Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №420/39872/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39872/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень та серпень 2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 25.07.2025, з 28.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 15.08.2025 року.

Стислий виклад позиції позивача.

У позовній заяві зазначається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу в Збройних Силах України. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.01.2025 № 19 позивача призначено на посаду техніка з системного адміністрування відділення оперативного планування військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, Військовою частиною НОМЕР_1 здійснюється організація та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України.

Як зазначає позивач, відповідно до бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 вiд 12.02.2024 №1дск, військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

З посиланням на п.2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, позивач зазначає, що, з моменту призначення на посаду і по червень 2025 року включно, позивачу здійснювалась виплата додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. Разом з тим, незважаючи на виконання бойових (спеціальних) завдань в липні та серпні 2025 року, позивачу не виплачено додаткову винагороду відповідно до вимог законодавства України у встановлені терміни.

Як зазначено у позові, позивач продовжував виконувати бойові (спеціальні) завдання в липні та серпні 2025 року на підставі чинних до сьогоднішнього дня бойових розпоряджень, що не заперечується відповідачем, проте виплата додаткової винагороди Військовою частиною НОМЕР_1 не здійснюється

На переконання позивача, невиплата позивачу додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у липні та серпні 2025 року є протиправною бездіяльністю відповідача, тому позивач звернувся до суду.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позов представник відповідача, детально процитувавши норми законодавства, зазначив, що бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308 військову частину НОМЕР_1 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України та покладено виконання основних бойових (спеціальних) завдань, зокрема, з інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері електронної підтримки РЕБ та дотичних сферах.

Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 вiд 12.02.2024 № 1дск всі структурні підрозділи військової частини НОМЕР_1 залучені до бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері електронної підтримки РЕБ та дотичних сферах.

Військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 згідно вищевказаних бойових розпоряджень виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

До 01 серпня 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснювалась виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у зв`язку із здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, що передбачено пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260.

Водночас, телеграмою тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296 військовій частині НОМЕР_1 доручено врахувати під час виплати додаткової винагороди за липень 2025 року, зокрема те, що з 01.07.2025 вважати термін «інтенсивна підготовка» в Порядку № 260 складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))».

Отже, як стверджує представник відповідача, враховуючи, що Порядком № 260 не передбачено виплат на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)), військовою частиною НОМЕР_1 з 01.07.2025 було зупинено здійснення нарахувань та виплат додаткової винагороди за виконання військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 вищевказаних завдань.

У відзиві вказано, що, оскільки, завдання з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)) не визначались військовій частині НОМЕР_1 , підстави для виплати позивачу додаткової винагороди із розрахунку 30 000 грн з 01.07.2025 відсутні.

В подальшому до військової частини НОМЕР_1 надійшло рішення Міністра оборони України, яким, у відповідності до пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. №671, здійснюється адміністративне керівництво Збройними Силами України та надаються обов`язкові для виконання військовослужбовцями Збройних Сил України доручення, від 14.07.2025 № 34483/з/1, яким встановлено, що до внесення змін до Постанови №168, термін «інтенсивна підготовка» в Порядку № 260 вважати складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))». Зазначене рішення Міністра оборони застосовується з 01.07.2025.

Враховуючи наведене у відзиві, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Стислий виклад відповіді на відзив.

Детально цитуючи положення законодавства, а також зміст рішень Конституційного Суду України, наводячи аналогічні аргументи та доводи, що вже зазначені у позовній заяві, позивач у відповіді на відзив додатково вказує, що, на його думку, телеграма старшого начальника — тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України не є наказом в розумінні військового права, тому вона повинна була взята до уваги, про те не повинна мати вплив на поведінку Відповідача в частині виплати додаткової винагороди за виконання позивачем бойового (спеціального) завдання, за що Постановою №168 передбачено виплату додаткової винагороди у розмір 30000 грн пропорційно часу виконання бойового завдання.

На переконання позивача, відповідач повинен був недопустити звуження та порушення прав позивача, та за наявності підстав, а саме при підтвердженому факту виконання позивачем бойового (спеціального) завдання, здійснити виплату належної йому додаткової винагороди.

Процесуальні дії у справі.

Суд ухвалою від 09.12.2025 прийняв до розгляду позовну заяву, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив строки сторонам щодо надання заяв по суті, витребував у Військової частини НОМЕР_1 :

докази проходження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (копії наказів про зарахування до списків військової частини, тощо);

інформацію про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01.07.2025 по 25.07.2025, з 28.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 15.08.2025 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

інформацію про наявність у Військової частини НОМЕР_1 статусу розпорядника бюджетних коштів або перебування на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині;

інформацію про залучення ОСОБА_1 до виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , з обов`язковим зазначенням функціональних обов`язків, у такі періоди: з 01.07.2025 по 25.07.2025, з 28.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 15.08.2025.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву та наданими ним доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у заявах по суті, що ОСОБА_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.01.2025 №19 призначений на посаду техніка з системного адміністрування відділення оперативного планування.

Сторонами у заявах по суті визнається той факт, що, відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, Військову частину НОМЕР_1 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України. На виконання вимог бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, Військовою частиною НОМЕР_1 здійснюється організація забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері радіоелектронної підтримки РЕБ та дотичних сферах.

Як зазначено у заявах по суті сторін, бойовим розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2024 №1дск всі структурні підрозділи Військової частини НОМЕР_1 залучені до бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері електронної підтримки РЕБ та дотичних сферах.

У відповідь на заяву позивача від 26.09.2026 №9214/р про виплату йому додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за виконання ним у липні та серпні 2025 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, ТВО командира в/ч НОМЕР_1 листом від 14.10.2026 № 2367/4550 повідомив ОСОБА_1 про те, що Бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308 в/ч НОМЕР_1 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України. На виконання вимог бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, в/ч НОМЕР_1 здійснюється організація та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України. Бойовим розпорядженням командира в/ч НОМЕР_1 від 12.02.2024 №1дск всі структурні підрозділи в/ч НОМЕР_1 залучені до бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері електронної підтримки РЕБ та дотичних сферах.

Водночас, телеграмою начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296 доведено до відома військових частин, у тому числі до в/ч НОМЕР_1 та вказано врахувати під час виплати додаткової винагороди за липень 2025 року, що: Головнокомандувачем Збройних Сил України порушено клопотання перед Міністром оборони України від 28.06.2025 №300/1/с/5520 щодо упорядкування підстав для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки (єдиного тлумачення командирами військових частин поняття «інтенсивна підготовка») та запобігання випадків безпідставної виплати додаткової винагороди.

Доповідною запискою, зареєстрованою у Міністерстві оборони України 10.07.2025 за №34483/3/1, заступник Міністра оборони України за результатами опрацювання пропозиції Головнокомандувача Збройних Сил України щодо застосування терміну «інтенсивна підготовка» запропонував Міністру оборони України наступне:

1. Підтримати пропозиції Головнокомандувача Збройних Сил України та до внесення змін до постанови №168 термін «інтенсивна підготовка» в Порядку №260 та Переліку завдань вважати складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування) військових частин (підрозділів).

2. Головнокомандувачу Збройних Сил України організувати внесення відповідних змін до Концепції підготовки Збройних Сип України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 22.02.2016 №95.

3. Зазначене рішення застосовувати з 01.07.2025.

За результатом опрацювання порушеного Головнокомандувачем Збройних Сил України клопотання, Міністром оборони України прийнято рішення до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їхнім сім`ям під час дії воєнного стану», зокрема, вирішено термін «інтенсивна підготовка» в Порядку №260 та Переліку №1475/дск вважати складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)». Зазначене рішення Міністра оборони України застосовується з 01.07.2025.».

Тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу - заступником командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, у відповідності до статті 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, в порядку підпорядкованості, як старшим за званням та за службовим становищем, було віддано наказ командиру в/ч НОМЕР_1 вважати з 01.07.2025 термін «інтенсивна підготовка» в Порядку №260 складовою частиною терміну «колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))».

Відтак, позивачу відмовлено у виплаті додаткової винагороди у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання у липні та серпні 2025 року бойових спеціальних завдань у зв`язку із здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі 30000 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого..

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом першим статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Абзацами першим та другим пункту 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений та триває станом на момент розгляду цієї справи.

Статтею 9-2 Закону №2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Положеннями абзацу 3 пункту 1-1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260(далі - Порядок №260).

Так, пунктом другим розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія; винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.

Відповідно до положень пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі, з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Отже, з врахуванням наведених вище норм, суд доходить висновку, що для нарахування та виплати додаткової винагороди позивач мав надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази щодо здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до 01.07.2025 проводилась виплата додаткової винагороди у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у зв`язку із здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини, включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, що передбачено пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260, що підтверджується довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат №159/ФЕС від 10.10.2025, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, суд вважає, що зупинення відповідачем виплати спірної додаткової винагороди після 01.07.2025 відбулося через неоднозначне розуміння терміну «інтенсивна підготовка».

Так, проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, позивач мав право на виплату додаткової винагороди, згідно з постановою №168 у розмірі 30000 грн за виконання ним у липні - серпні 2025 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, оскільки позбавлення такого права через неоднакове розуміння текстуального змісту Постанови №168, за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди.

Відповідно до вимог пункту 8 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку №260, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Наказ про виплату додаткової винагороди є рішенням командира військової частини, який до підлеглого особового складу не доводиться та є проміжною організаційною та управлінською стадією, що передує виплаті додаткової винагороди, на підставі якого військовою частиною замовляються кошти для виплати особовому складу, що надходять на рахунки військової частини та виплачуються особовому складу за місяць, в якому виконувалися бойові (спеціальні) завдання.

Отже, додаткову винагороду за липень - серпень 2025 року позивач мав би отримати протягом серпня-вересня 2025 року.

Проте, всупереч нормам законодавства, в/ч НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність щодо неоголошення наказу про виплату додаткової винагороди, ненарахування та невиплати позивачу у період з серпня по вересень 2025 року чи пізніше, додаткової винагороди з 01.07.2025 по 25.07.2025, з 28.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 15.08.2025 року в розмірі 30000 грн (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки, право на яку передбачено постановою №168 та Порядком № 260.

Відмова в/ч НОМЕР_1 у виплаті позивачу додаткової винагороди за липень- серпень 2025 року у зв`язку з надходженням телеграми начальника штабу заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296, в якій зазначено, що виплата додаткової винагороди припинена на підставі рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 у вигляді резолюції із наступним дорученням: «Прошу організувати виконання у встановленому порядку», зазначене рішення застосовувати з 01.07.2025» на думку суду є протиправною.

Єдиною підставою для невиплати коштів відповідач зазначає клопотання Головнокомандувача ЗСУ та наступне рішення Міністра оборони України щодо прирівнювання терміну «інтенсивна підготовка» до «колективної підготовки», за яку виплата винагороди нібито не передбачена.

Даючи оцінку обґрунтованості припинення виплати додаткової винагороди позивачу, суд зазначає, що згідно зі статтею 9-2 Закону № 2011-XII та Постановою № 168, умови та розміри виплати додаткової винагороди встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Порядок №260, затверджений Наказом МОУ, є підзаконним актом, який деталізує механізм виплат, але не може звужувати зміст норм, встановлених Урядом, або вводити обмеження, не передбачені вищими актами. У даному випадку пункт 2 розділу XXXIV Порядку №260 містить чітку та імперативну норму: військовослужбовцям, які виконують завдання з інтенсивної підготовки у складі частин резерву Головнокомандувача ЗСУ, виплачується винагорода у розмірі 30000,00 грн. Рішення Міністра оборони України або клопотання Головнокомандувача ЗСУ про «зміну тлумачення» поняття «інтенсивна підготовка» шляхом прирівнювання його до інших термінів (колективної підготовки) є внутрішньовідомчими розпорядчими актами. Такі рішення мають внутрішній організаційний характер і не можуть змінювати правове регулювання, встановлене нормативно-правовим актом. Більше того, за своєю правовою природою такі доповідні записки чи телеграми не є «окремим рішенням Міністра оборони України» в розумінні пункту 17 розділу І Порядку №260, оскільки вказана норма дозволяє встановлювати порядок виплати вже існуючих видів забезпечення, а не скасовувати чи обмежувати права військовослужбовців на виплати, що прямо передбачені іншими розділами цього ж Порядку та Постановою №168.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання належного їм розміру грошового забезпечення, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

До того ж, особа має право розраховувати на стабільність норм, що визначають її право на соціальне забезпечення. Зміна тлумачення терміну в бік погіршення становища військовослужбовця без внесення відповідних змін до самого нормативного акта (Порядку №260) є неприпустимою та свідчить про довільне обмеження законних прав позивача.

Європейський Суд з прав людини, у рішенні по справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними; органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов?язань (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Бурдов проти Росії" №59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III) (пункти 23, 26). У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Будченко проти України" від 24.04.2014, вказано, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (пункт 40). Таким чином суд зазначає, що держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання. Відсутність бюджетних коштів також не може бути причиною невиконання державою взятих на себе зобов?язань. Вказана позиція узгоджується з викладеною Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 року у справі №824/166/15-а.

Суд також зауважує, що, відповідно до вимог пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Виплата додаткової винагороди позивачу припинена в/ч НОМЕР_1 на підставі рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1, прийнятого за результатами розгляду доповідної записки заступника Міністра оборони України від 10.07.2025 №34483/з/1, доведеного телеграмою начальника штабу заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296 та в якій зазначено про застосування з 01.07.2025.

Разом з тим, зазначеним рішенням Міністра оборони України не вносились зміни до Порядку № 260 в частині зміни підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до вимог розділу 8 Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює контроль за їх виконанням. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 42 Закону України «Про правотворчу діяльність», зміни до нормативно-правового акта вносяться шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта такої самої юридичної сили, якщо інше не передбачено Конституцією України та (або) законом.

Враховуючи викладене, станом на день пред`явлення позову Міністром оборони України не приймалось рішення про припинення виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки у визначений законодавством України спосіб та не вносились зміни до відповідних нормативно-правових актів в установленому порядку.

На думку суду, рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1, на яке посилається в/ч НОМЕР_1 , як на підставу припинення виплати, не є окремим рішенням Міністра оборони України в розумінні вищезазначених нормативно-правових актів України, прийнятим та оформленим відповідно до вимог законодавства України.

Зважаючи на викладене, підстави для невиплати в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди позивачу за виконання ним за період з 01.07.2025 по 25.07.2025, з 28.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 15.08.2025 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі в/ч НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу про адміністративне судочинство України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 77 Кодексу про адміністративне судочинство України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу правових норм та положень законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, фактичних обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті належних йому сум додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.07.2025 по 25.07.2025, з 28.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 15.08.2025 року згідно з Постановою №168.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій, тому, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд зазначає таке.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 23.09.2025 №30/в, додаток до договору №1 щодо узгодженої вартості адвокатських послуг, акт наданих послуг від 28.11.2025 №1, розрахунок витрат на правову допомогу №1 від 28.11.2025, квитанцію до прибуткового касового ордера №30/в від 28.11.2025 на суму 6000 грн.

Зокрема, з акту про надані послуги від 28.11.2025 позивачу надані наступні послуги: підготовка заяви 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту 1000,00 грн, підготовка позовної заяви 4000,00 грн. Загальна вартість юридичних послуг становить 6000,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Відповідач надав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому, зокрема зазначив, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн є надмірною. Відповідач просить врахувати, що справа не є складною, обсяг опрацьованих документів є не значним, а розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним. На думку відповідача, вартість витрат на правову допомогу підлягає зменшенню, розмір витрат повинен становити 2500 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи, ця справа є спором немайнового характеру незначної складності.

Окрім того, суд зауважує, що підготовка заяви та адвокатського запиту при підготовці адміністративного позову є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви та подання її до суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Відтак, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, незначну складність справи, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами немайнового характеру, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 4000 грн.

Вказана сума у розмірі 4000,00 грн є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у цій справі.

Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень та серпень 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі Військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період з 01.07.2025 до 25.07.2025, з 28.07.2025 до 31.07.2025, з 01.08.2025 до 15.08.2025.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО