Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №160/3036/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 рокуСправа №160/3036/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не призначенні та невиплаті у відповідності до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними Постановою КМУ №942 від 30.07.2025) та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, позивачу ОСОБА_1 , який до набрання чинності Постановою у віці до 25 років був прийнятий на військову службу під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах;

- зобов`язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 призначити та виплатити у відповідності до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними Постановою КМУ №942 від 30.07.2025) та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, позивачу ОСОБА_1 , який до набрання чинності Постановою у віці до 25 років був прийнятий на військову службу під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.10.2022 між солдатом ОСОБА_1 та командиром НОМЕР_2 навчального танкового полку НОМЕР_3 навчального центру Сухопутних військ ЗСУ було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2022 №344 (по стройовій частині) солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду, оголошено таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.11.2022 №334-РС солдата ОСОБА_1 призначено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . За час проходження військової служби ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2025 №304-РС (по особовому складу) старшого солдата ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до п.п. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку дії контракту, укладеного під час воєнного стану). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2025 №916 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу. Оскільки військовою частиною НОМЕР_1 не призначено та невиплачено одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах згідно п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 13.03.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

24.02.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що станом на 13.10.2025 року відомості про безпосередню участь в бойових діях на позивача, які зазначені в журналах бойових дій, відсутні. Також представник зазначає, що участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не є тотожною безпосередній участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. Оскільки позивач не надав належних документів, які підтверджують його безпосередню участь у бойових діях (у відповідача, як зазначалось вище, такі відомості відсутні), а також не довів наявності сукупного строку безпосередньої участі у бойових діях не менше шести місяців станом на 13 лютого 2025 року, вимоги про виплату винагороди є безпідставними.

12.03.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій заначено, що довідка про безпосередню участь старшого солдата ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, видана командиром військової частини НОМЕР_1 за №11105 від 14.09.2025 на підставі журналу бойових дій 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (за книгою обліку №120/1ДСК від 15.07.2025). Представник зауважує, що відповідачем достовірність інформації, відображеної у вказаній довідці, не заперечується та не надано жодних документальних доказів, на підставі яких можна чітко визначити періоди участі позивача саме у бойових діях.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у Військової частини НОМЕР_1 витребувано докази по справі.

30.03.2026 року суд ухвалив продовжити Військовій частині НОМЕР_1 строк для надання витребуваних ухвалою суду від 17.03.2026 доказів у справі №160/3036/26. Цією ж ухвалою з метою надання додаткового часу для подання доказів до суду зупинено провадження у справі.

10.04.2026 на виконання ухвали суду від 17.03.2026 року відповідач надав витребувані витяги із журналу бойових дій 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 за періоди з 18.01.2023 по 26.05.2023, з 20.06.2023 по 11.09.2023, з 20.09.2023 по 04.08.2025, з 17.08.2025 по 12.09.2025, що стосуються ОСОБА_1 . Також, представник відповідача зазначає наступне:

- стосовно копії рапортів (донесень) командира підрозділу про участь військовослужбовця ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, у бойових районах ведення воєнних (бойових) дій Донецької обл., Бахмутського району, Бахмутської міської ТГр в періоди з 18.01.2023 по 26.05.2023, з 20.06.2023 по 11.09.2023, з 20.09.2023 по 04.08.2025, з 17.08.2025 по 12.09.2025 відповідач повідомляє, що такі рапорти подаються до штабу військової частини як підстава для виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; тобто при поданні таких рапортів відсутня необхідність розділяти ці дві категорії (тих хто бере безпосередню участь в бойових діях та тих хто здійснює заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України);

- стосовно витребуваної ухвалою суду копії бойового розпорядження (бойового розпорядження) щодо направлення ОСОБА_1 на участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, за періоди з 18.01.2023 по 26.05.2023, з 20.06.2023 по 11.09.2023, з 20.09.2023 по 04.08.2025, з 17.08.2025 по 12.09.2025 повідомляємо, що не існує окремого бойового наказу (бойового розпорядження) в якому саме ОСОБА_1 визначено приймати участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, за періоди з 18.01.2023 по 26.05.2023, з 20.06.2023 по 11.09.2023, з 20.09.2023 по 04.08.2025, з 17.08.2025 по 12.09.2025, а відтак відповідач не може надати до суду такий доказ; слід також враховувати, що бойові накази (бойові розпорядження) видаються на підрозділ та за своєю природою містять службову інформацію, яка не підлягає відкритому поширенню, тому вони оформлюються як «ДСК» (для службового користування).

13.04.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування додаткових доказів у справі, в якому представник зазначає, що 12.03.2026 представником позивача було подане клопотання про витребування від Військової частини НОМЕР_1 документальних доказів, які мають значення для розгляду вказаної справи. Ухвалою суду від 17.03.2026 витребувано від відповідача наступні докази: витяг з журналу бойових дій, копії бойового наказу (бойового розпорядження) та рапорту (донесення) командира підрозділу (групи). На виконання ухвали суду стороною відповідача було надано відповідне клопотання, додані документальні докази (частково), а також наданні письмові пояснення.

Так, в обґрунтування своєї позиції представник позивача зазначає, що старший солдат ОСОБА_1 у всіх наданих військовою частиною НОМЕР_1 документах зазначається за посадою як номер обслуги міномета 3 мінометнолї батареї 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . За своєю штатною структурою та відповідно до керівних документів, що регламентують бойову роботу артилерійських підрозділів, мінометні підрозділи включають в себе органи управління вогнем, артилерійської розвідки, матеріального забезпечення (транспорт) та безпосередньо мінометні розрахунки. Обслуга міномету зазвичай складається з командира міномету, навідника, заряджаючого, водія, номерів обслуги, які задіяні для розгортання міномета, приведення його до бою, підносу боєприпасів тощо. Все викладене вказує на те, що номер обслуги старший солдат ОСОБА_1 ніяким чином не міг самостійно виконувати завдання за призначенням. Виконання таких завдань можливе лише у складі розрахунку (підрозділу). Надання витягів з журналу бойових дій 2 мб за 20.09.2023, 21.10.2024, 15.07.2025, де персонально зазначений позивач, не спростовує його участі в бойових діях у складі підрозділу або у складі приданих сил у спірні періоди. Відтак, на думку представника позивача, стороною відповідача не надано в повному обсязі запитуваних позивачем та витребуваних судом документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 поновлено провадження у справі №160/3036/26 та продовжено розгляд зі стадії, на якій було зупинено.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31.10.2022 між Міністерством Оборони України в особі командира НОМЕР_2 навчального танкового полку НОМЕР_3 навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України та ОСОБА_1 (рекрут, курсант навчального взводу навчального курсу загальновійськової підготовки) укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки (далі - Контракт).

ОСОБА_1 уклав Контракт у віці повних 23 років.

Матеріали справи не містять, судом не встановлено порушення позивачем умов Контракту, доказів його оскарження, визнання недійсним або припинення.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.11.2022 №334-РС солдата ОСОБА_1 призначено на посаду номера обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_4 механізованого батальйону.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2022 №344 (по стройовій частині) солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 21.12.2022 року, поставлено на всі види забезпечення та оголошено таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2025 №11105, ст.солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 18.01.2023 по 26.05.2023, з 20.06.2023 по 11.09.2023, з 20.09.2023 по 04.08.2025, з 17.08.2025 по 12.09.2025, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Бахмутської міської ТГР. Підставою для видачі цієї довідки зазначено журнал бойових дій 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (за книгою обліку №120/1 ДСК від 15.07.2025 року).

За відомостями витягу із журналу бойових дій 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (за книгою обліку №120/1 ДСК від 15.07.2025 року) за 15.07.2025, згідно п.196 пп.5 «бойовий наказ командира 2 мб … 3 мінометній батареї зосереджена в районі … виставити вогневі позиції: …

ураження головних сил противника під час висування та розгортання здійснити на маршрутах висування та рубежах розгортання:

у разі вклинення противника в смугу оборони на напрямку:… на глибину взводних опорних пунктів рот першого ешелону, стійким утриманням займаних позицій (рубежів), використовуючи маневр вогнем, силами та засобами 3 мінбатр зупинити його просування та відновити положення по передньому краю;…»

Суд зауважує, що витяги із журналів бойових дій 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (за книгою обліку №1897 ДСК від 02.09.2023 року) за 20.09.2023 та (за книгою обліку №1319 ДСК від 02.09.2024 року.) за 21.10.2024 містять аналогічні відомості, а саме:

«бойове розпорядження командира… зосередитись у вихідних районах (районах накопичення) в районі майбутніх дій бригади та бути в постійній бойовій готовності до проведення наступальних (штурмових) дій протидії контрнаступальних дій противника, заміні підрозділів інших батальйонів, що втратили боєздатність… організувати бойове чергування на вогневій позиції міномету… Силами особового складу, що не задіяний в безпосередньому чергуванню на вогневих позиціях (розрахунки що знаходяться на відновленні (відпочинку) продовжити інженерне (фортифікаційне) обладнання нових вогневих позицій»;

«бойовий наказ командира… 2 механізований батальйон займає оборону з переднім краєм по рубежу:… із завданням не допустити просування противника… з виходом противника на рубіж … на глибину взводних опорних пунктів рот першого ешелону… нанести ураження; … нанести йому вогневе ураження зосередженим вогнем мінометної батареї … завдати вогневе ураження противнику...».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2025 №304-РС (по особовому складу) старшого солдата ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до п.п. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час воєнного стану).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2025 №916 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 31.10.2025, оголошено вважати таким, що здав справи та посаду 31.10.2025 року.

Спірним в цій справі є питання права позивача на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо заперечень відповідача стосовно неможливості подання витребуваних судом доказів з посиланням на їх належність до інформації з обмеженим доступом, суд зазначає, наступне.

Згідно частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, статтею 80 КАС України закріплено імперативний обов`язок будь-якої особи, у якої знаходиться доказ, видати його на вимогу суду. Виконання ухвали суду про витребування доказів є обов`язковим, а неподання таких даних без поважних причин тягне за собою застосування заходів процесуального примусу.

Суд зауважує, що правовий режим інформації з обмеженим доступом (конфіденційної, таємної чи службової) регулюється Законом України «Про інформацію», проте статус такої інформації не є безумовною підставою для відмови у її наданні на запит суду. У разі неможливості надання затребуваних відомостей, відповідач був зобов`язаний належним чином мотивувати свою позицію: зазначити конкретний вид таємниці, вказати розпорядчі акти, якими інформацію віднесено до відповідної категорії, та надати нормативне обґрунтування заборони її розкриття саме на вимогу суду.

Оскільки відповідачем не було надано документальних підтверджень поважності причин неподання доказів, а також не роз`яснено специфіку обмеження доступу до них у спосіб, що перешкоджав би судовому розгляду, суд доходить висновку про невиконання відповідачем процесуального обов`язку.

За таких обставин, згідно положень КАС України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, надаючи оцінку обставинам справи на підставі тих доказів, що були фактично долучені до матеріалів провадження.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

За положеннями частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (пункт 8 постанова №704).

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) погоджено реалізацію протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Міністерство оборони;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

За обставинами цієї справи позивач у віці до 25 років до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року) прийнятий на військову службу під час воєнного стану, проходив військову службу та в період з 18.01.2023 по 26.05.2023, з 20.06.2023 по 11.09.2023, з 20.09.2023 по 04.08.2025, з 17.08.2025 по 12.09.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Бахмутської міської ТГР.

Так, довідка військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2025 №11105 про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України видана на підставі журналу бойових дій 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (за книгою обліку №120/1 ДСК від 15.07.2025 року).

Як вище встановлено судом, ОСОБА_1 на посаді номера номер обслуги міномета, який діяв у складі відповідного підрозділу, за відомостями витягу із журналу бойових дій 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (за книгою обліку №120/1 ДСК від 15.07.2025 року) за 15.07.2025, згідно п.196 пп.5 «бойовий наказ командира 2 мб … мінометній батареї зосереджена в районі … виставити вогневі позиції: … ураження головних сил противника під час висування та розгортання здійснити на маршрутах висування та рубежах розгортання: у разі вклинення противника в смугу оборони на напрямку:… на глибину взводних опорних пунктів рот першого ешелону, стійким утриманням займаних позицій (рубежів), використовуючи маневр вогнем, силами та засобами 3 мінбатр зупинити його просування та відновити положення по передньому краю;…»

Суд зауважує, що витяги із журналів бойових дій 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (за книгою обліку №1897 ДСК від 02.09.2023 року) за 20.09.2023 та (за книгою обліку №1319 ДСК від 02.09.2024 року.) за 21.10.2024 містять аналогічні відомості, а саме:

«бойове розпорядження командира… зосередитись у вихідних районах (районах накопичення) в районі майбутніх дій бригади та бути в постійній бойовій готовності до проведення наступальних (штурмових) дій протидії контрнаступальних дій противника, заміні підрозділів інших батальйонів, що втратили боєздатність… організувати бойове чергування на вогневій позиції міномету… Силами особового складу, що не задіяний в безпосередньому чергуванню на вогневих позиціях (розрахунки що знаходяться на відновленні (відпочинку) продовжити інженерне (фортифікаційне) обладнання нових вогневих позицій»;

«бойовий наказ командира… 2 механізований батальйон займає оборону з переднім краєм по рубежу:… із завданням не допустити просування противника… з виходом противника на рубіж … на глибину взводних опорних пунктів рот першого ешелону… нанести ураження; … нанести йому вогневе ураження зосередженим вогнем мінометної батареї … завдати вогневе ураження противнику...».

Аналізуючи зміст вищенаведених витягів із журналів бойових дій у їх сукупності, суд доходить висновку, що «заходи, необхідні для забезпечення оборони України», у яких брав участь позивач, за своїм характером та суттю є безпосередньою участю у бойових діях у розумінні критеріїв, визначених Постановою №153. Оскільки бойові накази та розпорядження передбачали вогневе ураження сил противника, утримання займаних позицій на передньому краї та відсіч наступу, суд не вбачає підстав для розмежування цих заходів від поняття «бойові дії».

За таких обставин, на переконання суду, позивач повністю відповідає вимозі щодо безпосередньої участі у бойових діях у районах їх ведення строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 11 лютого 2025 року. При цьому суд зауважує, що інших доказів або уточнюючих відомостей щодо характеру таких «заходів» військовою частиною до матеріалів справи надано не було.

У цьому контексті суд наголошує на наступному.

Надані військовою частиною пояснення та заперечення не спростовують встановлених судом обставин щодо характеру завдань, які виконував позивач. Водночас довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача — орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень (Постанова КАС ВС від 19.01.2023 у справі №520/6006/21).

У спорах щодо правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача (Постанови КАС ВС від 21.04.2023 у справі №809/1879/16, від 29.03.2023 у справі №620/19132/21).

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи військової частини про те, що довідка №11105 від 14.09.2025 не є належним та допустимим доказом участі позивача у бойових діях у розумінні Постанови №153. Твердження про відсутність доказів перебування позивача на тимчасово окупованій території або на лінії безпосереднього зіткнення спростовуються змістом бойових наказів, згідно яких підрозділ позивача виконував завдання з вогневого ураження противника безпосередньо по передньому краю оборони.

Разом з тим, суд зауважує, що Постанова №153 у первісній редакції (чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить положень щодо того, що участь у воєнних (бойових) діях для цілей виникнення у військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно пункту 4 Постанови № 153 має бути на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, або на території держави-агресора.

При цьому, згідно з редакцією вказаної норми (із змінами, внесеними постановою КМУ №942 від 30.07.2025), законодавцем чітко деталізовано зміст поняття «безпосередня участь у бойових діях». Зокрема, до таких дій віднесено виконання завдань на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а також на території держави-агресора.

Враховуючи, що за матеріалами справи ОСОБА_1 брав участь у заходах з оборони України безпосередньо у Бахмутському районі Донецької області (що підтверджується витягами з журналів бойових дій та бойовими наказами), суд наголошує, що характер та географія виконання ним бойових завдань повністю охоплюються визначеними критеріями «бойових дій у районах їх ведення».

Як вказано вище, пункт 4 Постанови №153 у зазначеній редакції пов`язує право на отримання такої грошової допомоги із безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

При цьому відповідач не заперечує, що у Донецькій області Бахмутського району Бахмутської міської ТГР в період з 18.01.2023 по 26.05.2023, з 20.06.2023 по 11.09.2023, з 20.09.2023 по 04.08.2025, з 17.08.2025 по 12.09.2025 велись воєнні (бойові) дії.

Крім того, суд зауважує, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2025 №11105 підтверджує, що позивач в період з 18.01.2023 по 26.05.2023, з 20.06.2023 по 11.09.2023, з 20.09.2023 по 04.08.2025, з 17.08.2025 по 12.09.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Бахмутської міської ТГР.

Отже, підтверджений документально період безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій становить понад 23 місяці, що значно перевищує необхідні 6 місяців станом на 11.02.2025, тобто на дату набрання чинності Постановою № 153.

Пунктом 4 Постанови №153 (в первинній редакції, яка застосовується судом до спірних правовідносин) установлено сукупність необхідних умов, які надають право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень:

1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року) - до 25 років;

3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX ;

4) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року).

Отже, оцінюючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд доходить висновку про відповідність позивача критеріям, визначеним абзацом другим п. 4 Постанови №153:

- щодо категорії та віку: позивач є особою рядового складу Збройних Сил України, який був прийнятий на військову службу за контрактом від 31.10.2022. На момент прийняття на службу вік ОСОБА_1 становив 23 роки (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що відповідає встановленій нормі віковій межі - до 25 років;

- щодо періоду призову: позивач призваний (прийнятий) на службу під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64, що є обов`язковою умовою згідно положень вказаного абзацу;

- щодо тривалості бойового досвіду: суд встановив, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах їх ведення протягом декількох періодів, сукупна тривалість яких станом на дату набрання чинності Постановою №153 (11.02.2025) становить понад 23 місяці, що повністю задовольняє вимогу щодо наявності стажу безпосередньої участі не менше шести місяців.

Отже, позивачем дотримано усіх умов, які є обов`язковими для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах згідно Постанови №153.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду відповідачем не надано жодних доказів наявності обставин, передбачених абзацом п`ятим пункту 4 Постанови №153, які б слугували правовою підставою для відмови у виплаті винагороди, зокрема відомостей щодо притягнення позивача до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

На переконання суду, суб`єкт владних повноважень не навів належного правового обґрунтування та не надав достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявності у нього права на отримання одноразової грошової винагороди згідно Постанови №153.

Станом на час розгляду справи судом встановлено, що вказана виплата позивачу не призначена та не здійснена, що свідчить про порушення прав позивача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість права ОСОБА_1 на отримання заявленої виплати.

При цьому суд наголошує, що відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.

Враховуючи особливий правовий статус військовослужбовців та складність поточних умов проходження служби, питання їх належного соціального забезпечення набуває пріоритетного значення, а захист відповідних прав має бути реальним та ефективним, що у даному випадку досягається шляхом задоволення позовних вимог.

Щодо посилань позивача на окреме доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд (далі - Окреме доручення), суд зазначає, що вказаний документ виданий на виконання та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153. Окреме доручення за своєю правовою природою є внутрішнім нормативно-розпорядчим актом, який деталізує механізм та процедуру реалізації експериментального проекту військовими органами, встановлює порядок взаємодії підрозділів, а також затверджує уніфіковані зразки бланків довідок, необхідних для призначення виплати.

Суд зауважує, що Окреме доручення, розкриваючи положення Постанови №153, не лише не обмежує права військовослужбовців, а навпаки - прямо передбачає процедуру реалізації права на винагороду для осіб, які вже звільнені з лав Збройних Сил України. Так, згідно пункту 4 Окремого доручення, виплата винагороди проводиться також тим військовослужбовцям, які після 13.02.2025 були звільнені з військової служби та виключені зі списків особового складу військових частин, але не отримали належну їм винагороду під час проходження служби. Такий механізм реалізується шляхом внесення відповідних змін до наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу на підставі оформлених належним чином підтверджуючих документів.

Так, Постанова №153 у поєднанні з нормами Окремого доручення №5601/уд не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями, за умови дотримання ними інших матеріально-правових критеріїв (щодо віку, терміну призову та стажу бойових дій).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2025 №304-РС (по особовому складу) та наказу від 31.10.2025 №916 (по стройовій частині), позивача було звільнено в запас у зв`язку із закінченням строку контракту та з 31.10.2025 виключено зі списків особового складу.

Оскільки на момент виключення зі списків частини ОСОБА_1 вже набув право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, проте відповідачем не було вжито заходів щодо її призначення, суд доходить висновку, що позовна вимога в частині зобов`язання відповідача призначити та виплатити таку винагороду на підставі Постанови №153 та Окремого доручення №5601/уд є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд вважає необхідним визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними Постановою КМУ №942 від 30.07.2025) та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд,;

та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними Постановою КМУ №942 від 30.07.2025) та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд,, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач, згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до частини четвертої ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою ст. 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними Постановою КМУ №942 від 30.07.2025) та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд,

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними Постановою КМУ №942 від 30.07.2025) та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд,, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець