Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №288/302/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/302/26

Провадження № 2-а/288/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

за участю секретаря судового засідання – Франчук Ю.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6709050 від 22.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі- відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6709050 від 22.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якому зазначає, що 22 лютого 2026 року приблизно о 20.30 годині, тобто вже в темну пору доби, в селищі Попільня по вулиці Героїв Майдану, він керував транспортним засобом марки «ВАЗ-21104» державний номер НОМЕР_1 , його зупинили два працівники поліції та повідомили, що в його автомобілі не освітлюється номерний знак. Він вийшов з автомобіля та показав працівникам поліції, що номерний знак на його автомобілі освітлюється і вони з ним погодились. Потім працівник поліції повідомив, що під час зупинки він не увімкнув правий поворот в автомобілі, проте позивач зазначає, що він не здійснював маневру в праву сторону та не змінював напрямку руху, так як з правої сторони була кучугура снігу, яка утворилась під час розчищення дороги (проїзної частини) від снігу. Позивач не погодився з працівником поліції щодо зазначеного правопорушення. Працівник поліції склав відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень. З вказаною постановою він ознайомився, але там були розбіжності з даними позивача, про що він повідомив працівника поліції, внаслідок чого поліцейський порвав постанову. Після цього працівник поліції склав нову постанову, на ознайомлення її позивачу не надав і не вручив її копії.

Також, працівниками поліції допущено інші порушення вимог діючого законодавства України та не дотримано процедури розгляду даної справи.

Вказану постанову позивач вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та вона є незаконною.

Позивач просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії ЕНА № 6709050 від 22.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити провадження по справі.

Відповідно до ухвали суду від 04 березня 2026 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі. Також пояснив, що при зупинці автомобіля не увімкнув правий покажчик повороту та в нього не працювали габаритні вогні, з постановою він не ознайомився, оскільки вона була пошкоджена працівником поліції.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов з додатками, в якому просить розгляд даної справи здійснювати без участі їх представника, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні оглядався відеодиск із записом події, яка відбулась 22 лютого 2026 року, з якого вбачається, що, при зупинці працівниками поліції автомобіля водій не увімкнув світловий покажчик повороту. Під час розмови працівник поліції пояснив водію причину зупинки та вказав йому на вчинене ним правопорушення, на що водій не заперечував. Працівник поліції роз`яснив водію права та надав йому постанову на ознайомлення. На вимогу водія також надано було відеозапис з записом правопорушення. Під час ознайомлення з постановою між водієм та працівником поліції виник конфлікт внаслідок якого постанова була пошкоджена. Поліцейський роздрукував інший екземпляр даної постанови та запитав чи буде водій її підписувати, на що водій своєю поведінкою відмовився. Також водій мав намір взяти на ознайомлення інший екземпляр постанови, проте після пошкодження попереднього екземпляра, працівник поліції йому відмовив, хотів особисто ознайомити з нею, але водій відмовився.

Частина 1 статті 205 КАС України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно до норм частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень ч. 5 ст. 279 КАС України, тому суд з власної ініціативи розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи та оглянувши відеодиск, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.

Згідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що 22 квітня 2026 року о 20.28 годині ОСОБА_1 в селищі Попільня по вулиці Героїв Майдану, Житомирського району, Житомирської області, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21104», номерний знак НОМЕР_1 при зупинці не увімкнув показчик повороту відповідного напрямку руху, чим порушив п. 9 ПДР України. Своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, в зв`язку з чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (в тому числі і ч. 2 ст. 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно до пункту 4 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі – Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами статті 276 КУпАП.

Згідно до статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз`яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.

Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення регулюється розділом 4 КУпАП.

Згідно до частини 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як вбачається з пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

В постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказується на порушення ним п. 9 ПДР України.

Згідно пункту 9.2. б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.

Стаття 283 КУпАП передбачає, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно до пункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», одним із превентивних поліцейських заходів є застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.

В постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що до постанови додається відеофіксація на портативний відеореєстратор.

В судовому засіданні оглядався наданий працівниками поліції відеодиск з записом події, яка сталась 22 лютого 2026 року, з якого вбачається, що при зупинці працівниками поліції автомобіля водій ОСОБА_1 дійсно не увімкнув світловий покажчик повороту, про що водій на відео і не заперечував.

Крім того, суд зазначає, що в поданому позові позивач зазначає про наявність свідків, проте на відеозаписі будь-які свідки даної події відсутні.

Таким чином, вищевказаний запис на відеореєстраторі працівників поліції, спростовує доводи позивача викладені в позовній заяві про те, що він не здійснював повороту.

Досліджений в судовому засіданні відеозапис на думку суду з урахуванням положень Закону України "Про Національному поліцію" є належним та допустимим доказом по справі, оскільки в даному відеозаписі зазначено дату, час та суть правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 .

Позивачем не доведено, що вказаний відеозапис є неналежним та не допустимим доказом.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення. Проте, як вбачається з оглянутого відеодиску, позивач ОСОБА_1 дійсно при повороті не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку.

Доводи позивача наведені ним в позовній заяві, як на підставу для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а саме: позивачем не надано належних доказів наявності порушення його прав діями працівника поліції.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивача в межах розгляду даної справи надано не було та судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, судом не встановлено порушень зі сторони працівників поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .

Як передбачено статею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності працівниками поліції, які є посадовими особами та виконують посадові інструкції, встановлено порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, в даному випадку працівники поліції мали достатні фактичні дані, які свідчили про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та прийняте рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень, відповідає санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, винесена оскаржувана постанова є обґрунтованою, винесеною уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.

У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Згідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд дійшов висновку про те, що працівником поліції відповідно до ст. 77 КАС України, доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови, тим самим спростовуються доводи позивача вказані в позовній заяві.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне постанову сержанта поліції Мошківського Д.В. серії ЕНА № 6709050 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6709050 від 22.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі залишити без задоволення.

Питання про стягнення судових витрат, згідно до ст. 139 КАС України не вирішується, так як в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 19, 55 Конституції України; Законом України «Про Національну поліцію»; «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853; статтями 122, 245, 251, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 268, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Постанову серії ЕНА № 6709050 від 22 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - залишити без змін.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6709050 від 22.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук