Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №761/30004/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30004/25

Провадження №1-кп/761/2943/2026

В И Р О К

іменем України

05 травня 2026 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025000000001936, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 04.07.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні 3 (трьох) дітей, працюючого приймальником замовлень у ФОП ОСОБА_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

установив:

18.07.2025 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 надійшов (вх. № 74889) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025000000001936, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 761/30004/25 між суддями від 18.07.2025 визначено головуючого суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.07.2025 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання по розгляду обвинувального акта.

Ухвалою суду від 29.07.2025 у кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Згідно абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався відповідними указами та діє на теперішній час.

Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації на території всіх областей та міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»».

Надалі строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України. Загальна мобілізація в Україні триває на даний час (момент складання повідомлення про підозру).

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, в тому числі, призов на військову службу. Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні. Водночас, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на низку категорій, у тому числі, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Так, військовозобов`язаним та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 4 «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу або прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, у тому числі, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду (п. 9), які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи (п. 11).

Встановлено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого, який відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» являється військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 25.04.2024 № 1714 молодший лейтенант ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби.

Тобто, ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним та визнаним рішенням військово-лікарської комісії придатним до військової служби, являється особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Однак, у невстановлені на даний час досудовим розслідуванням місці, дату та час, але не раніше 24.02.2022 та не пізніше 09.12.2024, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, в особливий період, з метою ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, мотивуючи це небажанням проходити військову службу, вирішив ухилитися від призову.

У зв?язку з цим, 09.12.2024 ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний задум, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, втілюючи в реальність протиправний умисел, спрямований на ухилення від такого призову, звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , щодо надання йому відстрочки з підстав, визначених п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та долучив до неї копії документів, серед яких була копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, видану 21.03.2024 «Обласною медико-соціальною експертною комісією № 2» серії 12ААВ № 965528, посвідчену Головою МСЕК ОСОБА_9 , на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.04.2010 являється його дружиною, в якій вказується про те, що останній присвоєно ІІ групу інвалідності, а також те, що їй протипоказана важка праця та потребує постійного догляду.

Цього ж дня, вказана заява із долученими до неї документами прийнята ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстрована за вх. № Т-9888 від 09.12.2024.

Далі, 13.12.2024 Комісією з питань надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами розгляду поданої ОСОБА_4 заяви та долучених до неї документів, складено Протокол № 31, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 07.02.2025 та видано відповідну довідку, яка дійсна за пред`явлення військово-облікового документа №05/5898 та документа, що посвідчує особу.

Проте, згідно листа-відповіді КЗ КОР «Обласне бюро МСЕ» від 17.03.2025 № 170 вбачається, що вказана установа не має на балансі довідки серії 12ААВ № 965528, виданої на ім?я ОСОБА_10 . До цього ж, відповідно до зазначеного листа ОСОБА_9 , який вказаний в даній довідці як Голова МСЕК, не є головою комісії та не має права підпису.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, придатним до військової служби у воєнний час, не маючи законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надав до ІНФОРМАЦІЯ_2 завідомо неправдиві відомості, обґрунтувавши їх медичним документом (довідкою), в якій вказані неправдиві відомості щодо стану здоров`я його дружини, у результаті чого, отримав таку відстрочку.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення наведені вище.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , зокрема заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі та просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні по фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, судовим розглядом, який проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, встановлено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, за вчинення якого він підлягає покаранню.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані які характеризують його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинене кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, офіційно працевлаштований, стан здоров`я обвинуваченого задовільний, останній має місцереєстрації та місцепроживання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Наявність зазначених обставин підтверджені також прокурором під час судового розгляду.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Слід зазначити, що матеріали кримінального провадженні, які наявні у розпорядженні суду, не відображають відомостей про те, що інкримінований ОСОБА_4 за ст. 336 КК України злочин вчинено ним з використанням умов воєнного стану.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, з огляду на суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, суд не вбачає. Ухилення від захисту Батьківщини в період воєнного стану під час військової агресії ворога свідчить про суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, оскільки створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим. Зазначене унеможливлює застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, наведені вище дані про особу обвинуваченого, те, що він вчинив вперше кримінальне правопорушення, його ставлення до вчиненого, та, те, що у цьому випадку наявні декілька обставин, що пом`якшують покарання, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК України, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції ст. 336 КК України, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначеним відповідно до загальних засад, визначених у ст. 65 КК України.

Водночас, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, належну процесуальну поведінку останнього та усвідомлення ним протиправності вчиненого, щире бажання виправитись, одруженого, маючого на утриманні 3 дітей (двох неповнолітніх дітей та одну малолітню дитину), офіційно працевлаштованого, наявність позитивної характеристики та подяки (за активну громадську позицію, патріотизм та надання волонтерської допомоги ЗСУ), а також враховуючи думку учасників судового провадження, які вважали, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування призначеного покарання, суд вважає можливим перевиховання і виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому звільняє його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік, та покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У підсумку встановлене покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та зважаючи на те, що відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_11