Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №697/855/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/855/26

Провадження № 2/697/720/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Деревенського І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Задорожнього К.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 , відповідач) про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.02.2024 позивач та відповідач зареєстрували шлюб у Канівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка стверджує, що дитина проживає разом з позивачкою, знаходяться на її повному утриманні, відповідач тривалий час проживає окремо від сім`ї, відповідач в свою чергу участі у догляді, вихованні, та забезпеченні дитини не приймає, матеріальну допомогу не надає, максимальний тягар виховання, навчання та утримання дитини несе позивачка. Також позивачка зазначає, що малолітня дитина відвідує навчальний заклад дошкільного закладу освіти і як мінімум потребує матеріальної допомоги. За цих обставин малолітня дитина повинна утримуватися батьками як мінімум до досягнення нею повноліття, тобто 18 років. На сьогоднішній час відповідач є фізично здоровим чоловіком, має постійний дохід, має місце роботи (служби), іншої сім`ї та дітей не має, тому повністю здатен нести фінансову відповідальність перед позивачкою щодо сплати аліментних зобов`язань до досягнення дитиною повноліття. Тому позивачка впевнена у тому, що відповідач, повинен та здатен таку матеріальну допомогу надавати. На даний час позивач з відповідачем будь-яких відносин не підтримують, кожен веде окреме життя, проживають окремо в різних районах Черкаської області на відстані понад 100 кілометрів, але виходячи з принципу захисту інтересів дитини у позивача виникають підстави звернутися до суду за захистом порушеного права яке гарантується ст. 55,124 Конституції України, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства».

У зв`язку з вищевикладеним позивач, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четверто) частки від доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2026 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 04.05.2026.

29.04.2026 від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив позовну заяву задовольнити частково, а саме стягнути з нього аліменти на користь позивачки на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття. Відзив обгрунтував тим, що в позові позивачем визначено стягнення аліментів на її користь на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), відповідача щомісячно, починаючи з 08.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття при цьому ціну позову було визначено в розмірі 20000 грн. без надання належних доказів та обґрунтування своїх вимог. В своєму позові позивачем зазначено, що відповідач участі у догляді, вихованні, та забезпеченні дитини не приймає, матеріальну допомогу не надає, максимальний тягар виховання, навчання та утримання дитини несе позивачка, відповідач є фізично здоровим чоловіком, має постійний дохід та має можливість повністю нести фінансову відповідальність, що не відповідає дійсним обставинам справи. Зазначив, що він дійсно є військовослужбовцем Збройних Сил України, має статус Учасника ОСОБА_5 та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , але на даний час за станом свого здоров`я військову службу не проходить – виведений поза штат, грошового забезпечення не отримує та наразі вирішується питання щодо подальшого проходження ним військової служби. Зазначає, що позивачем не надано суду доказів (довідку про розмір грошового забезпечення відповідача) на підтвердження її вимог про його можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно починаючи з 08 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Також наголосив на тому, що він ніколи не ухилявся від своїх обов`язків по утриманню і вихованню їх спільної дитини, забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей. За час проходження ним військової служби, ним завжди надсилалися позивачу грошові кошти на утримання дитини, але на даний час через важкий стан свого психічного та фізичного здоров`я він не можу проходити військову службу та потребує відновлення та реабілітації. Вказує на те, що на даний час, він не отримує грошового забезпечення, не має доходів та знаходиться на повному утриманні свого батька до закінчення його відновлення. Малолітня дитина відвідує навчальний дошкільний заклад освіти на безоплатній основі як дитина учасника бойових дій. Додатково зазначив, що не відповідає твердження позивачки про те, що відповідач не приймає участі в вихованні їх дитини, все його спілкування з дитиною її виховання та відвідування дитини повністю залежить від позивача яка на сьогоднішній день разом зі своєю матір`ю - бабусею їх спільної дитини не дають йому можливості приймати участі у вихованні, спілкуванні та відвіданні дитини. Окрім цього в своєму позові позивач не надає обґрунтування в чому саме полягає максимальний тягар виховання, навчання та утримання дитини. Відповідачем зроблено посилання на ст.51 Конституції України та ст.180 СК України, відповідно до яких батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, тобто дитину повинен утримувати не лише їх батько, а і її мати.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду відзив, у якому просив справу розглядати без його участі.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, встановив наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що сторони від шлюбу мають спільну дитину – доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 08.10.2024 (а.с.4).

Відповідно до акту про встановлення факту проживання від 03.04.2026, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживають в АДРЕСА_1 , у домоволодінні, що належить її батьку ОСОБА_6 (а.с.7).

Із довідок № 19/01-24 від 07.04.2026 та 24-01-27 від 28.04.2026 виданих Канівським комунальним закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області, вбачається що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує Канівський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №2 «Дударик» Канівської міської ради Черкаської області з 02.02.2026 року по даний час та харчується безоплатно (а.с.6, 35)

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками щодо розміру аліментів.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові КЦС ВС від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18 (61-11325ск19).

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У національному законодавстві України право дитини на утримання, що також прямо кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як зазначено в постанові ВС в складі суддів КЦС від 12.09.2018 № 459/2181/17, суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням.

Отже, з урахуванням вимог діючого законодавства, а також те, що обов`язок утримувати батьками своїх неповнолітніх дітей є безумовним, відповідач є працездатним, тому суд вважає, що він має можливість надавати матеріальну допомогу своїм дітям.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з долучених відповідачем квитанції вбачається, що після народження дитини відповідачем перераховувалися кошти позивачці у розмірі 10000 грн. (05.10.2024) та 17500 грн. (17.10.2024), тому така допомога має не систематичний характер, що призводить до нестабільності у розмірі матеріальної допомоги, яку потребує позивач для належного утримання спільної дітини сторін.

Суд зазначає, що періодична участь в утриманні дитини не перешкоджає позивачу звернутися до суду з вимогами про стягнення аліментів і не залежати від наявності чи відсутності бажання у батька в певний період часу брати участь в його утриманні в грошовій чи у натуральній формі. Крім того, відповідач не обмежений у способах участі у вихованні та утриманні дітей у добровільному порядку незалежно від того чи відбулося звернення позивача до суду з позовом чи ні.

Звернення позивача до суду з даним позовом та підтримання нею позовних вимог, що засвідчено позовною заявою підтверджує наявність спору між батьками щодо періодичності та розміру надання матеріальної допомоги батьком на утримання спільних дітей та засвідчує відсутності між ними стійкої домовленості щодо такого утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом враховується, що відповідач є особою працездатного віку, не має на утриманні інших осіб, до категорії осіб, які мають групу інвалідності не відноситься, є військовослужбовцем.

Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, тому з урахуванням принципу справедливості, суд приходить до висновку, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно і до повноліття дітини починаючи з дати звернення до суду.

Вказаний розмір аліментів є доцільним, відповідає інтересам обох сторін та інтересам дитини, а також чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Суд звертає увагу сторін на те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 15.09.2020 (а.с.25).

Згідно з п. 12, п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільнені учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав; військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Справа про стягнення аліментів не є справою пов`язаною з порушенням прав відповідача, як учасника бойових дій чи справою, пов`язаною з виконанням військового чи службового обов`язку. З огляду на вказане, пільги по звільненню ОСОБА_3 як учасника бойових дій від сплати судового збору не поширюються на справу даної категорії.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 180-184 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , – аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 08.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом 5 днів з моменту проголошення вступної та резолютивної частини.

Повний текст рішення суду складено 07.05.2026.

Головуючий І . І . Деревенський