Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №567/476/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/476/26

Провадження №2/567/509/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Приступа А.І.

з участю позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її користь у розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку.

Позов обґрунтовано тим, що з 19 серпня 2023 року позивачка та відповідач перебувають у шлюбі, який був зареєстрований Кам`янець-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Вказує, що станом на день звернення до суду з вищевказаною позовної заяви нею був поданий позов до суду про розірвання шлюбу з відповідачем.

Зазначає, що під час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що вона разом з сином зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 та догляд за дитиною фактично здійснює лише вона.

Зазначає, що відповідач не бере участі у матеріальному утриманні сина та її як його дружини, хоча має для цього всі можливості, оскільки за віком та станом здоров`я є працездатним інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків немає, а відтак має можливість сплачувати аліменти на її утримання до досягнення сином трьохрічного віку.

Зазначає, що на даний час вона не має можливості повноцінно працювати, оскільки постійно здійснює догляд за дитиною, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги від відповідача.

Посилаючись на те, що відповідач, будучи працездатним, свідомо ухиляється від надання їй матеріальної допомоги, просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на своє утримання в розмірі 3 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною трьохрічного віку.

Ухвалою суду від 07.04.2026р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, визначено учасникам справи строки для подання відповідних заяв по суті спору, роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та право подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Інших процесуальних дій не вчинялося.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав та доводів, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити. Вказала, що на даний час вона не працює оскільки здійснює догляд за спільною з відповідачем дитиною до досягнення трьохрічного віку. Весь її дохід складається із допомоги при народженні сина, розмір якої складає 860 грн. щомісячно. Пояснила, що вона зверталася до відповідача з проханням про надання коштів на своє утримання, у відповідь на що відповідач фактично відмовив у її проханні, вказуючи на те, що «це твої проблеми». Зазначила, що вона самотужки позбавлена можливості задовольнити свої першочергові потреби у зв`язку з відсутністю заробітку, що й спонукало її звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів на своє утримання. Вказує, що потребує коштів на своє утримання, зокрема, для придбання продуктів харчування, медикаментів, засобів гігієни, одягу тощо. Посилається на те, що відповідач за віком та станом здоров`я є працездатним, аліменти з нього не стягуються, стягнень по виконавчих документах з відповідача не проводиться, інших утриманців немає, відтак вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на її утримання, як дружини в розмірі 3 000 грн. щомісячно.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи у суді був повідомлений у відповідності до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України. Правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позову до суду не подав заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно довідки виконкому Острозької міської ради Рівненської області від 27.03.2026р. відповідач ОСОБА_2 значиться знятим з реєстраційного обліку по адресі: АДРЕСА_1 з січня 2026 року.

З урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та надані сторонами докази, з`ясувавши всі обставини справи у їх сукупності, вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Позивачка, звертаючись до суду, на власний розсуд обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинна переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених нею вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який 19 серпня 2023р. був зареєстрований Кам`янець-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (актовий запис №699) (а.с.6 на звороті).

Під час спільного подружнього життя у позивачки та відповідача народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.11.2023 р. (а.с.3).

З доводів позивачки та матеріалів справи судом встановлено, що вона разом з сином зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади №2023/008445786 від 18.10.2023р. (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З досліджених судом доказів встановлено, що під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , догляд та виховання якої здійснює позивачка як мати дитини.

Дитина проживає з позивачкою, що відповідачем не заперечується та не спростовано.

Згідно з ст.ст.75, 80 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного; право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу; аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч.1 ст.80 СК України, аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі.

Оскільки малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачкою і не досяг трирічного віку, а сама позивачка самостійно забезпечити в повній мірі свої щоденні життєві та побутові потреби не має можливості, оскільки щодня виховує та здійснює догляд за малолітньою дитиною, та відповідач добровільно коштів на утримання дружини не надає, хоча на переконання суду має таку можливість, оскільки отримує дохід та не обтяжений щоденним вихованням та доглядом за малолітньою дитиною, а відтак суд вбачає фактичні та правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання до досягнення сином ОСОБА_3 трьохрічного віку.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст.80 СК України).

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст.84 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду.

При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи.

Окрім того, судом береться до уваги стан здоров`я та матеріальне становище дитини та сторін.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет у 2026 році» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 209 грн.

Визначення розміру аліментів на утримання дружини у фіксованому розмірі узгоджується з вимогами статті 182 СК України і отримуваний відповідачем дохід, на переконання суду, буде достатнім для забезпечення першочергових життєвих та побутових потреб позивачки.

Водночас, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, на підтвердження того, що на його утриманні, окрім малолітнього сина, перебувають інші особи, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на її утримання, суд виходить з того, що відповідач за віком та станом здоров`я є працездатним та доказів, які б підтверджували зворотнє в матеріалах справи відсутні, а тому беручи до уваги вищевикладене суд приходить до переконання про те, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання дружини у розмірі 3 000 грн. щомісячно, що не буде надто обтяжливим для відповідача.

Окрім того, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини та можливостей відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини у розмірі 3 000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, що також відповідатиме розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної соціальної групи (працездатних осіб).

Одночасно, суд бере до уваги, що позов про стягнення аліментів був поданий 17.03.2026р., а тому за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.

Згідно вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а відтак з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави, оскільки позивачка була звільнена від його сплати при подачі позову відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ч.6 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 212, 280-282 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на її утримання у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. щомісячно, починаючи з 17.03.2026 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 травня 2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.