Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №160/32465/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 рокуСправа №160/32465/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу

УСТАНОВИВ:

12 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 4354 від 11.09.2025 року «Про призначення службового розслідування»;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 4183 від 13.10.2025 року «Про результати службового розслідування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що він проходить військову службу на посаді командира 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 .

11 вересня 2025 року командиром ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 прийнято наказ №4354 «Про призначення службового розслідування». З п.2 даного наказу «про усунення від виконання службових обов`язків молодшого лейтенанта ОСОБА_3 » позивач не погоджується та вважає його протиправним, оскільки наказ про усунення від виконання обов`язків, здійснюється окремим наказом командира військової частини, з зазначенням причини усунення, з зазначенням на кого покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою, що передбачено п.47 Розділу ІІІ Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 199 року № 551-ХІV.

13.10.2025 року тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 прийнято наказ №4183 «Про результати службового розслідування» яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення згідно п. «в» ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «сувора догана». З даним наказом позивач не погоджується та вважає його протиправним. Оскільки факти зазначені в наказі не відповідають дійсності, позивача не було ознайомлено із наказом про призначення службового розслідування, не було ознайомлено з його правами та актом службового розслідування. Також не було ознайомлено з наказом про результати службового розслідування. Особа, що проводила розслідування, є заінтересованою в результатах проведення такого. Пояснення під час розслідування надавли лише особи командного складу, які також є заінтересованими у результатх розслідування. З наведеного слідує, що службове розслідування проведено неповно, не об`єктивно, необґрунтовано, однобічно та з грубим порушенням вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та прав позивача. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 17 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі №160/32465/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 09.12.2025 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що матеріалами службового розслідування встановлено факт невиконання бойового наказу (розпорядження) командира мотопіхотного батальйону 11.09.2025 року молодшим лейтенантом ОСОБА_1 підтвердився.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , з 19.10.2024 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 , НОМЕР_4 (1871).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 11.09.2025 № 4354 призначено проведення службового розслідування за фактом не виконання бойового наказу (розпорядження) командира мотопіхотного батальйону 11.09.2025 року, а також встановлення ступеня вини молодшого лейтенанта ОСОБА_1 . Проведення розслідування доручено майору ОСОБА_5 .

У п.2 Наказу зазначено, що на час проведення розслідування усунути від виконання службових обов`язків молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_2 від 13.10.2025 р. № 4183 завершено службове розслідування. Факт непокори, відкритої відмови виконати наказ командира молодшим лейтенантом ОСОБА_1 встановлено та притягнуто його до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення стягнення «сувора догана».

Позивач, вважаючи п.2 наказу командира ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_6 №4354 «Про призначення службового розслідування» від 11 вересня 2025 року та наказ №4183 тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 «Про результати службового розслідування» від 13.10.2025 року необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, посилаючись на порушення процедури винесення вказаних наказів, а саме на те, що позивача не було ознайомлено із наказом про призначення службового розслідування, не було ознайомлено з його правами та актом службового розслідування, також не було ознайомлено з наказом про результати службового розслідування, звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їх джерела права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частинами 2-4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами.

Види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок їх застосування визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-ХІV (далі Закон №551-ХІV).

Згідно із преамбулою, вказаного закону дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних] і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Статтею 2 Дисциплінарного Статуту ЗСУ встановлено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно із ст.4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статтею 45 Дисциплінарного Статуту ЗСУ встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно із статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до ст.83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Частиною першою ст. 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно із ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Стаття 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Службове розслідування проводиться у відповідності до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 (надалі Порядок № 608).

Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до статей 1, 4, 6, 11, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна ґрунтується на безумовному виконанні наказів командирів (начальників), а невиконання наказу є дисциплінарним проступком, за який військовослужбовець несе відповідальність.

Судом встановлено, що за результатами службового розслідування, оформленого відповідними матеріалами, відповідачем зроблено висновок про невиконання позивачем бойового наказу (розпорядження) командира мотопіхотного батальйону від 11.09.2025 року.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини, позивачем суду не надано. Самі по собі твердження позивача про недостовірність висновків службового розслідування не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 73–77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд враховує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, під час вирішення спорів цієї категорії адміністративний суд не підміняє собою суб`єкта владних повноважень, а перевіряє лише дотримання меж повноважень, процедури прийняття рішення та наявність фактичних підстав для його ухвалення.

Щодо доводів позивача про порушення процедури проведення службового розслідування (неознайомлення з наказами, матеріалами розслідування, участь заінтересованих осіб тощо), суд зазначає таке.

Такі обставини можуть бути підставою для визнання рішення протиправним лише у разі, якщо вони є істотними та вплинули або могли вплинути на правильність висновків службового розслідування та прийнятого за його результатами рішення.

Однак у даному випадку позивачем не доведено, що зазначені ним порушення призвели до неправильного встановлення фактичних обставин або до прийняття необґрунтованого рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно доводів позивача про протиправність пункту 2 наказу №4354 від 11.09.2025 року в частині усунення його від виконання службових обов`язків, суд зазначає, що відповідні дії командира військової частини спрямовані на забезпечення належного проведення службового розслідування та підтримання військової дисципліни.

Навіть у разі наявності окремих процедурних недоліків оформлення такого рішення, вони не свідчать про істотне порушення прав позивача та самі по собі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Крім того, суд враховує, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани є реалізацією дискреційних повноважень командира військової частини, і втручання суду у такі повноваження можливе лише у разі їх очевидної протиправності або свавільності, що у даній справі не встановлено.

Доводи позивача про те, що службове розслідування проведено зацікавленою особою із отриманням пояснень лише від зацікавлених осіб із метою обґрунтування відповідачем законності своїх дій при проведені службового розслідування, суд не приймає до уваги, як такі, що не підтверджуються на будь-якими доказами.

Тобто, щодо посилання позивача на окремі недоліки проведення службового розслідування, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду в постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, відповідно до яких порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків щодо його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, останні взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №813/1790/18.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявності суттєвих порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Доказів, які б свідчили про грубе порушення процедури проведення службового розслідування, окрім припущень позивача, суду не надано.

Дослідивши обставини справи, суд вважає, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції відповідача. Такий висновок сформований на підставі належних та допустимих доказів, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірний наказ є правомірним та обґрунтованим, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення співмірним до вчиненого проступку.

Відтак суд зробив висновок про відсутність правових підстав для визнання п.2 наказу командира ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_6 №4354 «Про призначення службового розслідування» від 11 вересня 2025 року та наказ №4183 тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 «Про результати службового розслідування» від 13.10.2025 року і, як наслідок, відмови у задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.19 Конституції України та статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не довів ґрунтовності пред`явлених вимог.

Згідно із частинами першою-другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача та кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ст 2 Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд зробив висновок про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук