Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №161/10622/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10622/25

Провадження № 2/161/81/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Вегери Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.12.2018 року між ТзОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № L5650219, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 8200,00 грн., які зобов`язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними.

06.11.2018 року між ТОВ «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТзОВ «Він Фінанс» (наказ №55-к від 25 липня 2024 року, протокол №1706 від 25 липня 2024 року).

Зазначає, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язань за вказаним договором, в зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість в розмірі 27811,49 грн, з яких: 17621,99 грн. – заборгованість за кредитом, 8604,97 грн. – сума інфляційних втрат, 1584,53 грн. – 3% річних.

У зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала суду відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що ніяких договорів з ТОВ «ФК «Дінеро» не укладала, кредитні кошти не отримувала, договір був укладений від її імені внаслідок шахрайських дій невідомих осіб, внаслідок чого вона звернулась до правоохоронних органів.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2018 року між ТзОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № L5650219, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 8200,00 грн., які зобов`язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними (а.с. ).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

06.11.2018 року між ТОВ «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами (а.с. ).

ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТзОВ «Він Фінанс» (наказ №55-к від 25 липня 2024 року, протокол №1706 від 25 липня 2024 року).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нарахована заборгованість в розмірі 27811,49 грн, з яких: 17621,99 грн. – заборгованість за кредитом, 8604,97 грн. – сума інфляційних втрат, 1584,53 грн. – 3% річних (а.с. ).

Дослідивши докази, суд вважає, що в позові слід відмовити, оскільки у наданих суду матеріалів відсутні докази видачі кредиту за вказаним договором позичальнику.

Так, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

У разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом із тим, позивачем ТОВ «ВІН Фінанс» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно кредитних договорів на рахунок відповідача.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Додані до позовної заяви копії відповідного кредитного договору, договору про відступлення прав вимоги, розрахунок заборгованості не свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів.

Крім того, посилання виключно на розрахунок заборгованості за кредитним договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

При цьому, як слідує із відповіді АТ «Таскомбанк», в банку відсутня інформація про ОСОБА_1 і відповідно рахунки на її ім`я не відкривалися, тобто відомості про переказ коштів відсутні(а.с. ).

Таким чином, у зв`язку із недоведенням позивачем факту перерахування коштів на виконання умов вищезазначеного кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем даними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за вказаним договором відсутні.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ВІН Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором не підтверджені належними доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 417 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс», адреса: м. Київ, вул. Авіоконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код в ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 27 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк