Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №285/1830/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/1830/26

Провадження № 1-кп/0285/524/26

07 травня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої — судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судовому провадження:

прокурор — ОСОБА_3 ,

обвинувачений — ОСОБА_4 ,

потерпіла — ОСОБА_5 ,

законний представник — ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42026062240000002

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Марушівка Новоград-Волинського району Житомирської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, з неповною середньою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,-

встановив:

ОСОБА_4 , 21.07.2024 близько 13 год 00 хв ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно неповнолітньої ОСОБА_5 домашнє психологічне насильство, яке полягало в штовханні та криках, внаслідок чого завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_5 .

За вказаним фактом постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2024 ОСОБА_8 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. І ст. 173-2 КУпАП, за фактом вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_5 .

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, 29.07.2025 близько о 20 год 00 хв ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем проживання, що по АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю падчеркою ОСОБА_5 , під час якої виражався грубою нецензурною лайкою, бив кулаками по рукам, ногам, грудній клітці та обличчю останньої, чим вчинив психологічне та фізичне насильство, що завдало шкоди її психологічному та фізичному здоров`ю.

Того ж дня, вночі, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем проживання, що по АДРЕСА_1 , продовжив вчиняти домашнє насильство відносно неповнолітньої ОСОБА_5 , під час якого не дозволяв їй спати, погрожував фізичною розправою та висловлював слова образ, що завдало шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

Також, в липні 2025 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , вчинив домашнє насильство відносно неповнолітньої ОСОБА_5 , під час якого вчинив сварку, а саме висловлював слова образ та нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою та плював в лице, що завдало шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

У подальшому, 31.08.2025, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в дворі за місцем проживання, що по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно неповнолітньої ОСОБА_5 , а саме вчинив сварку з останньою, під час якої кричав та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю.

Окрім того, 09.09.2025 близько 08 год 10 хв ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє психологічне та фізичне насильство відносно доньки своєї дружини (падчерки) ОСОБА_5 , під час якого вчинив з нею сварку та один раз рукою вдарив по обличчю, що завдало шкоди її психологічному та фізичному здоров`ю.

За вказаним фактом постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29.09.2025 ОСОБА_10 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за фактом вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_5 .

Зазначеними діями ОСОБА_4 вчинив відносно потерпілої психологічне та фізичне насильство, внаслідок чого остання зазнала погіршення якості життя, а також психологічних страждань через його словесні образи, погрози, приниження, що викликало в неї побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість, та нездатність захистити себе.

Незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_7 на шлях виправлення не став та грубо ігноруючи норми законів, якими закріплено обов`язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, продовжив свою злочинну діяльність, що виразилося у вчиненні ним домашнього насильства за таких обставин.

Так, 16.09.2025 близько 21 год 05 хв, ОСОБА_7 , маючи на меті самоствердитися за рахунок неповнолітньої ОСОБА_11 , з якою перебуває у близьких відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм моралі, перебуваючи за місцем проживання, що по АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство відносно останньої, що виразилося у ображанні грубою нецензурною лайкою та висловлюванні словесних погроз та призвело до психологічних страждань із погіршенням якості життя потерпілої особи.

За викладених обставин ОСОБА_7 , порушуючи вимоги ст. ст. 28, 68 Конституції України, ст. ст. 288, 289 та 297 Цивільного кодексу України, будучи 26.09.2024, 29.09.2025 притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї падчерки ОСОБА_5 , з якою перебуває у близьких відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм моралі, перебуваючи з адресою: АДРЕСА_2 , вчинив психологічне насильство відносно останньої, що виразилося у висловлюванні на її адресу словесних образ, нецензурної лексики, погроз та нанесенні побоїв, що призвело до психологічних страждань із погіршенням якості життя потерпілої особи.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та суду показав, що він дійсно у період, зазначений в обвинувальному акті, неодноразово вчиняв домашнє насильство щодо своєї неповнолітньої падчерки ОСОБА_5 .. Вказав на те, що виправиться.

Законний представник потерпілої ОСОБА_6 показала, що до служби у справах дітей надходила інформація що у сім`ї обвинуваченого систематичного відбувається насильство щодо неповнолітньої ОСОБА_5 з боку вітчима. Як наслідок неповнолітня неодноразово не почувала за місцем проживала та перебувала у сторонніх осіб. Зі згоди матері ОСОБА_12 була влаштована у реабілітайній центр "Сонячний дім", де наразі знаходиться близько 6 місяців, навчається у 7 класі. На перших етапах відвідування місця проживання обвинуваченого, у зв`язку із вчиненням останнім домашнього насильства щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , останній працівників служби у справах дітей зустрічав агресивно, наразі - співпрацює.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_13 своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розумів зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, а також у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження у зв`язку з чим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого та потерпілої, а також дослідженням відомостей, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного та на підставі допиту обвинуваченого та законного представника неповнолітньої потерпілої, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

При вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_14 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого діяння, особу винного, наявність обставин, що обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 є щире каяття.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_15 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на вище наведене, враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який за місцем проживання характеризувався посередньо, на обліку у психоневрологічному та наркотичному відділенні не перебуває, раніше не судимий, ставлення обвинуваченого ОСОБА_8 до вчиненого, який розкаявся у вчиненому, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті 126-1 КК України.

Разом з тим, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, бо вважає саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_14 із застосуванням вимог ст. 75 КК України буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Також, до обвинуваченого ОСОБА_8 слід застосувати обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, зокрема направлення для проходження програми для кривдників.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено, арешт на майно не накладався.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ухвали слідчого судді від 24.03.2026, застосовано до 24.05.2026.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 66, 67 КК України, ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 — 1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, зокрема направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Суддя ОСОБА_1