Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №200/1776/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року Справа№200/1776/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення завданих збитків державі внаслідок безпідставного набуття коштів,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , дислокується у АДРЕСА_4 , розрахунковий рахунок UA238201720343190003001090634, відкритий в УДКСУ у м. Київ, МФО 820172) суму завданих збитків державі внаслідок безпідставного набуття коштів у розмірі 467 734,93 (чотириста шістдесят сім тисяч сімсот тридцять чотири гривні, 93 копійки).

Ухвалою від 13 березня 2026 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 , та був призваний на військову службу під час мобілізації 04.03.2022. Позивач вказує, що з 17.10.2022 відповідач вибув на лікування поза межами військової частини, однак за результатами службового розслідування його визнано таким, що самовільно залишив військову частину з 17.10.2022. У зв`язку з цим, на думку позивача, відповідачу безпідставно виплачено грошове забезпечення, індексацію, матеріальну допомогу та додаткову винагороду за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року на загальну суму 467 734,93 грн, яку позивач просить стягнути як шкоду, завдану державі внаслідок безпідставного набуття коштів.

Ухвалою суду від 13 березня 2026 року відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Будь-яких заперечень, пояснень, заяв, клопотань не надано.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 04.03.2022. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 04.03.2022 №63, солдата ОСОБА_1 , стрільця-снайпера 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_4 , зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення з 04.03.2022.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 17.10.2022 №290, солдат ОСОБА_1 вибув на лікування у зв`язку з пораненням до військової частини НОМЕР_5 на період з 17.10.2022. Підставою для вибуття визначено направлення начальника медичної служби № 3677 від 17.10.2022.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 23.08.2024 №240, у зв`язку з ненаданням підтверджуючих медичних документів про перебування на стаціонарному лікуванні, солдата ОСОБА_1 визнано таким, що станом на 23.08.2024 року вибув зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Підставою зазначено рапорт сержанта ОСОБА_2 від 23.08.2024 №3325 та довідку-доповідь командира військової частини НОМЕР_4 № 4402 від 23.08.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.11.2025 №4463 призначено службове розслідування за фактом ймовірної переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 у сумі 467 734,93 грн. Підставою для призначення службового розслідування став рапорт начальника фінансово-економічної служби – головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 №38007 від 27.11.2025 та довідка про нараховане грошове забезпечення №0989/10/5405 від 25.11.2025.

В ході службового розслідування встановлено, що після вибуття 17.10.2022 на лікування до військової частини НОМЕР_5 солдат ОСОБА_1 до військової частини не повернувся, підтверджуючих документів щодо проходження лікування або військово-лікарської комісії не надав, а його місцезнаходження залишилось невідомим. У зв`язку з цим наказом командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 25.01.2025 №27 «Про результати службового розслідування» встановлено, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину з 17.10.2022 та без поважних причин не виконує обов`язки військової служби.

Службовим розслідуванням також встановлено факт надмірної виплати відповідачу грошового забезпечення та додаткової винагороди. Згідно довідки-розрахунку №0989/10/5405 від 25.11.2025 відповідачу за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року безпідставно виплачено: за жовтень 2022 року – 9 996,57 грн грошового забезпечення, 620,23 грн індексації та 100 000 грн додаткової винагороди; за листопад 2022 року – 13 466,90 грн грошового забезпечення, 1 424,80 грн індексації та 100 000 грн додаткової винагороди; за грудень 2022 року – 13 466,90 грн грошового забезпечення, 1 470,83 грн індексації, 13 466,90 грн матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та 100 000 грн додаткової винагороди; за січень 2023 року – 13 821,80 грн грошового забезпечення та 100 000 грн додаткової винагороди. Загальна сума переплати склала 467 734,93 грн.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.12.2025 №2022 «Про результати службового розслідування» службове розслідування завершено, підтверджено наявність прямої дійсної шкоди державі у сумі 467 734,93 грн та визначено необхідність стягнення вказаної суми з ОСОБА_1 .

Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 відповідачу направлено письмове повідомлення про притягнення до матеріальної відповідальності та пропозицію добровільно відшкодувати безпідставно набуті кошти, однак грошові кошти добровільно повернуті не були, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частини 1статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260).

Згідно із пунктом 12 розділу І Порядку № 260 - військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, на період вибуття військовослужбовця на лікування, за військовослужбовцем зберігається виплата грошового забезпечення.

Пунктом 15 розділу І Порядку №260, визначено - грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Відповідно до пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Аналогічні норми встановлені окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 (пункт 9.4).

Крім цього, за невихід на службу без поважних причин таким військовослужбовця не виплачується щомісячна премія (пункт 5 розділу XVI Порядку № 260).

Відповідач ОСОБА_1 безпідставно набув грошові кошти військової частини НОМЕР_1 у формі виплат, на які відповідач не мав права, зокрема грошове забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 467 734,93 (чотириста шістдесят сім тисяч сімсот тридцять чотири гривні, 93 копійки).

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) врегульовано - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:1) набуття або збереження майна, 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи, 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Статтею 1215 ЦК України визначені види безпідставно набутого майна, що не підлягають поверненню. Термін майно, що вживається в частині першій статті, має на увазі як предмети зовнішнього матеріального світу (матеріальні об`єкти), так і майнові або зобов`язальні права (наприклад, право власності на речі чи гроші; право вимоги виконання зобов`язань третіми особами тощо). Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України, не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, законодавцем передбачені два винятки із цього правила:1) якщо виплати відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; 2) у разі недобросовісності набувача такої виплати.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про працю надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

Однак, службовим розслідуванням, проведеним у Військова частина НОМЕР_1 , не встановлено фактів лічильної помилки при нарахуванні грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 . Навпаки, матеріалами службового розслідування підтверджено обставини недобросовісності набувача, а саме те, що відповідач після вибуття 17.10.2022 на лікування до військової частини НОМЕР_5 до лікувального закладу не прибув та до військової частини не повернувся.

Недобросовісність набувача підтверджується відсутністю ОСОБА_1 на військовій службі без поважних причин з 17.10.2022 по теперішній час, а також відсутністю будь-яких документів, які б підтверджували проходження ним лікування, військово-лікарської комісії чи наявність інших поважних причин неприбуття до місця служби.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ).

За змістом статті 1 Закону № 160-ІХ, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 160-ІХ, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Проведеними службовими розслідуваннями не встановлено обставин, що виключають матеріальну відповідальність відповідача.

Статтями 3, 4 Закону №160-ІХ регламентовано - переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом. Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (пункт 1 частини 1 статті 6 Закону №160-ІХ)

Згідно із частин 1, 2 статті 10 Закону № 160-ІХ, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи. У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12 Закону №160-ІХ).

За змістом наказу командира Військова частина НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.12.2025 № 2022 та письмового повідомлення відповідачу про необхідність добровільного відшкодування шкоди, відсутня згода ОСОБА_1 добровільно повернути надлишково виплачені кошти.

Отже, обов`язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно- правової санкції, а не мірою відповідальності. Тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається. Означена цивільно-правова санкція застосовується і в тих випадках, коли безпідставне набуття майна є результатом події, поведінки самого потерпілого або третіх осіб. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: перше - збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге - відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином, дії солдата, який порушив вимоги статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, положень Військової присяги, статей 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання з мотивів небажання переносити труднощі військової служби поєднані з особистою недисциплінованістю та несумлінним ставленням відповідача до виконання службових обов`язків, призвели до нанесення збитків державі у розмірі 467 734,93 грн.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 241- 246, 250, 255, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення завданих збитків державі внаслідок безпідставного набуття коштів, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , дислокується у АДРЕСА_4 , розрахунковий рахунок UA238201720343190003001090634, відкритий в УДКСУ у м. Київ, МФО 820172) суму завданих збитків державі внаслідок безпідставного набуття коштів у розмірі 467 734,93 (чотириста шістдесят сім тисяч сімсот тридцять чотири гривні 93 копійки).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 8 травня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар