Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №420/42119/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42119/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності, визнання протиправним та скасування контракту

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати контракт про проходження військової служби ОСОБА_1 недійсним у зв`язку з відсутністю його підпису на ньому;

застосувати наслідки недійсності контракту;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Ухвалою суду від 29.12.2025 року адміністративний позов залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність усунути недоліки у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору або доказами на підтвердження обставин, що є підставою для звільнення від сплати судового збору, оформленого у відповідності до вимог КАС України адміністративного позову з його копією для відповідача, а також клопотання про поновлення строку звернення до суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали суду від 29.12.2025 року позивачем подано уточнений адміністративний позов та клопотання, в якому просить поновити строк звернення до суду та відкрити провадження у справі.

Прохальна частина уточненого адміністративного позову викладена в такій редакції:

визнати дії військової частини НОМЕР_1 протиправними відносно оформлення переходу ОСОБА_1 на військову службу за контрактом без добровільного волевиявлення та без укладення письмово контракту;

визнати протиправним та скасувати Контракт про проходження військової служби від 24.05.2023 року;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.10.2025 року.

Ухвалою суду від 12.12.2025 року в задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду – відмовлено.

Позовну заяву в частині позовних вимог:

“визнати дії військової частини НОМЕР_1 протиправними відносно оформлення переходу ОСОБА_1 на військову службу за контрактом без добровільного волевиявлення та без укладення письмово контракту;

визнати протиправним та скасувати контракт про проходження військової служби від 24.05.2023 року” - повернути позивачу.

Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.10.2025 року.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що строк його строкової служби завершився 24 травня 2023 року, однак, попри це, він не був звільнений у запас, а продовжував проходити військову службу в умовах дії воєнного стану та відсутності чіткого законодавства врегулювання порядку звільнення військовослужбовців строкової служби, які перевищили встановлений строк служби. В 2023 до нього звернулось керівництво з пропозиціє укласти контракт, проте він відмовився, контракт ним не був підписаний. Бажання проходити службу за контрактом він теж немає.

Позивач зазначає, що 08 жовтня 2025 року, ним був написаний рапорт до військової частини НОМЕР_1 про надання мені належним чином завірену копію мого контракту про проходження військової служби. Незважаючи на те, що письмовий рапорт був отриманий Відповідачем 21.10.2025 року, відповіді на вказаний він так і не отримав.

До суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача вказує, що з урахуванням поданого 23.05.2023 ОСОБА_1 рапорту та наданих необхідних документів, відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.05.2023 № 151, солдат ОСОБА_1 з 24 травня 2023 року зарахований на військову службу за контрактом на посаду снайпера (2-ї категорії) 1-го відділення оперативного призначення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення, призначеного на цю посаду наказом командира військової частини від 23.05.2023 року № 23 о/c, уклавши з ним контракт про проходження військової служби з «24» травня 2023 року до оголошення демобілізації.

Представник відповідача також зазначає, що 16.09.2025 року молодший сержант звернувся до командування військової частини щодо звільнення його з військової служби на який йому було надано відповідь та наявний його особистий підпис та зазначено, що він отримав його власноручно. У зазначеній відповіді було роз`яснено норми чинного законодавства та підстави відмови щодо звільнення. Також, позивач звернувся з аналогічним рапортом щодо звільнення від 08.10.2025 та який йому було надано відповідь начальником відділення кадрів, що наданий рапорт містить помилки у прізвищі та потребує доопрацювання.

Виходячи з вищевикладеного вбачається, що військова частина НОМЕР_1 вжила усіх необхідних заходів щодо розгляду наданих позивачем рапортів, заяв, скарг, звернень тощо, у встановлені чинним законодавством терміни.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , призваний на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2021 № 263 зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.05.2023 № 151, солдат ОСОБА_1 з 24 травня 2023 року зарахований на військову службу за контрактом на посаду снайпера (2-ї категорії) 1-го відділення оперативного призначення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення, призначеного на цю посаду наказом командира військової частини від 23.05.2023 року № 23 о/c.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.12.2023 № 374 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду командира 1-го відділення оперативного призначення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення та присвоєне первинне військове звання сержантського складу «молодший сержант».

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до військової частини НОМЕР_1 рапорт від 08.10.2025 року, в якому у зв`язку з тим, що він не отримував другий примірник контракту, не підписував його, просив надати належним чином завірену копію контракту про проходження військової служби.

Рапорт від 08.10.2025 року отриманий військовою частиною НОМЕР_1 21.10.2025 року, що підтверджує роздруківкою поштового відстеження.

Як стверджує позивач, йому станом на час звернення до суду, відповідь за результатом розгляду рапорту від відповідача не надходила.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), дія якого поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Статтею 110 Дисциплінарного статуту ЗСУ установлено, що усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Відповідно до статті 111 Дисциплінарного статуту ЗСУ заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.

Згідно зі статтею 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.

Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, передбачено Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за № 1214/42559 (надалі Порядок №531).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ ''Форми рапорту'' Порядку №531, рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ ''Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі'' Порядку №531, усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

У пунктах 8-9 розділу ІІІ ''Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі'' Порядку №531 визначено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

З аналізу наведених норм слідує, що в будь-якому разі, за наявності або відсутності підстав для задоволення рапорту, останній має бути обов`язково розглянутий у строки, встановлені п. 9 Порядку №531.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до військової частини НОМЕР_1 рапорт від 08.10.2025 року, в якому у зв`язку з тим, що він не отримував другий примірник контракту, не підписував його, просив надати належним чином завірену копію контракту про проходження військової служби.

Рапорт від 08.10.2025 року отриманий військовою частиною НОМЕР_1 - 21.10.2025 року, що підтверджує роздруківкою поштового відстеження.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що позивач звернувся з рапортом щодо звільнення від 08.10.2025 та який йому було надано відповідь начальником відділення кадрів, що наданий рапорт містить помилки у прізвищі та потребує пере опрацювання.

Також, до відзиву надано лист за підписом начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 , який адресований ОСОБА_1 , в якому зазначено:

«На Ваше звернення рапортом від 08.10.2025 року розглянуто наступне.

Поданий рапорт надрукований та оформлений з порушеннями вимог до службових документів, зокрема в тексті документа прізвище зазначено з помилкою. У зв`язку з цим рапорт повертається без розгляду. Просимо усунути зазначені недоліки, належним чином оформити документ та подати рапорт повторно для подальшого розгляду».

Однак, суд звертає увагу, що вказаний лист за підписом начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 не містить ні номеру, ні дати, з яких би вбачалась його реєстрація у військовій частині НОМЕР_1 .

До суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вказаний лист, або будь-яких інший лист, оформлений за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.10.2025 року, направлявся на адресу позивача, або доводився до його відома.

Відтак, лист за підписом начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 , без номеру та дати, хоча і який адресований ОСОБА_1 , однак не є належним та допустимих доказом, а відтак не може слугувати підтвердженням розгляду військовою частиною НОМЕР_1 , рапорту від 08.10.2025 року.

За таких підстав, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача від 08.10.2025 року.

При цьому, суд зауважує, що висновок суду ґрунтується виключно на протиправності нерозгляду рапорту позивача, а відтак оцінка доводам відповідача про порушення вимог до службових документів та правомірності оформлення контракту судом не надається.

Отже, враховуючи обставини цієї справи та вимоги ст. 9 КАС України, суд вважає, що позов необхідно задовольнити шляхом:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.10.2025 року.

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.10.2025 року, та надати відповідь, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.10.2025 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.10.2025 року, та надати відповідь, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя П.П. Марин