Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №569/4230/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4230/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасників справи:

представника позивача адвоката Кисельової М.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Штогрін В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей звернулася ОСОБА_3 , в якій просить суд стягнути аліменти з відповідача на утримання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі по 10 000 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є рідним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження. При цьому сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, спільного господарства не ведуть, а діти з моменту народження проживають разом із матір`ю та перебувають виключно на її утриманні. Позивач зазначає, що відповідач добровільної та систематичної участі у матеріальному забезпеченні дітей не бере, надає допомогу нерегулярно та в недостатньому розмірі, у зв`язку з чим основний тягар витрат на утримання, виховання та забезпечення потреб дітей покладений на неї. Також у позові вказано, що відповідач має стабільний дохід від офіційного працевлаштування та додатково здійснює діяльність у сфері нерухомості, що свідчить про його платоспроможність. Позивач звертає увагу на стан здоров`я дітей, які мають хронічні захворювання та потребують постійного лікування, профілактики та санаторно-курортного оздоровлення, що зумовлює підвищені витрати на їх утримання. Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі по 10 000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту подання позову і до досягнення дітьми повноліття, а також допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць і покласти судові витрати на відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якому висловив незгоду із заявленими вимогами в частині визначеного позивачем розміру аліментів та навів заперечення щодо їх обґрунтованості. У якому зазначає, що позовна вимога про стягнення аліментів у розмірі по 10 000 грн на кожну дитину є завищеною, не підтвердженою жодними належними та допустимими доказами фактичних витрат на утримання дітей, а також не містить розрахунку таких витрат і документального підтвердження їх необхідності. Відповідач наголошує, що позивач не довела наявності витрат, співмірних із заявленою сумою, а тому такий розмір аліментів не відповідає реальним потребам дітей та суперечить принципам розумності і справедливості. Також у відзиві зазначено, що відповідач не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, фактично бере участь у матеріальному забезпеченні дітей, здійснює регулярні грошові перекази на рахунки позивача та відкриті ним дитячі банківські картки, що підтверджується платіжними документами та перепискою сторін. Окрім цього, відповідач стверджує, що додатково передавав кошти готівкою та надавав фінансову допомогу за окремими проханнями позивача, у тому числі на потреби відпочинку дітей. У відзиві також зазначено, що його офіційний дохід є обмеженим і становить приблизно 16 709 грн. на місяць після оподаткування, у зв`язку з чим заявлений позивачем розмір аліментів є економічно неспівмірним і фактично позбавляє його засобів до існування. Відповідач заперечує наявність додаткових доходів від неофіційної діяльності, вважаючи такі твердження позивача недоведеними. Крім того, у відзиві ставляться під сумнів доводи позивача щодо значних витрат на лікування дітей, оскільки надані медичні документи, на думку відповідача, не підтверджують постійної необхідності у значних щомісячних витратах. Також відповідач зазначає, що частина коштів, які він перераховував, використовувалася позивачем не виключно на потреби дітей. Враховуючи викладене, відповідач просить суд задовольнити позов лише частково та визначити розмір аліментів у сумі 2 500 грн. на кожну дитину щомісячно, в межах, передбачених законом, відмовивши у решті позовних вимог.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 34-35)

Відповідач у своєму відзиві визнає необхідність утримання спільних дітей. Просить суд задовольнити позов лише частково та визначити розмір аліментів у сумі 2 500 грн. на кожну дитину щомісячно, в межах, передбачених законом, відмовивши у решті позовних вимог. (а.с. 39-139)

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов частково підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що малолітні діти сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідними дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . (а.с. 12-13) Відповідно до зазначених документів, батьком дітей записаний ОСОБА_1 . Факт батьківства сторонами не заперечується.

Згідно Довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 30136 від 17.12.2025, виданої Департаментом ЦТ та ЗНАП РМР вбачається, що діти проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 14)

З матеріалів справи вбачається, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, спільного господарства не ведуть, а діти з моменту народження проживають разом із матір`ю, здійснює їх повсякденне утримання, виховання та забезпечення основних потреб. Зазначені обставини відповідачем у судовому засіданні не спростовані, проте він вказав, що бере участь у матеріальному забезпеченні дітей шляхом регулярних грошових переказів на суми від 136 грн. до 5 000 грн., що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи. (а.с. 53-70)

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та пояснила, що відповідач не бере систематичної участі в утриманні дітей, надає допомогу епізодично та в недостатньому розмірі. Вкзує, що донька та син мають потреби як у зв`язку зі станом здоров`я, так і у з`язку з підлітковим віком, відвідуванням навчального закладу. Представник позивача адвокат Кисельова М.І. додатково зазначила, що витрати на утримання дітей є значними з огляду на їх вік, потреби у харчуванні, одязі, навчанні та лікуванні, а також наявні у дітей медичні показання, які потребують регулярного спостереження та профілактичного лікування.

Зокрема, до матеріалів справи долучено копії виписок із медичної документації приватного медичного закладу «Медичний центр «Сім`я» згідно з якими син сторін перебуває на диспансерному обліку у педіатра з приводу частих обструктивних бронхітів та аденоїдів III ступеня, а також у лікаря-офтальмолога з діагнозом міопія середнього ступеня. Щодо доньки встановлено перебування на обліку у педіатра, офтальмолога та дерматолога з приводу частих обструктивних бронхітів, міопії середнього ступеня та атопічного дерматиту. У зазначених документах містяться рекомендації щодо санаторно-курортного лікування у літній період та проведення вітамінотерапії. (а.с. 15-20),

Позивач у судовому засіданні пояснила, що фактичні витрати на дітей значно перевищують суму, яку добровільно надає відповідач, та що значна частина витрат покладається виключно на неї. Разом із тим, вона не надала детального письмового розрахунку щомісячних витрат, однак наполягала, що заявлений розмір аліментів є мінімально необхідним для забезпечення належного рівня життя дітей. Представник позивача також зазначила, що відповідач має стабільний дохід та додаткові джерела заробітку, зокрема у сфері нерухомості, що, на її думку, підтверджується відкритими даними з мережі Інтернет та соціальних мереж, де вказані контактні дані відповідача та інформація про супровід ним угод з нерухомістю.

Крім того, сторона позивача звернула увагу суду на те, що відповідач здійснює рієлторську діяльність та у зв`язку з цим отримує доходи, які надають можливість сплачувати аліменти на утримання дітецй у заявленому позивачкою розмірі.

Допитаний у судовому засіданні відповідач позов визнав частково, просив у його задоволенні відмовити та задовольнити частково, визначити аліменти у значно меншому розмірі. Він пояснив, що офіційно працевлаштований у ТОВ «Калина-Бугрин» на посаді менеджера (управителя) в оптовій торгівлі, а його середньомісячний дохід після оподаткування становить близько 16 709 грн, що підтверджується довідкою про доходи. Відповідач наголосив, що заявлений позивачем розмір аліментів є надмірним і не відповідає його реальним фінансовим можливостям, оскільки фактично перевищує його щомісячний дохід. Крім того, зазначає, що систематично допомагає дітям як когтами на кишенькові витрати, так і матеріальними ресурсами щомісячно.

Згідно з Довідкою № 00000000004 від 04.03.2026 вбачається, що відповідач з 03.06.2024 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Калина-Бугрин», займає посаду менеджера (управителя) в оптовій торгівлі, місячний дохід складає від 15 400 грн. до 16 709 грн., що становить 187 995 грн. на рік. (а.с. 52)

Представник відповідача адвокат Штогрін В.С. у судовому засіданні підтримала позицію відповідача та зазначила, що позивачем не доведено ані розміру необхідних витрат на дітей, ані необхідності стягнення аліментів у заявленому обсязі. Також звернула увагу на те, що відповідач добровільно бере участь у матеріальному забезпеченні дітей, що підтверджується банківськими квитанціями про регулярні перекази коштів на рахунок позивача та виписками з дитячих банківських рахунків, відкритих відповідачем для забезпечення потреб дітей.

До матеріалів справи також долучено копії переписки сторін у месенджері Viber, з якої вбачається, що позивач повідомляла відповідачу реквізити банківських карток для перерахування коштів, а відповідач здійснював відповідні перекази, у тому числі із зазначенням призначення платежу «на утримання дітей». Також містяться повідомлення, з яких вбачається, що позивач зверталася до відповідача з проханням додаткового фінансування окремих витрат, зокрема на відпочинок дітей, на що відповідач надавав згоду та здійснював переказ коштів. (а.с. 71-82)

Окрім цього, у матеріалах справи містяться квитанції про здійснення відповідачем грошових переказів, а також виписки з банківських рахунків, які підтверджують систематичність таких платежів. Водночас позивач не заперечила факт отримання частини коштів, однак зазначила, що їх розмір є недостатнім для повного забезпечення потреб дітей.

Щодо доводів позивача про наявність у відповідача додаткових доходів від діяльності у сфері нерухомості, відповідач у судовому засіданні пояснив, що будь-яка така діяльність у минулому не є актуальною, а отримання ним інших доходів, окрім офіційної заробітної плати, позивачем не доведено належними доказами.

Таким чином, досліджені судом докази у сукупності свідчать про наявність між сторонами спору щодо розміру та способу участі відповідача у матеріальному забезпеченні дітей, а також щодо достатності наданої ним допомоги для покриття фактичних потреб дітей.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 51 Конституції України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України» (HUNT v. UKRAINE), № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)).

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків або інших законних представників дитини є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19).

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20).

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд виходить з того, що діти сторін постійно проживають разом із матір`ю, яка фактично здійснює їх повсякденне утримання, догляд та виховання. Ця обставина підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, що свідчить про наявність у позивача фактичного тягаря забезпечення основних потреб дітей.

Разом із тим суд враховує, що відповідач є батьком дітей і бере участь у їх утриманні, що підтверджується наданими банківськими квитанціями, виписками з рахунків та перепискою сторін, з яких вбачається здійснення ним періодичних грошових переказів та надання коштів за окремими домовленостями. Водночас така участь не має системного та стабільного характеру в обсязі, достатньому для повного забезпечення потреб дітей.

Суд бере до уваги, що діти мають певні медичні особливості стану здоров`я, які потребують періодичного лікування, профілактичних заходів та додаткових витрат на оздоровлення. Разом із тим надані медичні документи підтверджують наявність таких потреб загалом, але не свідчать про постійні значні щомісячні витрати у заявленому позивачем розмірі.

Оцінюючи доводи позивача щодо розміру аліментів, суд враховує, що заявлена сума не підтверджена детальним розрахунком реальних витрат на дітей, однак водночас визнає, що потреби двох дітей шкільного віку об`єктивно потребують регулярного фінансового забезпечення, яке не може обмежуватися мінімальними витратами.

Щодо доводів відповідача про його матеріальний стан, суд бере до уваги надані документи, які свідчать про наявність у нього стабільного офіційного доходу середнього рівня. Разом із тим твердження про повну неспроможність сплачувати аліменти у більшому розмірі суд вважає перебільшеними, оскільки сам відповідач визнає можливість регулярної участі у витратах на дітей і фактично її здійснює.

Разом із тим суд критично оцінює твердження позивача щодо наявності у відповідача значних додаткових доходів, оскільки вони належним чином не підтверджені допустимими доказами і ґрунтуються переважно на припущеннях та інформації з відкритих джерел.

Водночас суд виходить із того, що визначення розміру аліментів має забезпечувати баланс між реальними потребами дітей та об`єктивними фінансовими можливостями відповідача, не допускаючи як їх надмірного заниження, так і встановлення такого розміру, який фактично унеможливлює існування платника.

Судом встановлено, що визначений розмір аліментів у сумі 3 500 грн. щомісячно є достатнім для забезпечення основних потреб дитини, з урахуванням її віку, стану здоров`я, рівня матеріального забезпечення та звичних умов життя. Зазначений розмір аліментів забезпечує можливість покриття необхідних витрат на харчування, одяг, взуття, придбання предметів першої необхідності, засобів гігієни, а також частково витрат, пов`язаних із навчанням, розвитком дитини та отриманням медичних послуг.

Суд враховує, що дитина має право на належний рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального та соціального розвитку, при цьому аліменти є одним із джерел такого забезпечення і не виключають обов`язку іншого з батьків брати участь у витратах на утримання дитини.

При визначенні розміру аліментів суд також бере до уваги, що встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку у 2026 році становить 3328 грн. Визначений судом розмір аліментів у сумі 3500 грн перевищує зазначений показник, що свідчить про забезпечення не лише мінімально необхідного рівня утримання дитини, але й створює передумови для покриття базових потреб дитини на належному рівні.

Перевищення розміру аліментів над прожитковим мінімумом узгоджується з правовою природою аліментних зобов`язань, оскільки прожитковий мінімум визначає лише гарантований державою мінімальний рівень забезпечення, тоді як фактичні потреби дитини можуть бути вищими залежно від конкретних життєвих обставин.

Крім того, суд враховує принципи розумності та справедливості, які є загальними засадами цивільного судочинства, а також необхідність забезпечення балансу між інтересами дитини та фінансовими можливостями платника аліментів. Встановлення аліментів у надмірному розмірі може призвести до порушення прав платника та створення для нього надмірного фінансового навантаження, тоді як визначений розмір у сумі 3500 грн є співмірним, обґрунтованим та таким, що не виходить за межі його платоспроможності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що розмір аліментів у сумі 3500 грн щомісячно є достатнім, обґрунтованим, таким, що відповідає інтересам дитини, забезпечує її належний рівень утримання та водночас не порушує прав та законних інтересів платника аліментів.

Визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СК України, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, не є меншим за мінімальний гарантований розмір аліментів та водночас враховує обставини, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до положення частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 23 лютого 2026 року.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі статей 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354, 430 ЦПК України, статей 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 07 травня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА