Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №760/26117/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 20 квітня 2026 р.

Справа: №760/26117/23

Суддя: Усатова І. А.

Справа №760/26117/23 2/760/9744/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Заремби В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Виконавчий комітет Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області (орган опіки та піклування), Служба у справах дітей та сім?ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав щодо неповнолітнього - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у шлюбі з 14.11.2008, який за рішенням Суворовського районного суд м. Херсона від 28.04.2015 розірвано. Від шлюбу у подружжя народилися діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З вересня 2011 року подружжя вже спільно не проживало, після розірвання шлюбу позивач проживав з відповідачем, молодшим братом ОСОБА_6 та бабусею, матір?ю відповідача, ОСОБА_7 у АДРЕСА_3 . В подальшому в 2021 році відповідач уклала шлюб із ОСОБА_8 та з того часу часто залишала дітей у бабусі на тривалий час. До 10.02.2022 позивач навчався у Велетенському ліцеї Білозерської селищної ради Херсонського району Херсонської області. На момент вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022 позивач фактично проживав у м. Херсон з бабусею.

Позивач зазначає, що в жовтні 2022 року відповідач власноруч написала довіреність відповідно до якої самоусунулась від виконання своїх батьківських обов?язків та передала всю відповідальність за життя, здоров?я, виховання та утримання свого сина своїй матері, бабусі позивача, ОСОБА_7 , після чого відповідач зі своїм чоловіком та молодшими дітьми поїхала на тимчасово окуповану територію України російською федераціє. З того часу позивач відповідача не бачив та не спілкувався з мамою, оскільки таким вчинком відповідач нанесла психологічну та моральну травму йому, породила в ньому неповагу до себе.

Фактично із серпня 2022 року відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, не виховує сина, не утримує його та не приділяє йому уваги, а віддала перевагу інтересам ворога України. Своїми діями відповідач розлучив позивача з рідними братом ОСОБА_6 , що завдало йому також психологічної травми.

У той час батько позивача - ОСОБА_2 перебував у лавах Збройних Сил України та брав участь у обороні територіальної цілісності України, перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .

У листопаді 2022 року на прохання бабусі та батька позивача забрала до себе проживати його тітка - ОСОБА_9 , яка є рідною сестрою відповідача, у смт Східниця Дрогобицького району Львівської області, де він навчався у Східницькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів. Батько та тітка постійно цікавляться успіхами у його навчанні, його дисципліною, соціалізацією у учнівському колективі, оперативно йдуть на контакт із педколетивом, дбаючи про комфорт учня у побуті.

З грудня 2023 року позивач переїхав до м. Києва та проживає разом зі своїм батьком, навчається в середній загальноосвітній школі № 74 міста Києва, батько бере активну участь в його житті та вихованні, відвідує батьківські збори.

Позивач зазначив, що за увесь час проживання його з батьком відповідачка не приймає участі у його вихованні, ні в його культурному та ні в духовному розвитку. Відповідачка взагалі не цікавилася життям, уподобаннями, навчанням, з жовтня 2022 року жодного разу не спілкувалася з класним керівником, навчанням сина не цікавилася, участі в шкільних заходах не приймала, батьківські збори не відвідувала.

У зв?язку з вищевикладеним, позивач вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно нього, так як вона ухиляється від виконання своїх обов?язків по його вихованню та виконання батьківських обов?язків, переклавши їх повністю на батька та свою маму, не піклується про його здоров?я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не переймається здобуттям ним освіти, не готує його до самостійного життя, не цікавиться проблемами, захопленнями, бачила його в останнє в жовтні місяці 2022 року і з того часу не шукала зустрічі з ним, не намагається налагодити з ним відносини як матері та сина. Така бездіяльність відповідача характеризує її з негативної сторони і як безвідповідальну матір, свідчить про відсутність у неї материнського почуття любові до рідної дитини, небажання виховувати і піклуватися про неї, а також суперечить загальновизнаним правилам і принципам співжиття і сімейних відносин.

З огляду на викладене просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом?янського районного суду м. Києва від 04.10.2023 роз?єднано у самостійні провадження вимоги позовної заяви ОСОБА_1 законний представник якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області (орган опіки та піклування) про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав та виділено в самостійне провадження вимоги позовної заяви ОСОБА_1 законний представник якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області (орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав.

06.11.2023 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано головуючому судді Усатовій І.А.

Ухвалою судді Солом?янського районного суду м. Києва від 09.11.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Солом?янського районного суду м. Києва від 25.01.2024 залучено до участі у справі у якості третьої особи Службу у справах дітей та сім?ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

10.02.2026 до суду Служба у справах дітей та сім?ї Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Солом?янського районного суду м. Києва від 24.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позов та просили його задовольнити в повному обсязі, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з?явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в порядку, передбаченому процесуальним законом, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з?явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в порядку, передбаченому процесуальним законом. До суду подали заяву, в якій позов підтримали.

Третя особа - Виконавчий комітет Східницької селищної ради Львівської області(орган опіки та піклування) у судове засідання не з?явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в порядку, передбаченому процесуальним законом. Подали до суду заяву, в якій просили справу розглянути буз участі їхнього представника.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім?ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов?язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме батьки зобов?язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім?ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов?язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов?язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов?язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 4 ст. 155 Сімейного кодексу України встановлено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, пунктом 2 частини першої даної статті визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.

Згідно зі статтею 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом?янського районного управління юстиції у м. Києві, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 29.01.2009 зроблено відповідний актовий запис № 255, його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .

Рішенням Суворовського районного суд м. Херсона від 28.04.2015 шлюб розірвано між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , зареєстрований 14.11.2008 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 962.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , укладено шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , прізвище після державної реєстрації шлюбу: дружини - ОСОБА_11 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2023/002564371 від 28.03.2023 позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2022/002329977 від 26.12.2022 ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки 14.12.2022 № 1249 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки від 31.03.2023 № 01-31/30 Східницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ рівнів ОСОБА_1 з 02.12.2022 навчався у 8 класі у Східницькому ЗЗСО І-ІІІ рівнів, мати учня ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не цікавиться долею сина.

31.03.2025 Солом`янським районним судом міста Києва ухвалено рішення про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача.

03.12.2025 заступником начальника відділу Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чумак Вікторією Вікторівною відкрито виконавче провадження № 79729748 з виконання виконавчого листа, виданого 24.11.2025 Солом`янським районним судом міста Києва на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31.03.2025, ухваленого за результатами розгляду справи № 438/1318/23 за позовом ОСОБА_1 , законний представник якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, відповідного до якого ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНООКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.08.2023 і до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.12.2025.

Станом на 13.01.2026 у ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 13.01.2026 за період з 17.08.2023 по 31.12.2025 становить 92 988,5 гривня (UAH), що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, що підтверджується постановою про арешт коштів боржника від 13.01.2026 та повідомленням про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 13.01.2026.

Відповідно до листа Херсонського міського суду Херсонської області від 20.11.2025 за вих. № 52153/25-Вих встановлено, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР 20.06.2023 за № 12023231030001195 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 6 ст. 11-1 КК України (справа № 766/3466/23).У жодне із призначених засідань ОСОБА_3 за викликом суду не з?явилася, про неможливість та причини неявки суд не повідомила, заяв та клопотань у зв?язку з проведенням судового засідання не подавала. Відповідно до ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 19.03.2025 у вказаному кримінальному провадженні розгляд здійснюється в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого.

Відповідно до листа Відділу поліції № 1 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 20.11.2025 за вих. № 14588/361/04-25 ОСОБА_3 оголошена в розшук відділом поліції № 1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області у зв?язку з тим, що дана особа переховується від суду.

Відповідно до висновку Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування, виходячи з матеріалів справи та інтересів дитини, враховуючи думку дитини та рішення комісії з питань захисту прав дитини при Солом?янській районній в місті Києві державній адміністрації 15.01.2026 у присутності батька дитини ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_1 , Солом?янська районна в місті Києві державна адміністрація, як органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також з висновку вбачається, що ОСОБА_1 навчається в середній загальноосвітній школі № 74 м. Києва з грудня 2023 року. Проживає ОСОБА_12 разом з батьком в квартирі, де створені всі належні умови для навчання, відпочинку та розвитку дитини. Мати ОСОБА_13 навчанням та вихованням дитини не цікавиться, до школи не з?являється.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч. 1 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов?язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім?ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов?язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов?язку щодо утримання дитини.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв?язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв?язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв?язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв?язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім?я возз?єдналася (§ 55).

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, періодичне спілкування за допомогою телекомунікаційних систем також не є повноцінним виконанням батьківських обов?язків, а відтак особа, яка свідомо змінює країну проживання, не приймає участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв?язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов?язків, що в даному випадку і відбулось - малолітні діти фактично залишились без батьківського піклування.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, виховання в сім?ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З досліджених судом доказів встановлено, що відповідачка не займається вихованням сина, повністю самоусунулася та ухиляється від виконання батьківських обов?язків, не забезпечує належних умов для виховання дитини.

Суд вважає, що всі дії відповідачки, а саме самоусунення від обов?язків щодо утримання, виховання сина, не бажання брати участь у вихованні та розвитку дитини, свідчать про байдужість відповідачки до її батьківських обов?язків по відношенню до дитини.

Суд враховує і те, що про ухилення одним з батьків від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини може свідчити не лише ненадання матеріального забезпечення кимось із батьків, але й брак спілкування, моральної та психологічної підтримки дитини, нездійснення участі у вихованні та розвитку дитини, незабезпечення потрібним харчуванням та лікуванням тощо.

Суд вважає, що позивач навів численні посилання на те, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов?язків, контакту з дитиною не має і не вживає жодних заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, не цікавиться її станом здоров?я, не виявляє будь-якої турботи про дитину, не надає матеріальної підтримки в добровільному порядку, тобто самоусунулася від виконання своїх батьківських обов?язків.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, судом може розцінюватися заявлені позовні вимоги як достатню підставу для задоволення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

Враховуючи досліджені судом докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 Європейський суд з прав людини вказав, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не проявляє заінтересованості в долі сина, не цікавиться його станом здоров?я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.

Згідно з викладеним, враховуючи найкращі інтереси неповнолітнього ОСОБА_1 , беручи до уваги встановлені обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не зацікавлена у здійсненні своїх батьківських обов?язків відносно неповнолітнього сина.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об?єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв?язок у сукупності, з?ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Крім того, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі - 1 073 грн 60 коп.

Керуючись статтями 150, 164-167, 196 Сімейного кодексу України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 273, 282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Виконавчий комітет Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області (орган опіки та піклування), Служба у справах дітей та сім?ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , судовий збір в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Законний представник позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Служба у справах дітей та сім`ї Солом?янської районної в місті Києві Державної адміністрації - ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 37485506, місцезнаходження за адресою: 03151, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 41.

Виконавчий комітет Східницької селищної ради Львівської області(орган опіки та піклування) - ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 26359951, місцезнаходження за адресою: 82391, Львівська обл., селище Східниця, вул. Золота Баня, буд. 3.

Суддя: І.А. Усатова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua