Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №711/776/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/776/26

Номер провадження 1-кп/711/312/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030600000027 від 29.01.2025, стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, Черкаської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, депутатом, учасником бойових дій не являється, не є особою з інвалідністю, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.361, ч.4 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , за попередньою змовою із невстановленою особою, умисно, шляхом створення та розміщення у невстановлений час та спосіб, але не пізніше 26.01.2025 файлу із шкідливим програмним забезпеченням здійснили його розповсюдження через мережу Інтернет, а саме його було розміщено в соціальній мережі «Фейсбук» у групі «Петиції Героїв України» з посиланням для підпису петиції, після чого потерпіла ОСОБА_6 , будучи введеною в оману, в невстановлений час та дату, але не пізніше 26.01.2025, перейшла за вказаним посиланням та у вікні, що з`явилося, ввела дані своєї банківської картки та інші паролі з метою підтвердити свою особу та проголосувати за петицію, внаслідок чого було незаконно отримано доступ до банківських рахунків потерпілої ОСОБА_6 , 27.01.2025 о 01:22 год., перебуваючи за місцем власного проживання: м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 5А, в зоні дії базової станції ТОВ «Лайфселл», розуміючись на тонкощах банківської системи, зокрема щодо надання послуг клієнтам АТ «ПриватБанк», видаючи себе за клієнта банку ОСОБА_6 , використовуючи мобільний телефон марки «SAMSUNG» модель SM-S908Е, шляхом обману отримали персональні дані клієнта банку ОСОБА_6 , які не можна передавати стороннім особам, таким чином здійснили вхід до облікового запису у мобільному додатку «Приват-24» ОСОБА_6 , що був установлений на вказаному мобільному телефоні, та здійснили зміну паролю у додатку «ПриватБанк-24» та вхід у додаток від імені клієнта банку ОСОБА_6 , що призвело до несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою із невстановленою особою, керуючись спільним умислом на заволодіння коштами шляхом шахрайства, шляхом створення та розміщення у невстановлений час та спосіб, але не пізніше 26.01.2025 файлу із шкідливим програмним забезпеченням здійснили його розповсюдження через мережу Інтернет, а саме його було розміщено в соціальній мережі «Фейсбук» у групі «Петиції Героїв України» з посиланням для підпису петиції, після чого потерпіла ОСОБА_6 , будучи введеною в оману, в невстановлений час та дату, але не пізніше 26.01.2025, перейшла за вказаним посиланням та у вікні, що з`явилося, ввела дані своєї банківської картки та інші паролі з метою підтвердити свою особу та проголосувати за петицію, внаслідок чого було незаконно отримано доступ до банківських рахунків потерпілої ОСОБА_6 , після чого, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, діючи умисно, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем власного проживання: АДРЕСА_2 , в зоні дії базової станції ТОВ «Лайфселл», за попередньою змовою із невстановленою особою, використовуючи отримані шляхом обману банківські дані потерпілої, 27.01.2025, заволоділи її грошовими коштами, наступним чином: о 01:25 год. здійснили один переказ із банківської картки потерпілої відкритої у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_7 на суму 18800,00 грн., о 01:26 год. здійснили один переказ із банківської картки потерпілої відкритої у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 на банківську картку № НОМЕР_3 , відкриту у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_6 на суму 11050,00 грн., з якої о 01:27 год. здійснили один переказ із банківської картки потерпілої відкритої у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_7 на суму 14700,00 грн., о 01:28 год. здійснили один переказ із банківської картки потерпілої відкритої у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_7 на суму 6900,00 грн., якими ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 40400,00 грн.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.361, ч.4 ст.190 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він з малознайомою йому особою, дійсно шляхом створення та розміщення шкідливої програми у Фейсбук отримали доступ до банківського рахунку потерпілої та заволоділи її грошима.

Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Просить вибачення за вчинені кримінальні правопорушення. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення. Потерпілій, добровільно відшкодувала завданий збиток.

Потерпіла ОСОБА_6 надала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі. Просила призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду. Претензій матеріального та морального характеру не має, оскільки завдану шкоду їй відшкодовано у повному обсязі.

Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленої потерпілої.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.

Вина обвинуваченого підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.2 ст.361 КК України – несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та за ч.4 ст.190 КК України – заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.2 ст.361, ч.4 ст.190 КК України, які відповідно ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого злочину та до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не притягувався до адміністративної відповідальності, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілій завданий збиток.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачався за вчинене та висловлювала жаль з приводу вчиненого, добровільно відшкодував потерпілій завданий збиток, критично оцінювала свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, згідно якої - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, у якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає перерахування на рахунок Збройних Сил України грошові кошти в сумі 5 000 грн., що підтверджується наданими суду доказами.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєні кримінальні правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм діям, а також враховуючи думку потерпілої, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, яке повністю викривають його у вчинені злочинів, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, перерахував на рахунок Збройних Сил України грошові кошти в сумі 5 000 грн., що свідчить про його щире каяття.

Призначаючи покарання обвинуваченому, та встановлюючи ступінь його вини у вказаних кримінальних правопорушеннях, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях.

Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.

Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинуваченого, робить покарання абсолютно безрезультатним, бо вона знищує покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси потерпілих так і обвинуваченого. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні викидати людину із суспільства, завдавати йому зайві страждання та муки.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_5 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся у вчинених злочинах, добровільно відшкодував потерпілій завдані збитки, перерахував на рахунок Збройних Сил України грошові кошти, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

В ході досудового розслідування в кримінальному провадженні згідно ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 24.11.2025 накладено арешт на речі, вилучені 24.11.2025 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання обвинуваченого, а саме на: системний блок - корпус чорного кольору із накопичувачем «Patriot P-200», 512 Gb, відеокартою «Gigabyte G-Force GTX», оперативною пам`яттю «Vulcanz»; коробку від мобільного телефону марки «Айфон 12 Рro» ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; копію довіреності від 15.01.2024; мобільний телефон марки «Редмі 9А» ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 із кабелем живлення «Носо»; блокнот чорного кольору, що належить ОСОБА_8 .

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність зняття накладеного арешту ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 24.11.2025, оскільки на даний час підстави, які потягли за собою накладення арешту на майно, відсутні.

Цивільний позов у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні потерпілою не заявлений, що не позбавляє права останню відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 174, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.361 КК України та призначити йому покарання

- за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч.2 ст.361 КК України у видіпозбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 24.11.2025, а саме на: системний блок - корпус чорного кольору із накопичувачем «Patriot P-200», 512 Gb, відеокартою «Gigabyte G-Force GTX», оперативною пам`яттю «Vulcanz»; коробку від мобільного телефону марки «Айфон 12 Рro» ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; копію довіреності від 15.01.2024; мобільний телефон марки «Редмі 9А» ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 із кабелем живлення «Носо»; блокнот чорного кольору.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-системний блок - корпус чорного кольору із накопичувачем «Patriot P-200», 512 Gb, відеокартою «Gigabyte G-Force GTX», оперативною пам`яттю «Vulcanz»; коробку від мобільного телефону марки «Айфон 12 Рro» ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; копію довіреності від 15.01.2024; мобільний телефон марки «Редмі 9А» ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 із кабелем живлення «Носо»; блокнот чорного кольору, які передано на зберігання до кімнати речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104, повернути власнику ОСОБА_8

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1