Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №200/1293/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року Справа№200/1293/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

о Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідно до якої просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 05.02.2026 року № 914600153980;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 з 27.01.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.02.2026 року № 914600153980 було прийнято відмовити ОСОБА_1 оскільки відсутній необхідний пільговий стаж 25 років. Також в цьому рішенні відповідач зазначив, що пільговий стаж становить 22 роки 05 місяців 19 днів, в тому числі знаходження на інвалідності.

Вказує на те що не є спірним в цій справі та обставина, що позивач з отримує пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання (ІІІ група).

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.10.2001 року, позивач до часу встановлення йому ІІІ групи інвалідності працював на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» по провідній професії гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті. Посада атестована за Списком №1 розділ 1 підрозділ 1.1а постанови КМУ від 16.01.2003 № 35.

Згідно трудової книжки позивач працював по провідній професії гірника очисного забою періоди з 08.08.2003 року по 07.06.2004 року, 01.07.2005 року по 03.11.2010 року.

Отже, в загальному обчисленні пільговий стаж позивача по провідній професії гірника очисного забою становить більше 20 років, що дає право на призначення пенсії за віком.

Позивач не згоден з таким рішенням відповідача, вважає свої права порушеними, тому звернувся за захистом до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1293/26.

Витребувано від Відповідача:

- матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.

До суду від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, зокрема, зазначено, що якщо увесь пільговий стаж (20 років і більше) відпрацьований на провідній професії (наприклад, робітник очисного вибою, прохідник, вибійник на відбійних молотках, машиніст гірничих виймальних машин тощо) для призначення пільгової пенсії достатньо 20 років, а якщо стаж складається з різних професій (як у випадку позивача - частина провідна, частина інші шахтарські спеціальності), то застосовується загальне правило — 25 років. Тобто право на пенсію за 20 років виникає лише тоді, коли весь необхідний стаж відпрацьований саме на провідній професії. Якщо є змішаний пільговий стаж, то для призначення пільгової пенсії потрібно мати не менше 25 років загалом.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 05.02.2026 №914600153980 про відмову у переведені з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж 25 років (в наявності 22 роки 5 місяців 19 днів, в тому числі знаходження на інвалідності).

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області розрахунок стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року повторно витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області розрахунок стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , отримує пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання (ІІІ група).

27.01.2026 ОСОБА_1 вернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Вищевказану заяву від 27.01.2026 було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатом розгляду заяви від 27.01.2026 та документів доданих до неї, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 05.02.2026 року № 914600153980 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058 - IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 25 років.

Згідно вищезазначеного рішення, пільговий стаж пільговий стаж позивача становить 22 роки 5 місяців 19 днів, в тому числі знаходження на інвалідності.

Відповідно до трудової книжки сер. АБ № 303404 від 24.10.2001 року позивач працював:

- з 05.02.2022 по 07.08.2003 – гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (запис 3);

- з 08.08.2003 по 07.06.2004 - гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (запис 4-8);

- з 16.09.2004 по 30.06.2005 – гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (запис 9);

- з 01.07.2005 по 03.11.2010 - гірником очисного забою 4 та 5 розряду з повним робочим днем у шахті на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (запис 12-15).

Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) судом встановлено, що до стажу позивача зараховано періоди роботи (в частині періодів зазначених вище):

- 05.02.2022 - 10.04.2022 зараховано до страхового стажу;

- 11.04.2002 - 31.12.2003 ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1;

- 01.01.2004 - 07.06.2004 ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1;

- 16.09.2004 - 31.03.2010 ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1;

- 01.04.2010 - 31.08.2010 ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1;

- 01.09.2010 - 30.11.2010 зараховано до страхового стажу.

Відповідно до довідки наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 72 від 11.06.2024 вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у ДП «Шахта ім. М.С.Сургая», за наступними професіями /посадами/:

- за період з 05.02.2002р (наказ 240-к від 05.02.2002р) по 07.08.2003p виконував в гірничому виробництві: ведення гірничих і інших видів робіт з метою видобутку вугілля, підземним способом за профеією Гірник підземний з повним робочим днем в шахті, що передбачено Списком 1 розділ1 підрозділ 1 пункт а позиція 1.1а Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003р. Дає право на пенсію незалежно від віку згідно до п. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- за період з 08.08.2003р (наказ 1650-к від 1650-к від 08.08.2003р) по 07.06.2004p виконував в гірничому виробництві: ведення гірничих і інших видів робіт з метою видобутку вугілля, підземним способом за професією Гірник очисного забою підземний з повним робочим днем в шахті, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт а позиція 1.1а Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003р. Дає право на пенсію незалежно від віку згідно до п. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до довідки наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 74 від 11.06.2024 вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день у ДП «Шахта ім. М.С.Сургая», за наступними професіями /посадами/:

- за період з 16.09.2004р (наказ 1492-к від 14.09.2004p) по 30.06.2005p - виконував в гірничому виробництві: ведення гірничих і інших видів робіт з метою видобутку вугілля, підземним способом за профеією Гірник підземний з повним робочим днем в шахті, що передбачено Списком 1 розділ1 підрозділ 1 пункт а позиція 1.1а Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003р. Дає право на пенсію незалежно від віку згідно до п. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- за період з 01.07.2005р (наказ 1010-к від 1650-к від 01.07.2005р) по 03.11.2010p виконував в гірничому виробництві: ведення гірничих і інших видів робіт з метою видобутку вугілля, підземним способом за професією Гірник очисного забою підземний з повним робочим днем в шахті, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт а позиція 1.1а Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003р. Дає право на пенсію незалежно від віку згідно до п. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- звільнений 03.11.2010р зі станом здоров`я (наказ про звільнення 1322-к від 03.11.2010p).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2статті 4 КАС Україниїх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вже встановлено судом вище, відповідно до записів трудової книжки сер. АБ № 303404 від 24.10.2001 року позивач працював:

- з 05.02.2022 по 07.08.2003 – гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (запис 3);

- з 08.08.2003 по 07.06.2004 - гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (запис 4-8);

- з 16.09.2004 по 30.06.2005 – гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (запис 9);

- з 01.07.2005 по 03.11.2010 - гірником очисного забою 4 та 5 розряду з повним робочим днем у шахті на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (запис 12-15).

Відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (провідні професії), ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

З аналізу записів трудової книжки позивача вбачається, що позивач працював на провідних посадах, а саме на посаді гірника очисного забою з повним робочим днем у шахті, у періоди з 08.08.2003 року по 07.06.2004 року, 01.07.2005 року по 03.11.2010 року.

Відповідач у своїх поясненнях, що викладені у відзиві на позовну заяву, не заперечує факт наявності у позивача пільгового стажу за провідними професіями.

Проте, відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) судом встановлено, що вказані періоди з 08.08.2003 року по 07.06.2004 року, 01.07.2005 року по 31.08.2010 року зараховано до пільгового стажу позивача за ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1.

Окрім того, періоди роботи позивача з 05.02.2022 по 10.04.2022 та з 01.09.2010 по 03.11.2010 взагалі не зараховано до пільгового стажу позивача.

Водночас, робота позивача повний робочий день у ДП «Шахта ім. М.С.Сургая» на посадах у періоди з 05.02.2022 по 07.08.2003 (гірника підземного), з 08.08.2003 по 07.06.2004 (гірника очисного забою), з 16.09.2004 по 30.06.2005 (гірника підземного), з 01.07.2005 по 03.11.2010 (гірника очисного забою) підтверджується записами трудової книжки позивача та довідками про наявний трудовий стаж для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 72 та №74 від 11.06.2024 року.

Поряд із цим, слід зазначити, що пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1058 встановлено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 1788-ХІІ (далі за текстом - Закон 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону 1788-ХІІ час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Зазначена гарантія встановлена і ч.4 ст.9 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 р. 2694-ХІІ.

Статтею 114 Закону 1058 визначено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням як до, так і після 1 січня 2004 року зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Поряд із цим, перебування позивача на інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом не є спірним у даній справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішені цього спору суд керується ч. 2 ст. 2 КАС України, в силу якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії від 05.02.2026 №914600153980, є необґрунтованим, та прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити Позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 27.01.2026 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналіз зазначених положень свідчить, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом таких обставин:

- позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення;

- зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.09.2021 по справі № 120/192/20-а.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2026 про переведення з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що фактично, позовні вимоги задоволені, оскільки дії Відповідача визнані протиправними, а саме, в контексті спірного рішення відповідача, а зобов`язання вчинити певні дії є похідною вимогою, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Позивача судового збору у розмірі 1064,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 05.02.2026 року № 914600153980.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2026 про переведення з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064 грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.

Суддя О.О. Галатіна