Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №552/3412/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/3412/26

Провадження № 3/552/561/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026

04 травня 2026 року суддя Київського районного суду м. Полтави Любчик В.М., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та матеріали, додані до нього, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтава, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлено, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 21.08.2019 орган 5310,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серія ВАД № 122189 від 18.04.2026, громадянка ОСОБА_1 18.04.2026 близько 19 год 28 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, які полягали у штовханнях, ображала потерпілого нецензурною лайкою у присутності малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого завдана шкода психічному здоров`ю дитини, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (а.с.7).

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 про день та час розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомляла, та враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, суд розцінює причину її неявки як неповажну.

Водночас, з метою забезпечення розумного строку розгляду справи, уникнення зловживання процесуальними правами, а також для виключення можливості затягування розгляду справи з метою уникнення відповідальності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, відповідно до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Нормами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Нормами ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 122189 від 18.04.2026 (а.с. 1), скриншот з застосунку «Дія» (а.с.2), письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких остання зазначила, що не вчиняла домашнього насильства відносно ОСОБА_2 (а.с.3).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Ця форма домашнього насильства з об`єктивної сторони повинна характеризуватися діянням, наслідками та причинним зв`язком між ними.

Разом із цим, вказані дії повинні бути умисними тобто особа, яка його вчинила, має усвідомлювати протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачати її шкідливі наслідки та бажати їх або свідомо допускати настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

У межах цієї справи, наслідки дій ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_3 хоча й зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, як психологічна шкода здоров`ю, втім, їх зміст жодним чином не деталізовано, наслідки не доведені належними доказами, окрім зазначення за змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Доданими доказами не доведена будь-яка шкода, причинно-наслідковий зв`язок, між діянням та наслідками, а відтак, усі доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить положенням ст. 62 Конституції України.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши матеріали про вчинення адміністративного правопорушення в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 , в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 40-1, 173-2, 276-280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня проголошення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.М. Любчик