції постанови №168 (від 28.02.2022) розмір додаткової винагороди для військовослужбовців Збройних Сил України (крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів) був визначений у фіксованому розмірі - 30000 грн. щомісячно.

На момент виникнення спірних правовідносин до Постанови №168 внесені зміни зокрема: - в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; - доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Міністерством внутрішніх справ України було видано наказ від 01.09.2023 року № 726, яким були затверджені «Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»» та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 04 вересня 2023 р. за № 1543/40599 (далі Особливості №726).

У пункті 1 Особливостей №726 визначено, що вони визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).

Згідно п. 2 Особливостей №726 на період воєнного стану виплачуються додаткова винагорода: у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до п. 4 Особливостей №726 до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в підпункті 3 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями:

1) включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:

з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з організації та ведення військового спостереження за суміжною територією, а також визначеними військовим командуванням об`єктами та окремими ділянками державного кордону прикордонними комендатурами, відділами прикордонної служби, прикордонними заставами, прикордонними комендатурами швидкого реагування (у тому числі зведеними органами та підрозділами) на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;

з польотів, пов`язаних із перевезенням (евакуацією) військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів, що здійснюються екіпажами пілотованих повітряних суден;

з бойового чергування або сприяння цивільному судноплавству відповідно до міжнародних зобов`язань України екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового перебування;

з наземної охорони та оборони військових об`єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, об`єктів (пунктів) логістичного забезпечення, місць навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів, місць стоянок корабельно-катерного складу), що виконуються у межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій;

з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;

з обладнання вогневих позицій та опорних пунктів за замислом військового командування на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;

із безпосереднього забезпечення безперебійного функціонування систем зв`язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформації в системі управління військами;

з несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;

з пошуку та ліквідації ворожих диверсійно-розвідувальних груп у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, Національної гвардії України або Сил територіальної оборони (під загальним керівництвом військового начальника);

2) бойової служби на блокпостах або контрольних постах органами, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

3) без обов`язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з виявлення повітряних цілей та інших об`єктів противника.

Згідно п. 5 Особливостей №726 військовослужбовцям строкової військової служби, які залучаються до виконання завдань, визначених пунктами 3, 4 цих Особливостей, виплачується додаткова винагорода відповідно в розмірах 100 000 та 30 000 гривень, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до п. 8 Особливостей №726 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

З матеріалів справи вбачається, що згідно архівних відомостей, у жовтні 2023 року ОСОБА_1 , нараховано додаткову винагорода за вересень 2023 року у розмірі 24000,00 грн. За жовтень 2023 року, листопад 2023 року та грудень 2023 року додаткова винагорода не нараховувалася, а за січень 2024 року – у розмірі 5806,45 грн.

Суд звертає увагу, що виплата додаткової винагороди відповідно до підпункті 3 пункту 2 Особливостей № 726 здійснюється на підставі документів, визначених пунктом 8 Особливостей №726 (а саме: витяг з бойового наказу (бойового розпорядження) на виконання бойових (спеціальних) завдань; витяг з журналу бойових дій або бойового донесення, або постової відомості під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань).

Разом з тим, як зазначає відповідач, у період жовтня-грудня 2023 року позивач не здійснювала бойові (спеціальні) завдання.

Також, судом встановлено, що в період з 20.11.2023 по 25.11.2023 ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці, що підтверджується наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07 листопада 2023 року №264-ВВ та від 26 листопада 2023 № 281-ВВ.

При цьому, у січні 2024 року позивач здійснювала бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, а саме: з 25.01.2024 року по 27.01.2024 року; з 29.01.2024 року по 31.01.2024 року, що підтверджується рапортом полковника ОСОБА_2 №05/1757/24-Вн від 07.02.2024 року.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що протягом спірних періодів вона виконувала бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, оскільки згідно із приписів Особливостей № 726 позивач має право на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, за виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань. Пропорційність часу виконання таких завдань має бути підтверджена.

Суд зазначає, що позивач у позові не зазначив та не надав доказів, які саме бойові (спеціальні) завдання у спірний період він виконував, а лише вказав що їх здійснення.

Разом з тим суд зауважує на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які підтверджують, що у спірні періоди позивач виконував бойові (спеціальні) завдання постійно.

Як зазначалось вище, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця в бойових діях або заходах тощо.

Матеріали справи не містять таких доказів взагалі.

Крім того, суд зауважує, що розмір отриманої позивачем у спірному періоді грошової винагороди свідчить про пропорційність її виплати часу виконання бойових завдань. Доказів постійного, щоденного виконання бойових (спеціальних) завдань в межах спірного періоду суду не надано.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про інші фактичні обставини справи, інші періоди залучення позивача до виконання бойових завдань, які підпадають під виплату винагороди у розмірі 30000 грн. Разом з цим, відсутні достатні підстави вважати, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати такої винагороди.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного та приписів чинного законодавства, суд вважає, що ознаки протиправності в бездіяльності відповідача відсутні, та його дії (бездіяльність) відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судових витрат між сторонами справи.

Керуючись ст. ст. 2, 5-6, 9, 77, 90, 139, 242-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів

.