Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №742/1190/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-о/742/74/26

Єдиний унікальний № 742/1190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа -

УСТАНОВИВ:

Представник заявниці ОСОБА_1 – адвокат Чумак В.П. звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а саме архівної довідки №П/24/4645/24-30 від 29.01.2025 р., у якій по батькові заявниці зазначено скорочено як « ОСОБА_2 », тоді як відповідно до паспорта громадянина України та інших особистих документів її по батькові зазначено повністю – « ОСОБА_3 ».

Заявниця зазначила, що вказана розбіжність у написанні персональних даних унеможливлює використання архівної довідки як належного документа для підтвердження періодів трудової діяльності та страхового стажу при зверненні до органів Пенсійного фонду України, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості повною мірою реалізувати своє право на пенсійне забезпечення.

У судове засідання заявниця не з`явилась, а її представник надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, подав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що встановлення зазначеного факту пов`язане з вирішенням питання про зарахування стажу та пенсійне забезпечення.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого суд розглядає справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Згідно з п. 6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, якщо ім`я, по батькові, прізвище, місце або час народження, зазначені у документі, не збігаються з відповідними даними, зазначеними у свідоцтві про народження, паспорті чи інших офіційних документах.

Із наведеної норми вбачається, що законодавець прямо відніс до компетенції суду в порядку окремого провадження вирішення питань, пов`язаних із усуненням розбіжностей у персональних даних особи у документах, якщо такі розбіжності перешкоджають реалізації нею належних прав.

Судом установлено, що в архівній довідці № П/24/4645/24-30 від 29.01.2025 р. по батькові заявниці зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як згідно з паспортом громадянина України її повне по батькові – « ОСОБА_3 ».

Таке скорочене написання по батькові за своїм змістом є технічним способом відображення анкетних даних особи та не змінює індивідуалізуючих ознак заявниці. Саме по собі зазначення ініціалу замість повного по батькові не свідчить про належність документа іншій особі та не спростовує тотожності особи, якщо інші ідентифікаційні відомості збігаються.

Тотожність особи підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні документів. Так, трудова книжка колгоспника № НОМЕР_1 від 02.08.1985 р. містить дані щодо періоду роботи (1985–1986 роки) та місця роботи (колгосп імені Карла Маркса, с. Богданівка) заявниці та повністю узгоджуються з відомостями, зазначеними в архівній довідці № П/24/4645/24-30. Це свідчить про те, що записи у трудовій книжці та довідці про нарахування заробітної плати стосуються однієї і тієї ж професійної діяльності заявниці у вказаний проміжок часу.

Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 підтверджує факт реєстрації шлюбу 20 вересня 1986 року та зміну дошлюбного прізвища заявниці з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Це усуває розбіжності між прізвищем, зазначеним у архівному документі радянського періоду, та актуальними паспортними даними заявниці.

Суд бере до уваги, що поєднання унікальних біографічних та професійних даних (дата народження, місце роботи, часовий період та дошлюбне прізвище) у сукупності з дослідженими документами виключає сумніви та свідчить про належність документа саме заявниці.

Матеріали справи не містять будь-яких даних про існування іншої особи з аналогічними анкетними даними, якій могла б належати вказана архівна довідка, а заінтересованою особою таких доказів суду не надано. Скорочення по батькові до ініціалу «В.» у цьому контексті суд оцінює як технічну особливість тогочасного ведення первинної документації, що не спростовує факту належності документа саме ОСОБА_6 .

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на наявність спору про право суд вважає безпідставними.

Предметом розгляду у даній справі є виключно встановлення юридичного факту належності документа конкретній особі. Заявниця не ставить перед судом вимог щодо призначення пенсії, перерахунку її розміру, зарахування страхового стажу чи зобов`язання органу Пенсійного фонду України до вчинення певних дій.

Отже, у межах цієї справи суд не вирішує публічно-правового спору між особою та суб`єктом владних повноважень, а лише перевіряє наявність юридичного факту, з яким закон пов`язує можливість подальшої реалізації прав заявниці.

Встановлений судом юридичний факт у майбутньому може бути використаний заявницею при зверненні до органу Пенсійного фонду України для реалізації права на пенсійне забезпечення, не свідчить про існування суб`єктивного конфлікту та не виключає можливості розгляду справи в порядку окремого провадження.

Встановлення даного факту спрямоване на усунення правової невизначеності у документах заявниці та є необхідною передумовою для подальшого здійснення її законних прав, що повністю відповідає меті та завданням цивільного судочинства, визначеним ст.315 ЦПК України.

Невстановлення такого факту фактично позбавляє заявницю можливості використати архівний документ як доказ трудового стажу, що створює істотні перешкоди у реалізації гарантованого державою права на соціальний захист.

Оцінивши зібрані у справі докази за правилами ст.89 ЦПК України, суд доходить висновку, що надані матеріали є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення факту належності заявниці архівної довідки № П/24/4645/24-30 від 29 січня 2025 року.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України судові витрати у справах окремого провадження не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Відповідно суд не здійснює розподіл судових витрат на користь заявника.

За таких обставин заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,258,259,263-265,293,315,319 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 архівної довідки архівного відділу Вінницької міської ради Вінницької області №П/24/4645/24-30 від 29 січня 2025 року, у якій її по батькові скорочено зазначено як « ОСОБА_2 ».

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Г. Павлов