Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №367/13317/25 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №367/13317/25

Провадження №2/377/381/26

07 травня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання – Кононової Н.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

У С Т А Н О В И В:

04 листопада 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 105, 110, 115 СК України, просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 вересня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, Україна.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09 вересня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 141. Під час перебування у шлюбі у сторін народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом останніх трьох років сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Причиною звернення позивача до суду з даної позовною заявою стало те, що через діаметрально протилежні погляди на життя та сім`ю сімейне життя сторін поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Відповідач має власний погляд на сімейні цінності, побудову сімейних відносин. Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2025 року, в порядку частини першої статті 31 ЦПК України, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано за підсудністю на розгляд до Славутицького міського суду Київської області, яка надійшла до канцелярії суду 25 березня 2026 року.

Ухвалою судді від 26 березня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року судовий розгляд справи було відкладено на 07 травня 2026 року на підставі частини п`ятої статті 223 ЦПК України.

Позивач та її представник – адвокат Бараболя В.І. в призначене судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України, від представника позивача – адвоката Бараболі В.І. надійшла заява, в якій він просив справу розглядати за відсутності позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. 17 квітня 2026 року до суду від відповідача надійшла заява, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 03 вересня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 03 вересня 2005 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, про що 03 вересня 2005 року в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 141. Після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_6 , дружині ОСОБА_6 .

Під час шлюбу у сторін народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач, мати – позивач, що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою стало те, що через діаметрально протилежні погляди на життя та сім`ю сімейне життя сторін поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Відповідач має власний погляд на сімейні цінності, побудову сімейних відносин. Протягом останніх трьох років сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов`язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Згідно з частиною другою статті 18, пункту 3 статті 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, яка виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливо.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.

Як вбачається із змісту позовної заяви, діти сторін: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу залишаються проживати разом з позивачем.

Позивачем заяви про відновлення дошлюбного прізвища не подано, отже після розірвання шлюбу їй необхідно залишити прізвище ОСОБА_6 .

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини першої статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 605,60 гривень, інша частина судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 03 вересня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 141.

Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_6 .

Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області повернути ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок сплаченого судового збору при поданні позову згідно копії платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 2.385257711.1 від 04.11.2025.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 07 травня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька