Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №711/1858/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1858/26

Номер провадження2/711/1627/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 476,75 грн, витрати на правничу допомогу та витрати на сплату судового збору (вхідний №8512, а.с.1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 29 грудня 2023 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 (далі – відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений кредитний договір №102028425 (далі – Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 5300 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 102028425 від 29.12.2023) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п. 3.2.6. Кредитного договору № 102028425 від 29.12.2023, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

Пунктом 7.1. Кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, позивача робить висновок, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як позивач обгрунтовує це тим, що 26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України, укладений договір відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т.

Відповідно до умов означеного договору відбулося відступлення права вимоги в тому числі і за Кредитним договором № 102028425 від 29.12.2023, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

У зв`язку з цим, позивач звертає увагу суду на те, що сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 102028425 від 29.12.2023 було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 26.04.2024, відповідно до якого сума заборгованості відповідача становить 17 476,75 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5300 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 11805,75 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 371 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 223572878/1940 від 04.02.2026, однак відповідачем пропозиції позивача залишені без задоволення.

З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 102028425 від 29.12.2023 в сумі 17 476,75 грн, витрати на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надання суду доказів надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами в паперовій формі листом з описом вкладення відповідачу ОСОБА_1 на останню відому адресу місця його реєстрації проживання, а саме: АДРЕСА_1 , зокрема, розрахункового документа встановленої форми та змісту (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) про оплату послуги поштового зв`язку та опису вкладення, або, у випадку наявності у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.42-43).

10 березня 2026 року від представника позивача адвоката Усенка М.І. до суду надійшла заява про усунення недоліків, що зареєстрована судом 09.03.2026 за вхідним №10006/26, до якої, зокрема, долучено докази надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу на останню відому адресу місця реєстрації проживання останнього (а.с.45-46)

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 30 хв 09 квітня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.52-53).

Також цим судовим рішенням виклик відповідача в судове засідання вирішено здійснити в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України, тобто шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки відповідач знявся з реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у Придніпровському районі означеного населеного пункту, що мало місце 06.11.2023, а тому відомості щодо місця реєстрації проживання відповідача ОСОБА_1 станом на день як пред`явлення позову, так і на день розгляду справи по суті, у матеріалах позовної заяви відсутні.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2026 року розгляд справи відкладений до 12 год 30 хв 07 травня 2026 року (а.с.67-68).

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника адвоката Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 10.04.2026 (а.с.71 зворот, 74 зворот). Водночас представник позивача адвокат Усенко М.І., у п.5 прохальної частини позовної заяви, виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 07 травня 2026 року о 12 год 30 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим, 07 травня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 29.12.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102028425 (індивідуальна частина) (далі – Кредитний договір).

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 цього договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю та виконання обов`язів найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

У пунктах 1.2-1.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, параметри, порядок і графік повернення кредиту та сплати процентів. Зокрема, сума кредиту становила 5300 грн; кредит надається загальним строком на 105 днів з 29.12.2023 і складається з пільгового та поточних періодів; пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.01.2024; поточний період складає 90 днів, що настає з дати наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 12.04.2024; позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 13.01.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 12.04.2024.

Крім того, з п.1.5.1 Кредитного договору судом встановлено, що комісія за надання кредиту становить 371 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Також зі змісту п.1.5.2 та 1.5.3 Кредитного договору суд встановив, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 834,75 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного період становлять 10971 грн, які нараховуються за ставкою 2,3% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежі, але не пізніше дати остаточного погашення згідно п.1.4 договору.

Крім того з п.6.1, 6.7 Кредитного договору встановлено, що цей договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в іноформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема на сайті Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.

Із титульної сторінки Кредитного договору суд встановив, що на цій сторінці містяться відомості про підписання ОСОБА_1 29.12.2023 о 17 год 17 хв Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме: 746228 (а.с.6-11).

Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодився із графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору шляхом підписання 29.12.2023 о 17 год 17 хв Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме: 746228 (а.с.12).

Із довідки ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено Кредитний договір, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор наступні: одноразовий ідентифікатор: 746228; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 29.12.2023 о 17 год 17 хв; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_2 (а.с.13 зворот).

Із платіжного доручення №79573160 від 29.12.2023 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Мілоан» через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 5300 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, маска-картки № НОМЕР_3 , із призначенням платежу: кошти згідно договору 102028425, що відповідає номеру Кредитного договору (а.с.15).

Юридичний факт належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_4 , а також отримання відповідачем ОСОБА_1 суми кредиту в розмірі 5300 грн шляхом її перерахування на означену вище банківську картку судом встановлено на підставі довідки АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-12788 від 09.04.2026, що направлена до суду на виконання ухвали про витребування доказів від 27.03.2026 (а.с.76).

Згідно безпосередньо дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 29.12.2023 надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 5300 грн та цього ж дня нараховано комісію за надання кредиту в сумі 371 грн; у період часу з 30.12.2023 до 13.01.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 55,65 грн згідно п.1.5.2 Кредитного договору; у період часу з 14.01.2024 до 12.04.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 121,90 грн.

Крім того з відомості про щоденні нарахування та погашення суд встановив, що відповідач жодного разу протягом дії Кредитного договору не пролонгував строк його дії в порядку, передбаченому п.2.3.1 Кредитного договору, шляхом сплати ТОВ «Мілоан» комісії за пролонгацію.

Також з означеної відомості судом встановлено, що позичальник не здійснював погашення ані тіла кредиту, ані відсотків за кредитом, ані комісії за оформлення кредиту (а.с.15 зворот - 16).

Суд, безпосередньо дослідивши договір відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26.04.2024 (а.с.17 - 22) встановив, що означеного дня між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено вказаний правочин, відповідно до 1.1. якого на умовах, встановлених цим договором, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Мілоан» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26.04.2024 судом встановлено із дослідженого в судовому засіданні платіжної інструкції №1402 від 26.04.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 1 944 279,09 грн плати за укладення договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26.04.2024 (а.с.28).

Із витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26.04.2024 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 17 476,75 грн, з яких: 5300 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 805,75 грн – сума заборгованості за відсотками, та 371 грн – залишок по комісії (а.с.28 зворот).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі – Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним позики на підставі договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26.04.2024.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: 746228.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Мілоан» грошових коштів в сумі 5300 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.2 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_4 , вказаний позичальником у заявці на отримання кредиту №102028425 як додатку №2 до Кредитного договору (а.с.12 зворот).

Крім того згідно довідки АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-12788 від 09.04.2026, що витребувана судом ухвалою від 27.03.2026, підтверджується юридичний факт емітування означеною банківською установою на ім`я відповідача ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_4 , а також зарахування на означену карту 5300 грн, що мало місце 29.12.2023 (а.с.76).

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первісному кредитодавцю ТОВ «Мілоан», так і його правонаступнику у спірних правовідносинах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5300 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 11 805,75 грн, то суд зазначає про таке.

У п.1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4 Кредитного договору сторони обумовили, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 29.12.2023 і складається з пільгового та поточних періодів; пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.01.2024; поточний період складає 90 днів, що настає з дати наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 12.04.2024; позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 13.01.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 12.04.2024.

Також зі змісту п.1.5.2 та 1.5.3 Кредитного договору суд встановив, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 834,75 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного період становлять 10971 грн, які нараховуються за ставкою 2,3% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Пунктом 2.3.1 Кредитного договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці нижче: 3% комісія – 3 дні пролонгації строку дії Кредитного договору, 5% комісія – 7 днів пролонгації, та 10% комісія – 15 днів пролонгації.

Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежі, але не пізніше дати остаточного погашення згідно п.1.4 договору.

З аналізу означених пунктів Кредитного договору суд зробив висновок, що його сторони домовилися про те, що у пільговий період, тобто з 30.12.2023 до 13.01.2024 включно, позичальник ОСОБА_1 має сплачувати ТОВ «Мілоан» відсотки в розмірі 1,05% від суми кредиту щоденно, а у випадку неповернення позичальником суми позики в останній день пільгового періоду строку кредиту, проценти за користування сумою кредиту кредитодавцем нараховуються наступним чином: протягом 90 днів після закінчення пільгового періоду - за денною відсотковою ставкою 2,3% від фактичного залишку кредиту. Кінцевий строк сплати відсотків за Кредитним договором – 12.04.2024. У випадку пролонгації Кредитного договору згідно п.2.3.1, тобто у випадку сплати відповідного розміру комісії за пролонгацію, що відповідає конкретній кількості днів такої пролонгації, то позичальник сплачує кредитодавцю відсотки за ставкою 1,05% за кожен день користування кредитом протягом оплаченого періоду продовження строку дії Кредитного договору; після закінчення строку дії пролонгації Кредитного договору настає поточний період, що складає 90 днів, протягом якого позичальник сплачує кредитодавцю відсотки за ставкою 2,3% за кожен день користування кредитом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, зокрема, п.1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4, п.1.5.2 та 1.5.3, 2.3.1, 2.3.2, 2.4.1, встановив, що їх розмір визначений правильно з огляду на таке.

Так, у період пільгового строку кредиту, що сторонами Кредитного договору обумовлений початком 30.12.2023 і закінченням 13.01.2024, розмір відсотків, які мав сплатити позикодавцю відповідач, становить 834,75 грн (5300 грн х 0,0105 = 55,65 грн; 55,65 грн х 15 днів = 834,75 грн), що узгоджується з умовами п.1.5.2 Кредитного договору.

Надалі, починаючи з 14.01.2024 до 14.04.2024 включно, в зв`язку з тим, що позичальник 13.01.2024 не сплатив первісному кредитодавцю комісію за пролонгацію (за управління та обслуговування кредиту) умов Кредитного договору, тому нарахування відсотків здійснювалося кредитодавцем згідно ставки, що обумовлена п.1.5.3 Кредитного договору, а відповідно розмір відсотків за цей час, які мав сплатити позикодавцю відповідач, становить 10 971 грн (5300 грн х 0,023 = 121,9 грн; 121,9 грн х 90 днів = 10.971 грн).

Отже, сукупний розмір відсотків, які підлягали сплаті позичальником ОСОБА_1 кредитодавцю ТОВ «Мілоан», за період з 30.12.2023 до 12.04.2024, становив 11 805,75 грн, що узгоджується з розміром відсотків, що просить позивач стягнути з відповідача.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками є обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню в сумі 11 805,75 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 371 грн в рахунок сплати комісії за надання кредиту, то суд зазначає про таке.

Пунктом 1.5.1 Кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 371 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Водночас п.1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 цього договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю та виконання обов`язів найманого працівника.

Також зі змісту заяви на отримання кредиту №102028425 від 29.12.2023, що є додатком №2 до Кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 виявив волю на отримання від ТОВ «Мілоан» кредиту зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 7,00% від суми кредиту (а.с.12 зворот).

Отже, підписанням Кредитного договору та додатків до нього без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному Кредитному договорі, в контексті сплати комісії за надання кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз договору, наданого позивачем, графіку платежів, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін Кредитного договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути зі сплатою процентів за кредитним договором та комісією, в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти та комісію за надання кредиту.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру комісії за надання кредиту; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу комісії; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем комісії в розмірі 371 грн.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що сума несплаченої відповідачем комісія за надання кредиту, згідно умов Кредитного договору, складає 371 грн.

Крім того, відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо сплати ним позивачу комісії за надання кредиту в розмірі 371 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 371 грн в рахунок заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту підлягає задоволенню.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/1858/26, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, яким документований адвокат Усенко М.І. (а.с.30 зворот); 2) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2024 щодо адвокатського об`єднання «Апологет» (а.с.31); 3) договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.32); 4) ордеру серії ВС №1408806 від 20.10.2025 (а.с.32 зворот); 5) акту наданих послуг №Д/17585 від 12.02.2026 (а.с.33); 6) детального опису наданих послуг до акту №Д/17585 від 12.02.2026 (а.с.33 зворот).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим, беручи до уваги складність справи, яка по суті є малозначним спором, та співмірність, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3500 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (підготовка позовної заяви та клопотання про витребування доказів), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.4 прохальної частини позовної заяви від про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції №12406 від 18.02.2026 (а.с.35) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору, із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки, в сумі 2 662,40 грн, які, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення із відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 510, 512, 513, 514, 516, 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 264, 265, 280-284, 289, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №102028425 від 29 грудня 2023 року в розмірі 17 476 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок, з яких: 5300 (п`ять тисяч триста) гривень - заборгованість за сумою кредиту, 11 805 (одинадцять тисяч вісімсот п`ять) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок – сума заборгованості за відсотками, та 371 (триста сімдесят одна) гривня – заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 6162 (шість тисяч сто шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 07 травня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко