Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №701/231/26 — Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/231/26

Провадження №2/701/290/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 рокуМаньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді -Калієвського І. Д.

за участю секретаря -Байдужої Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Маньківка Маньківського району Черкаської області у віці 67 років померла позивача мати ОСОБА_3 , про що 23.02.1996 року в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний актовий запис №26, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 23.02.1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Маньківської районної Ради народних депутатів Черкаської області. На час смерті мати проживала у власному будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою державного реєстратора відділу ЦНАП виконавчого комітету Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області від 24.02.2024 року №260/05-15. Після смерті матері позивач подав заяву про прийняття спадщини за законом до Маньківської державної нотаріальної контори, де за заявою було заведено спадкову справу №160 за 1996 рік. Також заяви про прийняття спадщини подали позивача брат ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_2 . Після смерті матері ОСОБА_3 залишилось спадкове майно – житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Належність вказаного майна спадкодавцеві підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 26.07.1989 року Маньківською державною нотаріальною конторою у спадковій справі №133 за 1989 рік, яке зареєстроване в реєстрі за №877. Від часу смерті матері та заведення спадкової справи подальші дії щодо оформлення спадщини не вчинялись. Тим часом позивача брат (син спадкодавиці) - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 62 років в смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області, про що 23.01.2018 року складено відповідний актовий запис №8, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 13.11.2025 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На час смерті брат проживав одиноко у будинку покійної матері по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою державного реєстратора відділу ЦНАП виконавчого комітету Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області від 24.02.2024 року №261/05-15. Оскільки до цього часу належна спадщина у вигляді житлового будинку залишилась не переоформленою, тому для її оформлення він звернувся до Маньківської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Однак при цьому виявилось, що у нього немає можливості оформити у спадщину в нотаріальному порядку вказане спадкове майно. Згідно листа за вих. №1186/02-31 від 19.11.2025 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2025 року. Даною постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав матері – ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане належне покійній матері майно мотивована тим, що крім заявника - позивача наявними є інші спадкоємці, що є свідченням спору про спадщину та у свою чергу виключає можливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку. У видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, одночасно надано інформацію про те, що на підставі заяви в тому числі ОСОБА_1 від 10.07.1996 року про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Ствросвітською О.Г., була відкрита спадкова справа №160 за 1996 рік. За даними Спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На момент заведення спадкової справи, заповіти, спадкові договори та спадкові справи на ім`я та від імені ОСОБА_3 були відсутні. Таким чином, нотаріусом підтверджено, що спадкоємець - позивач є таким, що прийняв спадщину, є спадкоємцем за законом, також повідомлено, що заяви про прийняття спадщини подали також брат позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Однак, брат позивача (син спадкодавиці) - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 62 років в смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області. Інша спадкоємиця, яка подала заяву про прийняття спадщини – ОСОБА_2 , жодних дій на оформлення спадщини не вчиняла, що є свідченням про небажання оформлення спадщини протягом досить тривалого часу, фактично по спливу майже 30 років. У свою чергу, протягом цього часу він опікувався спадковим майном, фактично доглядав свого брата до смерті, поховав його, та продовжує фактично володіти та управляти спадковим майном, яке залишилось після смерті матері. Тобто, у зв`язку із смертю брата позивача - ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує володіти та управляти спадковим майном та виявляє волю та активні дії по оформленню спадщини, залишився ОСОБА_1 , позивач по справі. Відповідно, право на оформлення у спадщину належного спадкодавці - матері житлового будинку, залишилось лише у позивача як спадкоємця за законом першої черги, який прийняв вказану спадщину. Скориставшись правом на прийняття спадщини, відповідач не виконує обов`язків, покладених законом на спадкоємця в частині виконання законодавчого припису звернутись до нотаріуса за одержанням свідоцтва про право на спадщину, що в кінцевому рахунку призводить до порушення прав позивача - спадкоємця та не дає змоги реалізувати право на спадкування та обов`язок одержання свідоцтва про право на спадщину. Домовившись попередньо про розподіл спадщини, надавши усно згоду на оформлення спадщини, відповідач не надає письмової заяви про викладене, яка у свою чергу надала б можливість оформити спадщину. При цьому, у даному випадку відповідачем фактично пропущено процесуальний строк позовної давності на звернення до суду, що є свідченням про невиконання обов`язку як звернення за отриманням свідоцтва про право на спадщину, так і щодо тягаря утримання майна відповідно до ст. 322 ЦК України, за якою власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Однак, невиконання цих обов`язків відповідачем не може ставити в залежність та невизначеність право позивача. На замовлення позивача Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» проведено технічну інвентаризацію житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 та виготовлено технічний паспорт станом на 26.01.2026 року. Згідно даних технічної інвентаризації житловий будинок збудовано у 1961 році, інші будівлі збудовано у 1970-19868 роках. Довідка Маньківського відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 28.01.2026 року №532о підтверджує зміни у складі об`єкта нерухомого майна, що відповідно до постанови КМУ №406 від 07.06.2017 року, не потребують документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та не підлягає прийняттю в експлуатацію, а саме за рахунок уточнення площ приміщень у житловому будинку змінилась загальна площа з 61,0 кв.м., на 61,1кв.м., побудовано криницю. Довідка Маньківського відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 28.01.2026 року №532 підтверджує, що становить на 01.01.2013 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстровано у Комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за р.№278 кн.№1 за ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори 26.07.1989 року за реєстром №877. Згідно розпорядження №245 від 18.05.2016 року Черкаської обласної державної адміністрації змінено назву з вулиці Ватутіна на вулицю Липинського В`ячеслава. Згідно ч. 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися за оформленням права на спадщину за правилами позовного провадження. У зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, у позивача - спадкоємця немає можливості оформити право власності на спадкове майно у іншому порядку, ніж шляхом звернення з даним позовом до суду про визнання права власності на майно в порядку спадкування, оскільки іншої можливості оформити право власності на майно немає, і в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є саме вимога про визнання права власності, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач до суду не з`явився, але згідно письмової заяви просив справу розглядати в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України"), причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК України, стаття 2 КПК України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Маньківка Маньківського району Черкаської області у віці 67 років померла позивача мати ОСОБА_3 , про що 23.02.1996 року в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний актовий запис №26, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 23.02.1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Маньківської районної Ради народних депутатів Черкаської області (а.с.7,9,11).

На час смерті ОСОБА_3 проживала у власному будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою державного реєстратора відділу ЦНАП виконавчого комітету Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області від 24.02.2024 року №260/05-15 (а.с.12).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_3 він подав заяву про прийняття спадщини за законом до Маньківської державної нотаріальної контори, де за заявою було заведено спадкову справу №160 за 1996 рік. Також заяви про прийняття спадщини подали позивача брат ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_2 . Після смерті матері ОСОБА_3 залишилось спадкове майно – житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Належність вказаного майна спадкодавцеві підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 26.07.1989 року Маньківською державною нотаріальною конторою у спадковій справі №133 за 1989 рік, яке зареєстроване в реєстрі за №877 (а.с.13).

Позивача брат (син спадкодавиці) - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 62 років в смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області, про що 23.01.2018 року складено відповідний актовий запис №8, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 13.11.2025 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.14).

На час смерті ОСОБА_4 проживав по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою державного реєстратора відділу ЦНАП виконавчого комітету Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області від 24.02.2024 року №261/05-15. (а.с.15)

Оскільки до цього часу належна спадщина у вигляді житлового будинку залишилась не переоформленою, тому для її оформлення позивач звернувся до Маньківської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Згідно листа за вих. №1186/02-31 від 19.11.2025 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2025 року. Даною постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав матері – ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане належне покійній матері майно мотивована тим, що крім заявника - позивача наявними є інші спадкоємці, що є свідченням спору про спадщину та у свою чергу виключає можливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

У видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, одночасно надано інформацію про те, що на підставі заяви в тому числі ОСОБА_1 від 10.07.1996 року про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Ствросвітською О.Г., була відкрита спадкова справа №160 за 1996 рік. За даними Спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На момент заведення спадкової справи, заповіти, спадкові договори та спадкові справи на ім`я та від імені ОСОБА_3 були відсутні (а.с.16).

Також обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що скориставшись правом на прийняття спадщини, відповідач не виконує обов`язків, покладених законом на спадкоємця в частині виконання законодавчого припису звернутись до нотаріуса за одержанням свідоцтва про право на спадщину, що в кінцевому рахунку призводить до порушення прав позивача - спадкоємця та не дає змоги реалізувати право на спадкування та обов`язок одержання свідоцтва про право на спадщину. Домовившись попередньо про розподіл спадщини, надавши усно згоду на оформлення спадщини, відповідач не надає письмової заяви про викладене, яка у свою чергу надала б можливість оформити спадщину. При цьому, у даному випадку відповідачем фактично пропущено процесуальний строк позовної давності на звернення до суду, що є свідченням про невиконання обов`язку як звернення за отриманням свідоцтва про право на спадщину, так і щодо тягаря утримання майна відповідно до ст. 322 ЦК України, за якою власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Однак, невиконання цих обов`язків відповідачем не може ставити в залежність та невизначеність право позивача.

На замовлення позивача Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» проведено технічну інвентаризацію житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 та виготовлено технічний паспорт станом на 26.01.2026 року. Згідно даних технічної інвентаризації житловий будинок збудовано у 1961 році, інші будівлі збудовано у 1970-19868 роках (а.с.17-22).

Довідка Маньківського відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 28.01.2026 року №532о підтверджує зміни у складі об`єкта нерухомого майна, що відповідно до постанови КМУ №406 від 07.06.2017 року, не потребують документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та не підлягає прийняттю в експлуатацію, а саме за рахунок уточнення площ приміщень у житловому будинку змінилась загальна площа з 61,0 кв.м., на 61,1кв.м., побудовано криницю (а.с.28).

Довідка Маньківського відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 28.01.2026 року №532 підтверджує, що становить на 01.01.2013 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстровано у Комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за р.№278 кн.№1 за ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори 26.07.1989 року за реєстром №877. Згідно розпорядження №245 від 18.05.2016 року Черкаської обласної державної адміністрації змінено назву з вулиці Ватутіна на вулицю Липинського В`ячеслава (а.с.29).

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Ст. 322 ЦК України зобов`язує власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а відповідно ст. 1217 цього ж кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, а за ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як передбачено ст. 55 Конституції України, а також ст. З ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

У зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач не може реалізувати своє право на прийняття спадщини.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.

Ст. 317 ЦК України визначає, що право розпорядження майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих позивачем достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суду змогу дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому заявлені вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 315, 319, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 317, 319, 322, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1233, 1235, 1236, 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Маньківка Маньківського району Черкаської області, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , згідно даних технічного паспорта.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський