Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №280/11013/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2026 року Справа № 280/11013/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- скасувати наказ № 510/1 від 22.10.2025 про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.10.2025 року близько 16 годин 30 хвилин, невідомі особи у військовій формі, вискочивши з Ніссан Навара кольору хакі, без будь-яких попереджень та законних вимог застосували до ОСОБА_1 фізичну силу, збили останнього під час руху велосипедним транспортом та примусово посадили до автомобіля марки Nissan Navara кольору хакі, без чітких розпізнавальних знаків, велосипед закинули до пікапу. Особи, які здійснили зупинку, були одягнені в балаклави/маски, без розпізнавальних знаків, не представились та не пред`явили жодних посвідчень або документів, що підтверджують їхні повноваження. Після силового поміщення до транспорту ОСОБА_1 проти його волі доставили до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 . У будівлі його було зачинено у підвальному приміщенні, яка не є передбаченим місцем для утримання осіб. З метою підтвердження факту незаконного затримання ОСОБА_1 представником позивача – Адвокатським бюро «Цвєткова Андрія Віталійовича» - 06.11.2025 року було направлено адвокатський запит до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. У відповіді на зазначений адвокатський запит ГУНП в Запорізькій області листом від 10.11.2025 року повідомило, що : «згідно обліків підсистеми «Затримання-Адміністративне» ІТС ІПНП, станом на 10.11.2025 у період з 01.10.2025 по 31.11.2025 відносно громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 протокол про адміністративне затримання не складався. 07.11.2025 року представником позивача було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 . У цьому запиті адвокат просив повідомити, чи здійснювала група оповіщення відеофіксацію затримання ОСОБА_1 із застосуванням бодікамер, чи направлялись на адресу позивача повістки з метою уточнення прибуття або проходження військово-лікарської комісії, а також просив надати копію мобілізаційного розпорядження (витяг з мобілізаційного розпорядження), якщо таке видавалося на ім`я ОСОБА_1 . У відповідь на зазначений адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_5 , листом від 25.11.2025 року повідомив, що відповідно до відомостей ІНФОРМАЦІЯ_5 , приблизно о 16:21 годині 21.10.2025 року працівниками поліції Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області до ІНФОРМАЦІЯ_5 , доставлений громадянин ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне порушення за неявку 07.03.2025 за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Що прямо протирічить відповіді ГУНП в Запорізькій області. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 було складено протокол від 21.10.2025 №2401 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1Кодексу України про адміністративне правопорушення. У відповіді зазначається про те, що Рішенням військово-лікарської Комісії Запорізького об?єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 22.10.2025 N?2025-1022-1056-5354-0, військовозобов?язаного ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_9 визнано придатним до військової служби відповідно до графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, закріплених у Додатку 1 до Положення про військоволікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N?402 (зі змінами). Тобто окрім того, що ОСОБА_3 схопили на вулиці хляшом збиття під час руху, та відповідно останній не носив з собою лікарську документацію, додатково не зважаючи на відповідь, щодо доставки до ІНФОРМАЦІЯ_7 огляд ВЛК було проведено в ІНФОРМАЦІЯ_10 . Надалі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 за станом здоров`я до військової служби та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 22.10.2025 №510/1, військовозобов`язаного ОСОБА_4 , призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та направлено від 22.10.2025 для подальшого проходження військової служби у складі команди НОМЕР_1 . Вважаючи дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити.

.

17.12.2025 ухвалою суду задоволено заяву представника позивача про забезпечення доказів.

02.01.2026 ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу - залишено без руху.

Ухвалою від 23.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/11013/25. Витребувано у відповідача докази.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Знятий з військового обліку 23.10.2025 року у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . 21.10.2025 року об 16:21 годині працівниками поліції Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області до Центрального ОР у місті ІНФОРМАЦІЯ_12 , доставлений громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне порушення за неявку 07.03.2025 за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 . 03.11.2025 року відносно громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , винесена Постанова №2401 про закриття адміністративного провадження. Рішенням військово-лікарської комісії Запорізького об`єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 22.10.2025 року, громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано придатним до військової служби відповідно до графи ІІ 39В Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, закріплених у Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (зі змінами). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 (з основної діяльності) “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” від 23.10.2025 № 515/4, громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призвано на військову службу під час мобілізації та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Скарг, заяв та зауважень на неналежний стан здоров`я під час проходження військово-лікарської комісії, а також під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_13 від громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не надходило. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації або бронювання у громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні. Звертаємо Увагу суду на те, що Військовослужбовець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , то вищезазначена військова частина повинна була також бути долучена Позивачем у якості Відповідача, так як позовна вимога про скасування наказу №515/4 від 23.10.2025 року про призов позивача порушує також права військової частини НОМЕР_1 . Крім того, як зазначив Верховний суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23: “процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу”. Згідно з ч. 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», уповноважені представники ТЦК та СП або поліцейські мають право здійснювати фото- та відеофіксацію під час пред`явлення та перевірки документів, вручення повісток чи інших адміністративних процедур, однак термін зберігання таких відео записів становить 30 днів. За наведених обставин, Позивач був мобілізований до Збройних Сил України відповідно до вимог чинного законодавства України. З урахуванням викладеного у відзиві, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.02.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просить позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 до 23.10.2025.

Як повідомив відповідач, 21.10.2026 працівниками поліції Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області до ІНФОРМАЦІЯ_4 , доставлений громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне порушення за неявку 07.03.2025 за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 ..

03.11.2025 року відносно громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , винесена Постанова №2401 про закриття адміністративного провадження.

Рішенням військово-лікарської комісії Запорізького об`єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 22.10.2025 року, громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано придатним до військової служби відповідно до графи ІІ 39В Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, закріплених у Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (зі змінами).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з основної діяльності) “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” від 23.10.2025 № 515/4, громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призвано на військову службу під час мобілізації та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1

Вважаючи протиправним наказ №510/1 від 22.10.2025 про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII: мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Частиною 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно частиною 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

За приписами частини 8 статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно частини 1 статті 27 Закону № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальну військову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008).

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на базову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

У силу пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Згідно з пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Таким чином, до обов`язків територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить виявлення призовників, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку, оповіщення призовників про їх виклик для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призову на військову службу і забезпечення здійснення контролю за їх прибуттям.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (далі - Постанова № 1456).

Пунктом 2 Порядку № 1456 передбачено, що у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: уповноважена особа - посадова особа, яка призначається наказом коменданта та якій надано повноваження щодо перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1456 перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).

Зазначеним наказом призначається комендант, визначаються його завдання, повноваження із забезпечення єдиного управління визначеними силами та засобами Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС, ДМС, ДСНС, військових адміністрацій (у разі їх утворення) та координації їх дій під час здійснення заходів особливого режиму.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1456 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

За приписами пункту 7 Порядку № 1456 уповноважена особа має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у таких випадках, зокрема: якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

У разі відсутності в особи документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, уповноважена особа затримує таку особу для її встановлення на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення. (пункт 8 Порядку № 1456).

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 до 23.10.2025, 21.10.2025 був супроводжений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого довідкою ВЛК від 22.10.2025 №2025-1022-1056-5354-0 визнаний придатним до військової служби, після чого начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з основної діяльності) “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” від 23.10.2025 № 515/4, громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призвано на військову службу під час мобілізації та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Доводи позивача в частині примусового утримання, суд не бере до уваги, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього позивачем не надано.

Стосовно доводів представника позивача щодо неправомірності висновку ВЛК, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

З аналізу норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

У позовній заяві представник позивача наголошує на тому, що медичний огляд він не проходив, відповідно не можливим є встановлення його придатності або непридатності до проходження військової служби.

Суд зауважує, що пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 чітко визначено порядок оскарження постанов ВЛК районних (міських) ТЦК СП.

Зокрема, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку даної комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись за підпорядкованістю до ВЛК обласної ТЦК СП, дії яких в свою чергу оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

В межах проведення даного оскарження та перевірки рішень ВЛК ТЦК СП штатною комісією може бути здійснено направлення на контрольне медичне обстеження за наявності для цього підстав.

Позивач своїм правом на звернення із скаргою до ВЛК вищого рівня, як визначено Положенням № 402 та Порядком № 560, не скористався, іншого судом не встановлено.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу піл час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Суд зауважує, що предметом цього спору є перевірка правомірності прийняття саме наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Посилання позивача на те, що він не отримував письмового направлення на ВЛК, повістки про призов чи проходження ВЛК, самі по собі не є достатніми для висновку про протиправність оскаржуваного наказу. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували відсутність у відповідача законних передумов для прийняття наказу від 10.11.2025, зокрема доказів того, що він не перебував на військовому обліку, не підлягав мобілізації, мав відстрочку чи інші передбачені законом підстави, що виключали б можливість його призову.

Разом з тим, у цій справі позивач не заявив вимоги про визнання протиправним та скасування рішення військово-лікарської комісії від 22.10.2025 № 2025-1022-1056-5354-0, не навів переконливих доказів того, що зазначена довідка ВЛК є недійсною, скасованою чи такою, що втратила чинність. Відтак, на час прийняття оскаржуваного рішення військово-лікарської комісії було чинним.

За таких обставин твердження позивача про формальність медичного огляду без належного оскарження та спростування постанови ВЛК не можуть самі по собі свідчити про протиправність наказу про призов.

Матеріали справи свідчать, що позивач є військовозобов`язаним, який військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби.

Матеріалами справи не підтверджено, що на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров`я чи з інших законодавчо встановлених підстав.

Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України № 69/2022, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації, оскільки це є конституційним обов`язком позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №510/1 від 22.10.2025 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Натомість встановлені у справі обставини свідчать про те, що на момент прийняття оскарженого рішення відповідач діяв у межах наданих повноважень, на підставі чинного законодавства та з урахуванням наявного рішення військово-лікарської комісії про придатність позивача до військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п.89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п.23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п.29).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 08 травня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький