Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №697/2822/25 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2822/25

Провадження № 2/697/126/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Колісник Л.О.

з участю секретаря Румини М.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представникау відповідача – ОСОБА_3 ,

третьої особи – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , представник третьої особи ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту з якою загибла особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , представник третьої особи ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту з якою загибла особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_1 , проживала разом з ОСОБА_9 з 11.09.2010 року як дружина та чоловік. 11.09.2010 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Кам`янського районного управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 98. 10.02.2020 році шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було розірвано за рішенням Канівського міськрайонного суду від 10.02.2020 року. Проте через декілька днів вони помирилися і продовжували проживати разом, свідченням чого є акт від 22.04.2025 року №217. Повторно шлюб з ОСОБА_9 вони не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби.

Коли почалася війна, її чоловік сержант ЗСУ ОСОБА_9 був призваний під час мобілізації та захищав Батьківщину в Донецької області. В квітні 2025 року родину ОСОБА_1 повідомили про те, що її чоловік безвісти зник, а згодом 18.07.2022 його було визнано полоненим. Проте стало відомо, що під час виконання бойового завдання сержант ЗСУ ОСОБА_9 отримав поранення, несумісні з життям, і загинув під час захисту Батьківщини. За час проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_9 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм квартири: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. Померлий спілкувався з її батьками та родичами, заявник допомагала хворій матері загиблого. Від спільного шлюбу та проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_9 мають доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про стосунки заявниці знають рідні загиблого, знайомі та його побратими. Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно для подачі, поряд із іншими документами для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, і судового рішення, яким буде встановлено факт проживання однією сім`єю і не перебування у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Враховуючи те, що на адвокатський запит адвокату Бовшику М.Ю. військова частина НОМЕР_1 надала відповідь, якою відмовила ОСОБА_1 видати документи, які потрібні для отримання грошових коштів після звільнення, а також для подачі вказаних документів до Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум з мотивів, що ОСОБА_1 не перебувала в шлюбі з загиблим ОСОБА_9 , тому і у заявниці виникло право судового захисту.

07.06.2025 року ОСОБА_1 вже зверталася до суду щодо встановлення факту з якою загибла особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, але Канівський міськрайонний суд Черкаської області виніс ухвалу від 23.09.2025 року, якою заяву залишено без розгляду з підстав ч.6 ст. 294 ЦПК України. Тому ОСОБА_1 звертається з даним позовом, оскільки іншого законного способу не існує. Просить винести рішення, яким встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із загиблим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі з 10.02.2020 року по 18.07.2022 року.

19.11.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшло пояснення третьої особи - Міністерства оборони України, в якому представник третьої особи просила відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі. В поясненні вказано, що відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Пунктом 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Водночас, на період дії воєнного стану питання деяких виплат військовослужбовцям та їх сім`ям врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168). Абзацами першим, другим пункту 2 Постанови № 168 встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Як вбачається з заяви та доданих до неї матеріалів, смерть військовослужбовця ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є зазначена дата. Так, статтею 16-1 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства, спільних витрат, надання взаємної допомоги та інших обов`язкових умов для визнання його членом сім`ї загиблого військовослужбовця. Витяг з реєстру територіальної громади № 2025/004970718 підтверджує лише те, що Позивач з 16.04.2025 зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_1 . Проте доказів про те, що за вказаною адресою разом з Позивачем проживав ОСОБА_9 до суду не надано. Позивачем не зазначено, за якою адресою вона проживала разом з ОСОБА_9 , де вони вели спільне господарство та протягом якого періоду часу. Свідоцтво про народження спільної дочки Позивача та ОСОБА_9 – ОСОБА_7 , а також паспорт та РНОКПП ОСОБА_10 , витяг з реєстру територіальної громади № 2025/004973872, є неналежними доказами по справі, оскільки не містять жодної інформації, яка б підтверджувала доводи Позивача про її спільне проживання з ОСОБА_9 після розірвання між ними шлюбу, тобто після 2020 року і по день загибелі військовослужбовця. Повідомлення сім`ї № 2/228 від 09.04.2025 не є допустимим доказом по справі, оскільки до сповіщення не надано доказів, яким чином Позивачу було вручено це сповіщення та на підставі яких документів. Відповідно до Інструкції про організацію поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 185 від 05.06.2001, дане сповіщення може видаватись не тільки членам сім`ї загиблого військовослужбовця, а й близьким родичам, що не є тотожними поняттями. Більш того, сповіщення не може бути доказом спільного проживання, наявності спільного побуту, взаємних прав і обов`язків у Позивача та загиблого. Надана Позивачем Довідка від 09.04.2025 № 01-01-16/848 також не містить інформації, яка б підтверджувала факт спільного проживання Позивача та загиблого, містить відомості тільки про те, де та коли відбулось поховання ОСОБА_9 . Ухвали про закриття провадження, про відмову у відкритті провадження у справах № 697/1586/22 та № 97/1461/23, про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 697/1424/25, запит на військову частину НОМЕР_1 та відповідь на запит містять жодної інформації щодо предмету доказування.

Ухвалою суду від 29.10.2025 позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.11.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Під час підготовчого провадження судом вирішено клопотання учасників, витребувано докази.

Ухвалою суду від 27.01.2026 закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, заявлених у позові, пояснила, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_9 . Коли ОСОБА_9 отримав кредити, до неї стали телефонувати колектори із погрозами їй та їхній дитині. Щоб вирішити цю проблему вони звернулися за консультацією до адвокатів. Їм порадили розлучитися і перестати сплачувати кредити, поки суд не встановить борг. Тому вони тимчасово розірвали шлюб. Про їхнє розлучення ніхто не знав, вони жили і далі разом, робили ремонт у квартирі. Коли почалася війна, ОСОБА_9 перевіз її та дитину до своєї матері, де вони проживали до 15 березня 2022 року, а сам пішов захищати Батьківщину. Потім чоловік змусив її виїхати з дитиною з України, і вона поїхала з донькою до Польщі. Згодом вона дізналась, що його старша донька залишилась в Україні, а її вітчим перебував в Польщі. Вона повідомила свого чоловіка ОСОБА_11 про це. Він сплатив 30000,00 грн ОСОБА_6 , після чого остання вивезла свою дочку з України. До червня 2022 вона, ОСОБА_1 , продовжувала платити аліменти зі свого рахунку на користь старшої доньки ОСОБА_9 . Перебуваючи в Польщі, вона продовжувала спілкуватися зі своїм чоловіком. Вони будували з чоловіком плани, як будуть в старості разом з онуками. Коли її чоловік – ОСОБА_9 зник, вона влаштуватися на роботу в Польщі і не могла приїхати в Україну. Потім їй повідомили, що чоловік в полоні, а згодом їй як дружині прийшло сповіщення про загибель її чоловіка – ОСОБА_9 . До цього часу вона проживає у квартирі, де мешкала з чоловіком, яка розміщена на одному поверсі, де й ОСОБА_6 . Після розлучення із нею, позивачем, чоловік хотів знову укласти із нею шлюб, відпрошувався у командирів, але для цього їй потрібно було повернутися із-за кордону, але ОСОБА_9 не дозволив їй це зробити. Щодо стягнення аліментів на їх дитину – то справа була нею узгоджена із її чоловіком, і вона не подавала виконавчий лист для стягнення з нього аліментів. Чоловік лише хотів, щоб діти були в рівних умовах. Оскільки не було враховано, що ОСОБА_9 має ще й іншу дитину, тому вирішено врегулювати це питання. Коли їй повідомили, що її чоловік у полоні, вона брала участь у його пошуках, зверталася до громадських організацій, журналістів, до представників іноземних держав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, пояснив, що позивач декілька разів зверталася із встановленням факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_9 . В останній справі, яка розглядалася в порядку окремого провадження, ОСОБА_6 зазначила, що є спір про право, тому заяву залишено без розгляду. 11.09.2010 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 . Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2020 їхній шлюб було розірвано. Розірвання шлюбу було вимушеним через наявність у ОСОБА_9 кредитів та погрозами колекторів його дружині та дитині. В подальшому ОСОБА_9 був мобілізований та став захищати Батьківщину у Донецькій області. Спочатку він був оголошений безвісті відсутнім, потім визнаним полоненим. Пізніше сповіщено про його загибель під час захисту Батьківщини. Для отримання документів та виплат, які належали військовослужбовцю, позивач зверталася до військової частини, проте їй було відмовлено у їх наданні, оскільки вона не є його дружиною. Тому позивач звернулася до суду. Факт проживання однією сім`єю ОСОБА_9 та ОСОБА_1 можуть підтвердити свідки, мати загиблого військовослужбовця, яку також просив допитати як свідка.

Відповідач, її законний представник, представники третіх осіб - Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Представник відповідача адвокат Константінова Т.М. позов не визнала, пояснила, що вона брала участь у справі про зменшення аліментів на дітей. У зв`язку з цим представник відповідача вважала, що ОСОБА_9 ставиться до обох дружин однаково. Старша дочка так само важко переживає смерть свого батька. Наразі доказів спільного проживання і ведення спільного господарства, спільного бюджету ОСОБА_9 та позивачем немає. Подання ОСОБА_9 заяви про зменшення аліментів на спільну дитину із позивачем, свідчить про відсутність спільного бюджету із позивачем. Коли почалася війна, то як позивач так і представник відповідача зі своїми дітьми проживали деякий час у родичів, а потім виїхали в Польщу, тому відсутній факт спільного проживання позивача із ОСОБА_9 .

Третя особа ОСОБА_4 пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_9 . Коли її син і ОСОБА_6 розлучилися, остання почала одразу проживати з іншим чоловіком. Її син ОСОБА_11 сплачував аліменти на дочку від першого шлюбу- ОСОБА_12 , а ОСОБА_6 вимагала весь час збільшити аліменти і платити на її утримння також. У зв`язку з цим ОСОБА_9 не міг їх заплатити, хоча і працював на кількох роботах. Вона, ОСОБА_4 також допомагала своєму сину сплачувати аліменти. Часто вони віддавали всі кошти, залишаючи собі лише для сплати за квартиру. Її син також брав кредити і вона допомагала їх сплачувати. Коли ж її син став проживати із ОСОБА_1 , він нарешті відчув спокій. ОСОБА_13 допомагала її сину сплачувати аліменти на старшу дитину. Її син та ОСОБА_1 весь час проживали разом у її квартирі в м. Канів. Про те, що вони були розлучені їй нічого не було відомо, оскільки вони весь час були разом. На той час вона, ОСОБА_4 , проживала в селі у своєї матері. Син із ОСОБА_14 ОСОБА_15 завжди разом приїздили до неї в гості, були щасливими. В останній час її син подарував ОСОБА_13 автомобіль і вивчив її керувати авто. Її син також хотів привезти в гості і старшу дочку - ОСОБА_12 , але ОСОБА_6 не дозволяла дитині спілкуватися з батьком та бабусею, налаштовувала її. Незважаючи на це, ОСОБА_9 продовжував допомагати старшій доньці, передавав продукти. Коли почалася війна, ОСОБА_13 із донькою приїхали до неї, ОСОБА_4 . Потім ОСОБА_13 поїхала з дитиною в Польщу. Згодом ОСОБА_9 приїхав до неї, ОСОБА_4 , попрощатися і лише тоді повідомив, що вони розлучені із ОСОБА_13 . Коли син пропав безвісти, а потім повідомили про його загибель, то документи в ТЦК дали тільки його дружині – ОСОБА_1 . Перебуваючи на війні, її син коли міг та мав зв`язок, телефонував своїй дружині ОСОБА_13 , а вона повідомляла про це їй – ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_16 зник, а потім сповістили про його загибель, ОСОБА_13 весь час підтримувала її, допомагала з документами. Її син та ОСОБА_13 весь час проживали однією сім`єю, про що відомо як усім сусідам, знайомим так і ОСОБА_6 . ОСОБА_1 не була зареєстрована у квартирі, де вона проживала разом із ОСОБА_9 , оскільки необхідна була згода всіх власників, а її, ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_17 була в Німеччині.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У відповідності з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач просить встановити факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала із загиблим ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі з 10.02.2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , в позовному провадженні.

На обґрунтування звернення з такими вимогами в позовному провадженні позивач вказує, що іншого способу захисту її прав і встановлення факту не існує, оскільки вона неодноразово зверталася до суду із заявами в порядку окремого провадження, проте за однією із них суд відмовив у відкритті провадження, за іншою – закрив провадження, а за останньою - залишив без розгляду.

Як вбачається із ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.05.2023 у справі № 697/1586/22 провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_5 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_9 , який зник безвісті під час ведення бою 18.07.2022 поблизу м. Покровське Бахмутського району Донецької області, закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.07.2023 відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Канівська об`єднана територіальна громада в особі Канівської міської ради Черкаської області, про встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_9 , який зник безвісті під час ведення бою 18.07.2022 поблизу м. Покровське Бахмутського району Донецької області, на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.09.2025 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту що має юридичне значення, залишено без розгляду на підставі ч.6 ст. 294 ЦПК України.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з особою, яка загинула під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові 18.01.2024 у cправі № 560/17953/21 виснувала, що у разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню в позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Справи про встановлення юридичних фактів у судовому порядку вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

З огляду на викладене, та враховуючи, що заявнику було відмовлено у розгляді її заяви про встановлення вказаного юридичного факту в окремому провадженні, а також у зв`язку з наявністю спору між учасниками про права позивача як члена сім`ї ОСОБА_9 , з метою забезпечення позивачу доступу до правосуддя, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи в порядку позовного провадження.

Як встановлено ОСОБА_1 та ОСОБА_9 мають спільну дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 (а.с.10, зворот).

Позивач та її представник вказують, що позивач та ОСОБА_9 ще до народження дочки та до смерті ОСОБА_9 спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя.

Вказані обставини підтвердили третя особа – ОСОБА_4 та ОСОБА_18 , допитані в судовому засіданні як свідки.

Зокрема, допитана у судовому засіданні як свідок третя особа ОСОБА_4 пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_9 , який загинув на війні. Її син ОСОБА_9 та ОСОБА_1 з березня 2010 року проживали разом у її квартирі в м. Канів як сім`я. На даний час ОСОБА_4 продовжує проживати у цій квартирі. ОСОБА_16 та ОСОБА_13 з дитиною разом приїздили до неї в гості, а вона один чи два рази на місяць приїздила в м. Канів до ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . Про те, що вони були розлучені їй нічого не було відомо, оскільки вони весь час були разом як сім`я. На той час вона, ОСОБА_4 , проживала в селі Дереньковець Черкаської області. ОСОБА_16 давав гроші ОСОБА_13 для придбання продуктів і інших речей, або їздили купувати все разом. Вона, свідок, теж інколи їздила з ними і бачила це. Не зважаючи на те, що дочка від попереднього шлюбу – ОСОБА_5 проживала зі своєю матір`ю в іншій квартирі, яка розміщена в одному будинку та на одному поверсі із квартирою, де жив ОСОБА_9 із новою сім`єю, ОСОБА_6 не дозволяла ОСОБА_12 спілкуватися із батьком та бабусею. Попри це, ОСОБА_9 , продовжував допомагати в утриманні ОСОБА_12 , міг віддати їй останні гроші. Ремонт у дитячій кімнаті квартири робили разом ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , а ремонт іншої кімнати робила ОСОБА_13 , чекаючи повернення з війни ОСОБА_11 . Її син і невістка ОСОБА_1 купили автомобіль, і невістка відвозила свого чоловіка на роботу та забирала з роботи, займалася сім`єю. Комунальні послуги за квартиру спочатку сплачував її син. Коли ж почалась війна і син пішов захищати Батьківщину, комунальні послуги сплачувала ОСОБА_1 . У цій квартирі зареєстровані ОСОБА_9 , вона, ОСОБА_4 , та її дочка ОСОБА_17 , яка з дитиною виїхала до Німеччини. Після початку повномасштабної війни ІНФОРМАЦІЯ_6 її син перевіз ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_19 та їхніми домашніми тваринами до неї, свідка, в село і деякий час вони проживали разом. ОСОБА_16 коли міг приїздив до них у гості. Гроші, які отримував її син, перебуваючи на війні, витрачалися на обох дітей. Також гроші, які отримував ОСОБА_16 на війні, витрачалися на навчання та музичну школу дочки ОСОБА_19 . Аліменти на ОСОБА_19 її син ОСОБА_16 ніколи не платив. Згодом ОСОБА_16 змусив свою дружину ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_7 та колишню дружину ОСОБА_6 з донькою ОСОБА_20 виїхати в Польщу на період війни та пересилав свою зарплату ОСОБА_13 , коли вона була з дитиною у Польщі. Коли ОСОБА_16 приїхав у червні 2022 попрощатися, повідомив, їй, своїй матері, про те, що він розлучений із ОСОБА_13 вже три роки, але сказав, що ОСОБА_13 з дитиною – його сім`я. Перебуваючи на війні, її син коли міг та мав зв`язок, телефонував своїй дружині ОСОБА_13 , а вона повідомляла про це їй – ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_16 зник 18.07.2022 і вона, ОСОБА_4 , прийшла до РТЦК, то вся інформація була на дружину – ОСОБА_1 , бо він її вказав як дружину. Коли сповістили про його загибель, ОСОБА_13 весь час підтримувала її, допомагала і допомагає з документами, приїздить в гості та турбується про неї.

Суд приймає показання третьої особи ОСОБА_4 , допитаної як свідка, як такі що відповідають критеріям, визначеним ст.77-79 ЦПК України.

Присутність ОСОБА_4 під час розгляду справи як третьої особи до її допиту як свідка не спростовує відповідність її показань вимогам належності, допустимості та достовірності, оскільки обмеження учасника справи на участь у судовому засіданні до такого допиту ЦПК України не передбачена.

Свідок ОСОБА_18 , допитана в судовому засіданні, суду показала, що вона проживає в одному будинку із сторонами по справі. Їй відомо, що ОСОБА_13 та ОСОБА_16 проживали весь час однією сім`єю і ніколи не проживали окремо, разом їздили на роботу, зустрічали дитину зі школи, відпочивали, гуляли після роботи біля будинку, їздили на море. Це знали всі мешканці в будинку і також ОСОБА_6 . Про розлучення ОСОБА_13 та ОСОБА_16 їй нічого не було відомо до початку попереднього судового засідання по цьому ж факту. Тоді ОСОБА_6 визнавала, що ОСОБА_13 та ОСОБА_16 проживали як сім`я. Ремонт у квартирі у кімнаті Марії робили ОСОБА_13 та ОСОБА_16 разом. Ремонт у спільній кімнаті вже робила сама ОСОБА_13 , коли ОСОБА_16 пішов на війну. ОСОБА_16 дуже любив свою дитину ОСОБА_19 . Також казав їй, свідку, що мріє посадити троянди під вікнами для своєї сім`ї. ОСОБА_13 весь час проживала у квартирі з ОСОБА_9 до початку війни. Потім вони перебували у його матері. Коли приїхали від неї, разом збирали речі, щоб ОСОБА_13 із дочкою поїхали в Польщу. ОСОБА_16 її проводжав і допомагав виносити речі. Коли вони були в Польщі, то ОСОБА_16 , коли його відпускали, приїздив до квартири і до матері. У спілкуванні із нею, ОСОБА_18 , розповідав про те, як справи у ОСОБА_13 та доньки.

Показання свідків підтверджують наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 стосунків, притаманних подружжю, до його загибелі.

Згідно з Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 69/2022, на території України оголошено загальну мобілізацію.

Як вбачається із копії повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 09.04.2023 ОСОБА_1 було сповіщено про те, що її чоловік ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир 3 кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі с.Покровське Бахмутського району Донецької області (а.с.12, зворот).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Канівської міської ради від 09.04.2025 № 01-01-16/848 сержант ОСОБА_9 був похований 09.04.2025 на « ОСОБА_21 », що розташована на міському цвинтарі, який знаходиться на території Канівської міської територіальної громади в межах міста Канева Черкаської області (а.с.13).

Актовий запис про смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 був складений 12.04.2025, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.13, зворот).

Водночас спір між сторонами виник щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_9 за період з 10.02.2020 по 18.07.2022.

Встановлення цього факту пов`язується з отриманням права позивача на одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 на рівних умовах із дітьми ОСОБА_9 – ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та його матір`ю – ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України « Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” ( в редакції, яка діяла на момент загибелі ОСОБА_9 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За положеннями ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18.07.2018 у справі № 544/1274/16-ц та в постанові від 12.02.2020 у справі № 207/3371/17.

Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У Постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі №524/10054/16.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 в справі № 369/16486/18.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів, є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

Факт спільного проживання позивача із ОСОБА_9 у період з 10.02.2020 по 18.07.2022, однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до акта № 217 від 22.04.2025 мешканці житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_23 засвідчили, що ОСОБА_1 проживала та вела спільний побут з гр. ОСОБА_9 в квартирі АДРЕСА_3 з 13.03.2010 по 18.07.2022 ( а.с.21, зворот).

З доводів позивача, її представника та третьої особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з ОСОБА_9 та їх спільною дочкою ОСОБА_7 з 2010 по день смерті ОСОБА_9 проживали в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_9 . ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_7 продовжують і надалі проживати в цій квартирі і після смерті ОСОБА_9 .

Вказані обставини ніхто з учасників справи не оспорював, у зв`язку з чим, у відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та вважає такі обставини встановленими.

На спростування факту проживання позивача із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без шлюбу, представник відповідача стверджує, що не зважаючи на проживання позивача в одній квартирі із ОСОБА_9 , їхній шлюб був розірваний, а позивач стягувала із свого колишнього чоловіка аліменти на утримання їх спільної дитини ОСОБА_7 .

Позивач обгрунтовує розірвання шлюбу та стягнення аліментів вимушеним кроком з метою захисту себе та дитини від погроз колекторів.

Суд вважає, що відсутність зареєстрованого шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_1 та стягнення аліментів на їх спільну дитину із батька, не може автоматично свідчити про відсутність між ними стосунків, прав та обов`язків, побуту, притаманному подружжю.

На підтвердження спільного проживання сім`єю із ОСОБА_9 , у оспорюваний період, позивач надала копії платіжних інструкцій від 26.01.2022, 19.02.2022, 24.03.2022, 08.05.2022, 24.06.2022, відповідно до яких ОСОБА_1 сплатила аліменти за виконавчим провадженням від ОСОБА_9 на загальну суму 16300,00 грн.

Водночас суд враховує, що відповідно до довідки від 12.09.2025 № 31028 Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_7 для його примусового виконання не пред`являвся (а.с.24, зворот).

Учасники не оспорюють ні даних доказів, ні той факт, що сплачені згідно цих платіжних інструкцій кошти є аліментами ОСОБА_9 на дочку від першого шлюбу.

Водночас вказані докази свідчать про спільність сімейного бюджету ОСОБА_9 та ОСОБА_1 за оспорюваний період.

Наданий позивачем відеозапис спільної поїздки ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в автомобілі, під час якої ОСОБА_9 називає позивача своєю дружиною, також свідчить про їх стосунки, притаманні подружжю за період, який оспорюється.

Суд враховує, що сторона відповідача не надала жодного доказу на спростування доводів позивача про факт її проживання однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_9 , хоча суд надавав учасникам рівні можливості подати докази чи заявити клопотання про їх витребування, допит свідків тощо.

Аргументи представника відповідача щодо врахування мотивів стягнення аліментів з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_7 , викладені в позовній заяві у справі № 697/630/22 суд відхиляє, оскільки оцінку доводів сторін у вказаній справі надав інший склад суду за результати її розгляду. Крім того врахування доводів сторін, викладених у інших справах, під час розгляду справи суперечить нормам ЦПК України.

Сам факт винесення судового рішення про стягнення аліментів на спільну дитину, не може спростовувати як наявність подружніх стосунків між сторонами, так і спільного бюджету.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про встановлення факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 проживали у період з 10.02.2020 до 18.07.2022 однією сім`єю як чоловік та дружина, а тому позов підлягає задоволенню.

Що стосується аргументів Міністерства оборони України про недоведеність такого факту через відсутність доказів, які цей факт підтверджують, наявність доказів, які не містять відомостей про предмет доказування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Оцінивши кожен доказ, наданий позивачем, окремо через призму його допустимості, достовірності та належності, та їх сукупність виходячи із достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що подані докази підтверджують факт проживання позивача та загиблого військовослужбовця ОСОБА_9 однією сім`єю з період 10.02.2020 по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Інші аргументи учасників не спростовують факт проживання позивача та загиблого військовослужбовця ОСОБА_9 однією сім`єю і висновки суду не змінюють.

Відповідно до ч.1,2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із загиблим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 10.02.2020 до 18.07.2022.

Керуючись ст.ст.5, 12, 89, 263-265, 268,315,352, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , представник третьої особи ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту з якою загибла особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі– задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із загиблим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 10.02.2020 до 18.07.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Головуючий Л . О . Колісник