Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №369/17159/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17159/25

Провадження № 3/369/2262/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.05.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Перекупка Ганна Анатоліївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з СРПП ВП № 1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ,

за статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

встановив:

ОСОБА_1 26 липня 2025 року близько о 12 год. 00 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП, а саме: перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою в бік гр. ОСОБА_2 .

В судове засідання, призначене на 05.05.2026 учасники не з`явивлись, проте в попередніх судових засіданнях неодноразово надавали свої пояснення та здійснювали допит свідка.

В попередніх судових засіданнях ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП не визнав, факт вживання нецензурної лайки заперечив, пояснив, що місце, де відбулися події, є місцем його проживання, а не громадським. Крім того, зазначив, що своєї згоди на відеофіксацію не надавав, а потерпілий, втручаючись у його розмову із сином, провокував конфлікт.

Захисник Каменська Н. П. в судових засіданнях проти протоколу заперечила та просила провадження у справі закрити за відсутності складу та події адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначала, що відеозапис події, долучений до матеріалів справи, є недопустимим доказом, оскільки ОСОБА_1 не надавав згоди на проведення відеозйомки, а його поведінка, зафіксована на записі, була спровокована діями ОСОБА_2 . Крім того, вказувала на безпідставність присутності ОСОБА_2 , який діяв як представник боржника Андрієнко О. В., під час вчинення виконавчої дії у межах виконавчого провадження № 78071449 за відсутності самого боржника. Також звертала увагу на те, що ОСОБА_2 є особою зі спеціальним правовим статусом адвоката, а дії ОСОБА_1 згідно з заявою ОСОБА_2 від 26.07.2025 року полягали у перешкоджанні здійсненню адвокатської діяльності, що не охоплюється диспозицією ст. 173 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 в судових засіданнях обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, підтримав. Пояснив, що 26.07.2025 року був правомірно присутній під час вчинення виконавчих дій на підставі постанови Київського апеляційного суду від 29.04.2025 року у справі № 369/21014/24, діючи як представник ОСОБА_3 на підставі наданих повноважень. Зазначив, що під час проведення виконавчих дій ОСОБА_1 у присутності державного виконавця та неповнолітнього ОСОБА_4 висловлювався на його адресу нецензурною лайкою та вживав образливі висловлювання. Крім того, звернув увагу суду, що міг здійснювати відеофіксацію перебігу виконавчих дій відповідно до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при цьому ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо проведення такої фіксації, що підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом.

Свідок ОСОБА_5 , допитаний за ініціативою сторони захисту, у судовому засіданні пояснив, що обіймає посаду державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Пояснив, що був присутнім на місці події, оскільки прибув за адресою здійснення виконавчої дії у межах виконавчого провадження № 78071449. Зазначив, що ОСОБА_2 був присутній на місці події як фізична особа, тобто як представник ОСОБА_3 (матері дитини), який привіз малолітнього ОСОБА_4 на місце вчинення виконавчої дії, що ОСОБА_2 і було роз`яснено. Свідок повідомив, що оскільки неповнолітній ОСОБА_4 відмовився від спілкування з батьком, виконавча дія не була виконана і було складено відповідний акт біля будинку ОСОБА_1 . Свідок зазначив, що чув нецензурну лайку з боку ОСОБА_1 на вулиці в присутності сина та ОСОБА_2 , при цьому нецензурна лайка була спрямована саме в бік ОСОБА_2 .

Дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши доводи учасників, суд дійшов висновку про таке.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується доказами, що є у матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 20 серпня 2025 року серії ВАД № 851388, рапортом від 26.07.2025 року, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.07.2025 року, поясненнями ОСОБА_2 від 26.07.2025 року, поясненнями ОСОБА_1 від 20.08.2025 року, відеозаписом з місця події.

Судом встановлено, що адвокат Тригуб А. Ю. був присутній на місці події як представник боржника ОСОБА_3 та за дорученням останньої привіз малолітнього ОСОБА_4 за місцем проживання батька, разом з тим, в момент події правопорушення свій спеціальний статус представника боржника не реалізовував, оскільки був лише супроводжуючою дорослою особою разом із малолітньою дитиною, крім того, подія правопорушення відбувалась під час складання акту державним виконавцем про неможливість здійснення виконавчої дії.

Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. З об`єктивної сторони, хуліганство, незалежно від виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної), характеризується порушенням громадського порядку, а з суб`єктивної сторони - умисною виною та мотивом явної неповаги до суспільства.

Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ст. 173 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських містах в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце.

Громадським місцем визначається - вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже, громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.

Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, непристойні висловлювання. Нецензурна лайка це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, різновид словесної брутальності, які висловлені публічно в місці, де можуть бути і були почуті людьми. Використання нецензурних слів виявляє грубе, образливе ставлення до оточуючих незалежно від їх кількості.

Доводи сторони захисту про те, що відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є необґрунтованими та спростовуються відеозаписом, доданим до матеріалів провадження, з якого вбачається, що ОСОБА_1 спілкувався з представником боржника ОСОБА_2 та висловлювався нецензурною лайкою в бік останнього, перебуваючи в громадському місці на вулиці Будаївська в м. Боярці Фастівського району Київської області, тобто у публічному місці, яке знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, чим проявив явну неповагу до суспільства, оточуючих, зокрема і ОСОБА_2 , отже вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Доводи сторони захисту щодо відсутності згоди ОСОБА_1 , зафіксованої на відеозаписі, на проведення такого запису, а також твердження про недопустимість цього доказу з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Згадані положення цивільного законодавства перш за все спрямовані на захист особистого та сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відеозйомка здійснена потерпілим на вулиці біля паркану будинку, тобто у громадському місці, зйомка здійснювалася відкрито, при цьому про здійснення фіксації ОСОБА_1 було повідомлено, заперечень останній проти зйомки не висловлював, метою цієї зйомки було фіксування можливих неправомірних дій щодо потерпілого, що вказує на їх ситуативність.

Посилання сторони захисту на Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 є нерелевантним, оскільки це рішення стосується ситуації отримання фактичних даних у результаті оперативно-розшукової діяльності, тоді як у цій справі, як уже зазначалось, зйомка потерпілим здійснювалася відкрито.

З огляду на викладене, суд відхиляє вказані доводи сторони захисту та вважає, що відеозапис, долучений потерпілим та здійснений за допомогою його мобільного телефону, є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Вказаний відеозапис є логічно узгодженим з іншими доказами у справі, зокрема поясненнями потерпілого ОСОБА_2 та свідка, що оцінюється судом у їх сукупності.

Вказані докази суддею приймаються до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи відповідно до статті 280 КУпАП, зокрема, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, аналіз перевірених і оцінених доказів переконують суддю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, винуватість його доведена, і він повинен нести адміністративну відповідальність за статтею 173 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи, події, вказані в протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД № 851388 від 20 серпня 2025 року, відбулися 26 липня 2025 року, тобто більш ніж три місяці тому.

Таким чином, строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, на момент розгляду справи закінчився.

Згідно зі статтею 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

За викладених обставин закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Після виключення провадження втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, вимоги ст. 38, ст. 247 КУпАП, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, необхідно закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 38, 247, 173, 283, 284 КУпАП,

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого у частині другій статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя Г. А. Перекупка