Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №420/5700/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5700/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №92 від 28 січня 2026 року, в частині відмови у наданні (оформленні) йому - ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

зобов`язати Комісію з розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , від 27 січня 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що мати позивача - ОСОБА_2 , являється особою з інвалідністю І-А групи безстроково та за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду. У зв`язку із цим, позивач подав до Комісії з розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Рішенням Комісії з розгляду заяв про надання відстрочки ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), оформленим протоколом №92 від 28 січня 2026 року, у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією відмовлено з підстав наявності у матері інших невійськовозобов`язаних осіб первинного ступеня споріднення.

Представник позивача зауважив, що про наявність яких саме інших невійськовозобов`язаних осіб первинного ступеня споріднення йде мова у рішенні відповідача не вказано.

Між тим, представник позивача зазначив, що у ОСОБА_2 , окрім позивача, є ще дві доньки та син, але донька матері ОСОБА_3 з 25 серпня 2025 року постійно проживає в Китайській Народній Республіці, має дозвіл на перебування в цій країні до 30 липня 2028 року, стаціонарно навчається в Школі міжнародної освіти Далянського технологічного університету (Dalian University of Technology, Китай), строк навчання з вересня 2025 по липень 2028 р.р., що підтверджується листом зазначеного навчального закладу №CISCCHNE25016971 від 15 липня 2025 року.

Інша донька матері ОСОБА_4 з грудня 2023 року також постійно перебуває за межами України, зокрема має Візу на право перебування та проживання у Сполученому Королівстві Великої Британії №024317342 від 10 січня 2024 року, з 22 лютого 2024 року перебуває в цій країні з правом перебування до 10 січня 2027 року, офіційно винаймає житло, працює на постійній основі у компанії «Vitacress».

На думку представника позивача, особи, що не проживають постійно в Україні та є відсутніми біля особи з інвалідністю не вважаються працездатною особою у розумінні Закону України "Про зайнятість населення", а тому не відносяться до числа працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю.

Іншій син (брат позивача) ОСОБА_5 згідно довідки командира військової частини НОМЕР_1 №162 від 13 січня 2026 року з 10 грудня 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , тому також не відноситься до осіб, які зобов`язані і мають можливість утримувати матір.

З огляду на зазначене, представник позивача вважає, що позивач є єдиною особою, яка здатна здійснювати та фактично здійснює такий догляд.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та вказав, що оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є повнолітніми, не являються особами з інвалідністю, не потребують постійного догляду, не перебувають під арештом, не відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та відповідно до норм Сімейного кодексу України зобов`язані утримувати свою матір, позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації правомірно у відповідності до законодавства.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 ), сином ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу від 17.11.2011 серії НОМЕР_4 , розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , у зв`язку з чим їй присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ».

Матір позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №880491.

Згідно з висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І або ІІ групи внаслідок психічного розладу № 4 від 23.01.2026 ОСОБА_2 за станом здоров`я хвора потребує постійного стороннього догляду.

Актом обстеження матеріально-побутових умов від 13.01.2026 підтверджено, що позивач здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 .

Матір позивача ОСОБА_2 має двох доньок, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та двох синів позивача та його брата ( ОСОБА_5 ), що не заперечується сторонами по справі.

Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_1 №162 від 13 січня 2026 року ОСОБА_5 (брат позивача) з 10 грудня 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 постійно проживає в Китайській Народній Республіці, має дозвіл на перебування в цій країні до 30 липня 2028 року, що підтверджується візою НОМЕР_5 та дозволом на проживання №104298727.

ОСОБА_4 проживає та працює у Сполученому Королівстві Великої Британії, що підтверджується візою №024317342 від 10 січня 2024 року.

Перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач 27.01.2026 через ЦНАП звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від мобілізації.

До заяви надано наступні документи: Заява за формою додатка 15; Довідка до акта огляду МCEK; Висновок ЛКК про потребу в постійному догляді; Свідоцтво про народження дитини; Облікова картка платника податків (РНОКПП) або Паспорт матері чи батька з інвалідністю (за умови відмови від РНОКПП); Акт обстеження матеріально побутових умов; Свідоцтво про розірвання шлюбу; Довідка про допомоги.

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), оформленим протоколом №92 від 28 січня 2026 року, у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією відмовлено з підстав наявності невійськовозобов`язаних, працездатних членів сім`ї першого ступеню споріднення у особи з інвалідністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої - третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, якій неодноразово продовжувався та триває на даний час (до 04.05.2026 року).

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ №69/2022).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII ( в редакції Закону від 11.04.2024 року №3633-ІХ) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, у редакції, чинній на час подання заяви позивачем), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 56 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно із пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до абзаців другого, четвертого пункту 58-1 Порядку №560 військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Пунктом 60 Порядку №560 визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Позивачу було відмовлено у наданні відстрочки за п. 13 ч.1 статті 23 Закону №3543-XII .

До внесення змін в ст.23 Закону за вказаною підставою відстрочка надавалась особам, зайнятим постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Проте п.13 ч.1 ст.23 Закону на сьогодні діє в редакції Закону від 11.04.2024 року №3633-ІХ, відповідно до якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Отже, за змістом пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:

- зайнятість військовозобов`язаного, який є членом сім`ї першого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, постійним доглядом за такою особою;

- відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані її утримувати;

- вважається, що таки інші особи відсутні, якщо вони самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Тобто, лише сукупність наведених обов`язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за цією підставою.

Позивач визнає той факт, що у ОСОБА_2 є ще дві дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та син (його брат), тобто члени сім`ї першого ступеня споріднення. Брат є військовослужбовцем. Доньки не є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Між тим, на думку позивача вони не можуть здійснювати постійний догляд за матір`ю, оскільки постійно проживають за межами території України.

Проте суд вважає вказані доводи позивача не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Статтею 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII визначено, що діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Отже, чинне законодавство України передбачає, що діти як члени сім`ї першого ступеня споріднення мають рівний обов`язок щодо здійснення догляду за своїми батьками, які через інвалідність або похилий вік потребують постійного догляду.

У свою чергу, відсутність факту спільного проживання/проживання за кордоном чи досягнення пенсійного віку членом сім`ї першого ступеня споріднення, пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не визначено як підставу неможливості здійснення догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Вказана норма Закону надає право військовозобов`язаному на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації виключно за умови відсутності інших членів сім`ї першого ступеня споріднення у особи з інвалідністю І чи ІІ групи, які зобов`язані її утримувати.

Постійне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_9 за кордоном не звільняє їх від обов`язків утримувати та здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи.

Посилання позивача на те, що особи, що не проживають постійно в Україні та є відсутніми біля особи з інвалідністю не вважаються працездатною особою у розумінні Закону України "Про зайнятість населення", а тому не відносяться до числа працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю є неспроможним, оскільки Закон України "Про зайнятість населення" регламентує інші правовідносини, а саме визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття. При цьому наведене значення терміну працездатної особи – як особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров`я здатні до активної трудової діяльності, стосується лише його значення, яке вживається саме в цьому Законі.

Суд вважає, що відповідач правомірно встановив наявність у ОСОБА_2 інших невійськовозобов`язаних осіб, які зобов`язані її утримувати та здійснювати постійний догляд, як за особою з інвалідністю І групи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність прийнятого Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за його заявою від 27.01.2026.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.